Ухвала суду № 52275376, 07.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/800/65116/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Якименка О.В.відповідача:не з"явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року

у справі № 804/10998/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУД» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень 08 серпня 2013 року № 0000391501, № 0000401501.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року, адміністративний позов.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання правомірності залишку від'ємного значення по декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року. За результатами вказаної перевірки складено акт від 15.07.2013 року № 202/15-1/32781455.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 102.5 ст. 102, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на суму 9543580,00 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст.200, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на суму 601272,90 грн.

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено суму податкових зобов'язань по декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року на суму податку на додану вартість у розмірі 25417034,79 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення (рядок 24) податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року у сумі 9977632,00 грн. та до заниження податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року у сумі 15439402,79 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08 серпня 2013 року:

- № 0000391501, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2013 року у розмірі 20122485 грн.

- № 0000401501, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 19299253,49 грн., у тому числі за основним платежем - на 15439402,79 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на 3859850,70 грн.

Щодо завищення залишку від'ємного значення податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за квітень 2013 року, де в рядку 21 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду)» відобразив 20123569,00 грн., в рядку 22 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду» - 20122485,00 грн., в рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» - 20122485,00 гривень.

При цьому, в довідці щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Додаток 2 до податкової декларації за квітень 2012 року), зазначено, що залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 податкової декларації звітного (податкового) періоду) складається із сум податку на додану вартість, які виникли, зокрема, в звітних періодах: червень-грудень 2007 року, січень-лютий 2008 року, квітень - грудень 2008 року, січень-березень 2009 року, травень-серпень 2009 року, жовтень-грудень 2009 року, січень-квітень 2010 року на загальну суму - 9543580,00 гривень.

В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що позивач у попередніх періодах мав право на отримання бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, які виникли за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість, визначених у податкових деклараціях за червень-грудень 2007 року, січень-лютий 2008 року, квітень - грудень 2008 року, січень-березень 2009 року, травень-серпень 2009 року, жовтень-грудень 2009 року, січень-квітень 2010 року на загальну суму - 9543580,00 гривень.

Враховуючи те, що з дати отримання права на бюджетне відшкодування минуло більше 1095 днів, податковий орган дійшов висновку про безпідставність включення відповідних сум до від'ємного значення з податку на додану вартість.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки відповідача безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі - Закон №168/97-ВР), чинного до 01.01.2011 року, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду (абз.1 пп. «б»).

Абзацом 3 пп. «б» пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 вищезазначеного Закону визначено, що залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

На підставі пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно з пп. 7.7.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Таким чином, у відповідності до пп. 7.7.3 і 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 платнику податків надається право обрати один із способів використання податкового кредиту - отримати бюджетне відшкодування або зарахувати належну йому суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

При цьому, пунктами 4.6.1-4.6.6 пункту 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 року, чинного на час подачі податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року, встановлено, що якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації. Якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації. Якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду (відображається у рядку 20.1 декларації)), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду). Платники, які відповідно до статті 200 розділу V Податкового кодексу України мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (Д3) (додаток 3). Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 декларації. Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Тобто, позивач скористався наданим йому чинним податковим законодавством правом на формування податкового кредиту за звітні періоди шляхом включення до його складу в тому числі суми залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковим законодавством платнику податку надано саме право, а не обов'язок заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування. При цьому, жодних обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум наступних періодів податкове законодавство не містить.

Крім того, власне, правомірність формування відповідних сум від'ємного значення податку на додану вартість відповідачем не заперечується та підтверджується актом перевірки позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач правомірно включив до від'ємного значення з податку на додану вартість у декларації за квітень 2013 року суму 9543580,00 грн.

Щодо завищення позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість за рахунок включення до податкового кредиту 601272,90 грн. податку на додану вартість сплачених ТОВ «Домбудсервіс» у квітні 2012 року колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Домбудсервіс» укладено договір підряду від 09 квітня 2012 року № Ф-01. На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано: податкові накладні, акти прийому виконаних робіт (КБ-2в), довідки про вартість виконаних робіт, докази оплати.

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2. названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірки, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 січня 2011 року у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

В касаційній скарзі відповідач зазначає, що договір між позивачем та ТОВ «Домбудсервіс» є нікчемним, оскільки нікчемними є правочини укладені між ТОВ «Домбудсервіс» та ТОВ «ВК Віконні системи». Зазначене, на думку податкового органу, підтверджується актом ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 11.03.2013 року № 548/221/34734428 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки «Домбудсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «ВК Віконні системи» за період з 01.01.2010 року по 31.01.2010 року».

Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, оскільки правовідносини між ТОВ «Домбудсервіс» та ТОВ «ВК Віконні системи» не є предметом розгляду в даній справі. Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/4880/13-а, яка набрала законної сили, визнано протиправними дії ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення вказаної вище перевірки та скасовано винесене на підставі неї податкове повідомлення-рішення.

Водночас, фактичне виконання господарських зобов'язань за укладеним позивачем з ТОВ «Домбудсервіс» правочином підтверджується первинними документами, які належним чином досліджено судами першої та апеляційної інстанцій.

Щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 25417034,79 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення на 9977632,00 грн. та заниження податку на додану вартість на 15439402,79 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було здійснено емісію цільових безпроцентних облігацій, які дають право на отримання площі у житловому будинку за адресою м. Дніпропетровськ, пров. Ламаний, в районі будинку 13.

За договором від 01.10.2008 року № А 356 вказані облігації були придбані ТОВ КУА «Фінансовий капітал» ПВІФ «Гамма фонд» на загальну суму 171633 050 грн..

Крім того, між ТОВ «ДОБРОБУД» та ТОВ КУА «Фінансовий капітал» ПВІФ «Гамма фонд» укладений договір про пайову участь в будівництві від 01.10.2008 року № Р-01/10-2008. Вказаний договір передбачає обов'язок емітента облігацій передати власнику облігацій об'єкти нерухомості протягом 10 банківських днів з дати пред'явлення облігацій до погашення. Передача об'єктів та погашення облігацій відбувається шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту нерухомості.

В касаційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем новозбудоване приміщення отримано в розпорядження безоплатно, а тому, вказані операції є поставкою товарів. Оскільки станом на 01.03.2013 року балансова вартість необоротних активів позивача згідно бухгалтерського рахунку 15 складає 127085173,95 грн., то, на думку відповідача, в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України позивачем занижено суму податкових зобов'язань по декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року на 25417034,79 грн.

Колегія суддів вважає вказані висновки податкового органу помилковими виходячи з наступного.

Згідно абз. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.191 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто для кваліфікації господарської операції як поставки товару повинна відбутись оплата та/або відвантаження товару.

При цьому, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач не отримував і не передавав в розпорядження новозбудоване приміщення. Постачання приміщень, окрім передачі їх згідно актів приймання-передачі в рахунок погашення облігацій не здійснювалось, а тому і відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254

Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року у справі № 804/10998/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис)Т.М. Шипуліна