Ухвала суду № 52278763, 06.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2015 року м. Київ К/800/67457/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: Коновалова Г.В.

відповідача: Мухи С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року

у справі № 826/14736/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Київенерго») звернулось з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2014 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В запереченнях на касаційну скаргу ПАТ «Київенерго», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних задекларованих ПАТ «Київенерго» у податковій декларації з податку на прибуток підприємств, за результатом якої складено акт від 31.07.2014 року № 815/28-10-41-10/00131305.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо заниження суми штрафу при відображенні недоплати у складі податкової декларації з податку на прибуток підприємства, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання в сумі 1 969 148,00 грн.

Обґрунтовуючи свою правову позицію щодо неправомірності формування даних податкового обліку, контролюючий орган наголошував, що платником податків самостійно не нараховані штрафні санкції, у зв'язку із коригуванням сум податкових зобов'язань, шляхом подання уточнюючої податкової декларації.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2014 року № 0000964101, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за штрафними санкціями у розмірі 1 969 148,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, спірне податкове повідомлення-рішення контролюючим органом залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2014 року ПАТ «Київенерго» подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, в якій уточнено суму нарахованого авансового внеску з податку на прибуток.

Згідно з пунктом 2 підрозділу 4 розділу XX ПК України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні-лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за І квартал 2013 року позивачем отримано збиток та подано податкову декларацію з податку на прибуток без нарахування авансових внесків з податку на прибуток у ІІ-ІV кварталах 2013 року.

Крім того, нараховані позивачем зобов'язання з авансового внеску у 2013 році склали 105 133 471,00 грн., однак ПАТ «Київенерго» було сплачено - 144 516 429,00 грн. Таким чином, позивачем правомірно здійснено уточнення суми авансового внеску з податку на прибуток в Додатку ЗП до податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік та обґрунтовано зменшено прибуток у рядку 14 «Податок на прибуток за звітний (податковий) період» на суму 39 382 958,00 грн., та як наслідок у рядку 24 збільшено податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду зазначеної декларації.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Згідно з пунктом 120.2 статті 120 ПК України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставності застосування до позивача штрафних санкцій за подання уточнених декларацій, якими зменшено податкове зобов'язання.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун