Ухвала суду № 52275493, 05.10.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/1877/14-ц Номер провадження 22-ц/786/2635/15Головуючий у 1-й інстанції Прикіпєлова Л.В. Доповідач ап. інст. Винниченко Ю. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого: судді Винниченко Ю.М.,

суддів: Карпушина Г.Л., Корнієнка В.І.,

при секретарі: Ткаченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 06 липня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Одинадцята Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6 про витребування майна від добросовісного набувача,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про витребування майна від добросовісного набувача, мотивуючи тим, що у 1998 році, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_5, нею за особисті кошти придбано автомобіль DAEWOO Lanos, 1998 р.в., д.н.з. НОМЕР_1., яким користувалися син ОСОБА_7 та чоловік ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідчених довіреностей. З 2010 року вказаний автомобіль перебував у володінні ОСОБА_5, який без її відома на підставі підробленої довіреності Серії ВВМ № 657364, посвідченої 25.09.2004 року державним нотаріусом Одинадцятої Київської держнотконтори Шевченко Н.М. за реєстровим № 9с-197, зняв його з обліку та продав ОСОБА_4, тому просила витребувати від останнього на її користь вказаний автомобіль, посилаюсь на вимоги ст.ст.16, 215, 321, 387, 388 ЦК України, п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та п.22 постанови ВССУ від 07 лютого 2014 року № 5 « Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 06 липня 2015 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати понесені на правову допомогу в розмірі 2000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 177 грн. 21 коп.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2. задовольнити повністю.

Зазначає, що автомобіль вибув з власності ОСОБА_2 не з її волі, а шляхом незаконного відчуження ОСОБА_5 на підставі підробленої довіреності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2. та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.09.1979 по 19.06.2013 року. В 1998 році у період шлюбу ними було придбано у власність на ім»я ОСОБА_2. легковий автомобіль марки DAEWOO Lanos, 1998 р.в., д.н.з. НОМЕР_1, який у 2010 році відчужено Дев»ятовим В.О. на користь ОСОБА_4 на підставі наданої нею довіреності Серії ВВМ № 657364, посвідченої 25.09.2004 року державним нотаріусом Одинадцятої Київської держнотконтори Шевченко Н.М. за реєстровим № 9с-197, що повністю підтверджується довідкою-рахунком Серія КІМ № 173981 від 11.11.2010 року, заявою 17323545 (1873933) про зняття з обліку для реалізації автомобіля DAEWOO Lanos д.н.з. НОМЕР_1, який за базою «угон», АРМ «Розшук» не значиться, а також копією вказаної довіреності, дія якої була припинена згідно заяви ОСОБА_2. про скасування довіреності від 11.09.2013 року ( а.с. 5-8, а.с. 52-61, а.с.122 том 1). У вищезазначених документах: довідки-рахунку, заяві, довіреності - зазначено один і той же автомобіль за маркою, д.н.з., свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_2, датою випуску (1998р.), № кузову, № двигуна, та зареєстрованого в Кременчуцькому МРЕВ 04.12.1998 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Згідно з ч. 2 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що як на час придбання легкового автомобіля марки DAEWOO Lanos, 1998 р.в., д.н.з. НОМЕР_1, так і на час його відчуження відповідачу ОСОБА_4 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, тому вказаний автомобіль належав до спільної сумісної власності подружжя, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів його набуття за рахунок особистих коштів.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Аналогічні норми щодо здійснення права спільної сумісної власності містяться у частинах 1 та 2 статті 369 ЦК України.

Частинами 3 та 4 цієї статті визначено, що співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

З урахування вищевказаних норм матеріального права та наявності довіреності Серії ВВМ № 657364, посвідченої 25.09.2004 року державним нотаріусом Одинадцятої Київської держнотконтори Шевченко Н.М. за реєстровим № 9с-197, якою ОСОБА_2 уповноважувала ОСОБА_5 розпоряджатись спірним автомобілем, яка станом на час укладання угоди купівлі- продажу автомобіля у 2010 році не була скасована довірителем і залишалась в силі, суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо законності цього правочину та відсутності підстав, визначених ст. 388 ЦК України для витребування цього майна від добросовісного набувача ОСОБА_4

З рішення Апеляційного суду Полтавської області від 31.03.2014 року вбачається, що у жовтні 2013 року ОСОБА_2. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ майна, що є об»єктом спільної сумісної власності подружжя. У переліку майна, яке підлягає поділу, автомобіль DAEWOO Lanos д.н.з. НОМЕР_1 не зазначався, що підтверджує висновок суду про її обізнаність про відчуження цього автомобіля у 2010 році( а.с.104-108 т. 2).

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б давали підстави для задоволення позову.

При цьому, судом правомірно відмовлено у проведенні почеркознавчої експертизи, оскільки дане питання не стосується даного предмету спору та обраного позивачем способу захисту.

Таким чином, суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків районного суду.

На підставі викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що необхідно відхилити апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 06 липня 2015 року -.залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

ГОЛОВУЮЧИЙ: (підпис) Ю.М. Винниченко

СУДДІ: (підпис) Г.Л. Карпушин

(підпис) В.І. Корнієнко

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області Ю.М.Винниченко