Рішення № 5227726, 12.05.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.09 Справа№ 17/45

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: СПД-ФО ОСОБА_1, м. Сімферополь

до відповідача: ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет”, м. Львів

про: стягнення 1003132,69грн.

Представники:

Від позивача: Ржевський Г.О. представник (Довіреність №6037 від 13.12.2007р.)

Від відповідача: не зявився

Представнику позивача розяснено права і обовязки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява СПД-ФО ОСОБА_1, м. Сімферополь до ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет”, м. Львів про стягнення 1003132,69грн.

Ухвалою суду від 03.04.2009р. вказана позовна заява прийнята до провадження та призначена до розгляду на 23.04.2009р.

З підстав, викладених в Ухвалі суду від 23.04.2009р. розгляд справи відкладався.

12.05.2009р. представник позивача подав Заяву про уточнення позовних вимог № б/н від 12.05.2009р., відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 1060503,40 грн. основного боргу, 90135,99 грн. пені, 11285,26 грн. 3% річних та 59007,53 грн. інфляційних, всього 1220 932,18 грн.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

02.01.2008р. між сторонами у справі укладено Договір № ТП-386, на виконання умов якого позивач систематично здійснював поставки товару відповідачу. Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін (оригінали накладних оглянуті судом в судовому засіданні, копії долучені до матеріалів справи).

Згідно із п. 3.3. Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару відповідач зобовязався здійснювати в безготівковому порядку протягом 60 днів з моменту отримання товару від позивача за умови своєчасного надання останнім всіх передбачених даним Договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається.

Як вбачається із матеріалів справи, отриманий товар відповідач оплатив частково. Відповідно до підписаного сторонами Акту звірки взаємних розрахунків станом на 20.03.2009р. у ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет” перед позивачем склалася заборгованість в сумі 1060777,54 грн. Згідно уточнених позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 1 060 503,40 грн. основного боргу.

За порушення строків оплати на підставі п. 6.2. Договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що згідно уточнених позовних вимог становить 90135,99 грн.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 6.3. Договору позивачем заявлено до стягнення 59007,53 грн. інфляційних втрат та 11285,26 грн. 3% річних.

Загальна сума уточнених позовних вимог становить 1220 932,18 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено в процесі розгляду справи, відповідач зобовязань за Договором №ТП-386 від 02.01.2008р. належно не виконав та отриманого від позивача товару не оплатив, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 1 060 503,40 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позивачем підставно заявлено до стягнення з ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет” 59007,53 грн. інфляційних втрат та 11285,26 грн. 3% річних.

П. 6.2. Договору №ТП-386 від 02.01.2008р. передбачено, що за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець зобовязаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, за кожний день прострочення. Згідно розрахунку позивача сума пені становить 90135,99 грн.

Однак, при перевірці розрахунку пені судом встановлено, що позивачем невірно визначено період прострочення оплати боргу. Згідно проведеного судом перерахунку до стягнення підлягає пеня в сумі 87 274,38 грн. В частині стягнення 2 861,61 грн. пені у позові слід відмовити.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 526, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 4-3, 7, 33, 43, 44, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.Уточнені позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет” (79008, м. Львів, вул. Галицька, 4. Код ЄДРПОУ 13827416) на користь СПД-ФО ОСОБА_1 (95034, АДРЕСА_1. Ідентифікаційний № НОМЕР_1) 1 060 503,40 грн. основного боргу, 87 274,38 грн. пені, 59007,53 грн. інфляційних втрат та 11285,26 грн. 3% річних, всього 1 218 070,57 грн.; 12 180,71 грн. державного мита та 117,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 2 861,61 грн. пені в позові відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя