Рішення № 52275710, 30.09.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/115/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2418/15Головуючий у 1-й інстанції Загнійко А.В. Доповідач ап. інст. Акопян В. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Акопян В. І.

Суддів: ЛобоваО.А., Корнієнко В.І..

при секретарі Фадєйкіній Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м .Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 30 червня 2015 року у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - Акопян В.І.

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 30 червня 2015 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б\н від 06.03.2007 року в розмірі 4448,15 грн., яка складається із заборгованості за кредитом-1154,05 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом -1698,70 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом -1595.40 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

На рішення суду апеляційну скаргу подали ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3, прохають рішення суду скасувати, ухвалити нове: позивач - про задоволення позову в повному обсязі, відповідач - про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Із матеріалів справи вбачається, що 06 березня 2007 року між ОСОБА_3 і ЗАТ КБ «Приватбанк» (ПАТ КБ «Приватбанк») було укладено кредитний картковий договір з кредитним лімітом 500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3% на місяць на залишок заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Банком 6 березня 2007 року було відкрито картковий рахунок та відповідач отримав картку «Універсальна». Строк дії картки по січень 2009 року.

Згідно з заявою ОСОБА_3 07.03.2007 року кредитний ліміт картки було збільшено до 2700 грн.

З вересня 2009 року ОСОБА_3 була видана нова кредитна картка, строк дії картки січень 2013 року.

Оскільки відповідач отримавши кошти, недобросовісно виконував умови договору про їх повернення банк 13 лютого 2015 року звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитом. В позовній заяві банк вказав, що станом на 13 грудня 2014 року заборгованість за кредитом становить 5 977,14 грн. і складається з: 1 154,05 грн. - заборгованість за кредитом; 2088,71 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;1973,56 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, а також штрафів 500грн. - фіксовано частина та 280,82 грн. процентна складова.

При розгляді справи судом встановлено, що в травні - листопаді 2011 року ОСОБА_3 звертався до ПАТ КБ «Приватбанк» з письмовими заявами про визначення суми заборгованості з метою погашення заборгованості, але отримав відмову банку з посиланням на банківську таємницю, з рекомендацією звернутися до обслуговуючого відділення банку особисто.

18 липня 2011 року ОСОБА_3 звертався з заявою до ПАТ КБ «Приватбанк» про розірвання кредитного договору, йому було відмовлено в розірванні договору.

Суд першої інстанції вірно на підставі наданих сторонами доказів встановив заборгованість за кредитним договором: тіло кредиту - 1154,05 грн., заборгованість по процентам, застосувавши строк позовної давності (три роки) 1698,70грн., заборгованість по комісії (три роки) 1595,40 грн.

Заперечуючи проти позову до суду першої інстанції відповідач не надавав своїх розрахунків сплати кредиту на спростування розрахунку банку.

ОСОБА_3 надав в апеляційну інстанцію свій розрахунок по кредиту, який різниться від розрахунку позивача але не спростовує розрахунок позивача. В розрахунку наданому ОСОБА_3 не було враховано те, що при укладенні кредитного договору 06.03.2007 року була встановлена щомісячна комісія за обслуговування карткового рахунку - 10 грн. + 1% (згідно Тарифів банку-Пам'ятка клієнта) не зазначено її щомісячний розмір і не враховано суми комісії, які нараховувались, як заборгованість. В той же час в описовій частині розрахунку відповідача вказано що стягується комісія - 10 грн. + 1%.

На підставі вищевикладеного колегія суддів критично відноситься до розрахунку, що наданий ОСОБА_3 та не враховує його.

Відповідач оспорюючи розрахунок банку спочатку заявив клопотання про проведення судово-економічної експертизи і прохав надати строк для визначення питань для експерта, а після перерви відмовився від проведення експертизи.

Розрахунок відповідача не спростовує розрахунку банку про наявність заборгованості у ОСОБА_3 станом на липень 2011 року, його розрахунок є припущенням про відсутність заборгованості, тому колегія суддів погоджується з розрахунком, що був наданий позивачем у суд першої інстанції і прийнятий місцевим судом при винесенні рішення

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про ненадання банком належно оформлених доказів спростовуються матеріалами справи .В матеріалах справи є: Правила користування платіжною картою, Умови та правила надання банківських послуг, Пам'ятка клієнта(Тарифи банку), які діяли на час укладення кредитного договору.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Відповідно до ст..257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до правових позиції, викладених в Постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 року у справі № 6-116 цс13 та від 12.11.2014 року у справі № 6-167цс 14 позовна давність обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Пунктом 5.4 розділ ІІ Правил користування платіжною карткою передбачено, що термін погашення по кредиту за кредитними картками без встановлення мінімального обов'язкового платежу, здійснюється в наступному порядку - термін погашення відсотків - щомісячно за попередній місяць; термін погашення кредиту -в повному обсязі не пізніше останнього дня місяця вказаного на платіжній картці .

Останній день дії картки ,яку повторно отримав ОСОБА_3 січень 2013 року, а до суду банк звернувся в лютому 2015 року (в межах строку позовної давності), тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про стягнення заборгованості за тілом кредиту в повному обсязі 1154,05 грн. При стягнення комісії та процентів за користування кредитом суд вірно застосував строк позовної давності за заявою відповідача і стягнув заборгованість за три роки, взявши до уваги, що останній платіж ОСОБА_3 здійснив 22 березня 2011року.

Встановивши, що ОСОБА_3 тривалий час порушував умови кредитного договору, стягнувши частково заборгованість за кредитом, визнавши що строк позовної давності до основної вимоги не сплинув, суд першої інстанції в порушення приписів ст.266ЦК України відмовив в стягненні з боржника на користь банку штрафів (фіксованої та процентної ставки).

На підставі вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку поро часткове задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду в частині відмови в стягненні з ОСОБА_3 штрафів, з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Керуючись ст. ст. 303 , 307, п.4 ст.309, ст.316 ЦПК України колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ « Приватбанк»задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 30 червня 2015 року в частині відмови в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення штрафів скасувати, в цій частині ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» штраф в сумі 722,40грн. (500грн - фіксована частина та 222, 40 грн. процентна складова)

Рішення апеляційного суду вступає в законну силу з моменту його проголошення, на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили рішенням апеляційного суду .

Головуючий В.І. Акопян

Судді апеляційного О.А.Лобов

В.І.Корнієнко

З оригіналом згідно

Суддя В.І.Акопян