Рішення № 52278461, 28.09.2015, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/10347/13-ц

пр. № 2/759/55/15

28 вересня 2015 року Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого-судді Борденюка В.В.,

при секретарі Трегубенку М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Служби у справах дітей Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації, Святошинського РВ ГУДМС України в м.Києві, про зняття з реєстраційного обліку та виселення,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року ПАТ «Платинум Банк» звернулось до суду із позовом, у якому просив виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 та стягнення судових витрат.

Свої позовні вимоги посилався на розпочату позивачем процедуру примусового звернення стягнення майна іпотекодавця - відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 за договором іпотеки, що був укладений 21.11.2007 року між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк») та ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та вчиненням приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О.Ю. виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку із невиконанням ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 умов іпотечного кредитного договору № 3.07111862 від 21.11.2007 року. Виселення відповідачів з квартири, яка є предметом іпотеки, вважає необхідним, оскільки проживання відповідачів у вказаній квартирі утруднює здійснення органом державної виконавчої служби процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу квартири на прилюдних торгах.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Представник Служби у справах дітей Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації у судове засідання не з'явився, проси слухати справу у його відсутність. Представником за законом неповнолітніх ОСОБА_6 і ОСОБА_7 є ОСОБА_3.

Представник відділу Державної міграційної служби Святошинського РВ ГУ МВС України в місті Києві у судове засідання не з'явився.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного спору, виходячи із такого.

Судом встановлено, що 21.11.2007 року між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» та ОСОБА_1, ОСОБА_4. та ОСОБА_3 був укладений іпотечний кредитний договір № № 3.07111862 від 21.11.2007 року, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 56 000,00 доларів США, на строк 120 місяців із 9,99% річних відсотків. З метою забезпечення виконання ОСОБА_1, ОСОБА_4. та ОСОБА_3 вищезазначеного іпотечного кредитного договору, 21.11.2007 року між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1, ОСОБА_4. та ОСОБА_3 (іпотекодавцями) був укладений договір іпотеки за яким іпотекодавці надавали іпотекодержателю предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1.

Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ «Платинум Банк» направляло відповідачам вимоги від 20.04.2010 року та 11.02.2013 року із вимогою до іпотекодавців добровільно звільнити передане в іпотеку нерухоме майно в тридцятиденний строк із дня отримання цієї вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Зі змісту ч. 3 ст. 109 ЖК Української РСР та ст. 40 Закону «Про іпотеку» вбачається, що виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя (кредитора) або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Як роз'яснено у п. 43 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Крім того, ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: 1) рішення суду, 2) виконавчого напису нотаріуса або 3) згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя (або застереження в іпотечному договорі).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст.ст. 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленого законом.

Примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст.ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленого законом.

В даному випадку, до врегулювання спірних правовідносин застосовуються положення ч. 3 ст. 109 Житлового кодексу України, відповідно до якої у разі не звільнення жилого приміщення особами у добровільному порядку, вони підлягають примусовому виселенню на підставі рішення суду. При цьому можливість виселення не ставиться в залежність від надання їм жилих приміщень.

Викладене свідчить про наявність підстав для задоволення даного позову у частині виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_1.

Водночас, за змістом Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон), протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. Дія цього Закону не поширюється на осіб, які є суб'єктами Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Виходячи із положень ст. 3 вказаного Закону він носить тимчасовий характер і втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

В цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Отже, мораторій є відстроченням виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.

Встановлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення нерухомого житлового майна громадян України, наданого як забезпечення зобов'язань за кредитами в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Разом із тим, виселення іпотекодавця та інших осіб, які зареєстровані у житловому приміщенні, яке є предметом іпотеки, за своєю природою є складовою примусового звернення стягнення на таке житло, що свідчить про поширення дії норм вказаного Закону на спірні правовідносини сторін у даній справі.

За таких обставин рішення суду у даній справі у частині виселення відповідачів підлягає відстроченню до втрати чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Вимога про стягнення з відповідачів судових витрат у розмірі 114,70 гривень підлягає задоволенню на підставі ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 130, 174, 209, 212-215, 218, 292, 294 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Виселити з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Стягнути із ОСОБА_1 (іпн - НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» судові витрати у розмірі 22,94 гривень.

Стягнути із ОСОБА_2 (іпн - НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» судові витрати у розмірі 22,94 гривень.

Стягнути із ОСОБА_3 (іпн - НОМЕР_3) на користь публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» судові витрати у розмірі 22,94 гривень.

Стягнути із ОСОБА_4 (іпн - НОМЕР_4) на користь публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» судові витрати у розмірі 22,94 гривень.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» судові витрати у розмірі 22,94 гривень.

В решті позову відмовити.

Відстрочити виконання рішення суду у частині виселення відповідачів із житлового приміщення до втрати чинності Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: