Ухвала суду № 52272993, 08.10.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/2424/15-ц Головуючий у І інстанції Баличева М.Б.Провадження № 22-ц/780/5634/15 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л. М.Категорія 1 08.10.2015

УХВАЛА

Іменем України

08 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Савченка С.І., Білоконь О.В.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 25 серпня 2015 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Вишгородської міської ради Київської області, Вишгородської районної ради Київської області, Фонду комунального майна Вишгородського району, Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради, Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" про визнання незаконним рішення,

встановила:

У червні 2015 року позивач звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із зазначеною позовною заявою.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 25 серпня 2015 року провадження в даній справі закрито з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

У апеляційній скарзі позивач просить дану ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, яке полягає в тому, що суд не взяв до уваги ту обставину, що в даній справі існує наявність спору про право цивільне на дахову котельню будинку АДРЕСА_1, співвласником якого є позивач.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд обґрунтовував свої висновки тим, що дана справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 210 ЦПК України ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається в тому числі з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Встановлено, що позивач звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовною заявою до Вишгородської міської ради, Вишгородської районної ради, в якій просив визнати незаконним рішення Вишгородської міської ради Київської області від 29.09.2011 року № 6/7 «Про передачу до спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району об'єктів майна комунальної власності територіальної громади м. Вишгорода» з моменту його прийняття.

Визнати незаконним рішення Вишгородської районної ради Київської області від 02.09.2011 року № 130-10-VI «Про погодження прийняття до спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району об'єктів майна комунальної власності територіальної громади м. Вишгорода» з моменту його прийняття.

Визнати незаконним застосування рішення Вишгородської районної ради Київської області від 02.09.2011 року № 120-10-VI «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води ВРКП «Вишгородтепломережа» до будинку по АДРЕСА_1 з моменту його прийняття.

Витребувати майно з чужого незаконного володіння, а саме: багатоповерховий будинок по АДРЕСА_1 із комунальної власності міста Вишгород у спільну сумісну власність мешканців цього будинку. Передати зазначений будинок виключно в управління КПЖ і КГ Вишгородської міської ради.

Зобов'язати КПЖ і КГ Вишгородської міської ради укласти договори на управління багатоповерховим будинком по АДРЕСА_1 із мешканцями цього будинку.

Витребувати із чужого незаконного володіння дахову котельню по АДРЕСА_1, яка зараз незаконно знаходиться в комунальній власності територіальних громад Вишгородського району та незаконно перебуває на балансі ВРКП «Вишгородтепломережа». Передати вищезазначену дахову котельню виключно в управління ВРКП «Вишгородтепломережа». Зобов'язати ВРКП «Вишгородтепломережа» зробити розрахунки виключно по управлінню даховою котельнею.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 08 червня 2015 року відкрито провадження в даній справі. (а. с. 26)

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 27 липня 2015 року залучено до участі в даній справі в якості співвідповідачів Фонд комунального майна Вишгородського району, Комунальне підприємство житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради та Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа». (а. с. 68-69).

Встановлено, що 07.08.2015 року позивач уточнив позовні вимоги з урахуванням залучення судом до участі в справі в якості співвідповідачів Фонд комунального майна Вишгородського району, Комунальне підприємство житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради та Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» (а. с. 74-80).

Як убачається з матеріалів справи, 19.08.2015 року позивач подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив визнати незаконним рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 31.07.2003 року № 341 з моменту його прийняття. Визнати незаконним рішення Вишгородської міської ради від 29.09.2011 року № 6/7 «Про передачу до спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району об'єктів майна комунальної власності територіальної громади м. Вишгорода» з моменту його прийняття. Визнати незаконним рішення Вишгородської районної ради Київської області від 02.09.2011 року № 130-10-VI «Про погодження прийняття до спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району об'єктів майна комунальної власності територіальної громади м. Вишгорода» з моменту його прийняття.

Згідно пунктів 2.1 та 2.11 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації 17.12.2013 року № 173, уся вхідна кореспонденція підлягає реєстрації в АСДС відповідно до Положення про АСДС.

Додаткові документи (матеріали), що стосуються розгляду конкретної судової справи, яка перебуває у провадженні суду, у тому числі заяви про відвід, реєструються за датою, а в разі надходження в день судового розгляду справи - також за часом їх надходження.

Позовна заява від 07.08.2015 року та заява про зміну позовних вимог від 19.08.2015 року всупереч вимогам пунктів 2.1 та 2.11 зазначеної Інструкції не зареєстровані в АСДС відповідно до Положення про АСДС.

Як убачається з описової частини оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції встановив, що в провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до Вишгородської міської ради, Вишгородської районної ради, Фонду комунального майна Вишгородського району, Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради та Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" про визнання незаконними рішення та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Згідно роз'яснень пунктів 1, 2, 3, 21, 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI) визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

2. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VI).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108 - 114 ЦПК).

3. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

21. Якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору (наприклад, надання згоди іншому співвласнику житлового будинку на виконання переобладнання та перепланування), то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

Ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

26. Право власності на майно, на речове право на чуже майно, захист цих прав регулюються цивільним законодавством, і власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК), а особа, якій належить право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна відповідно до положень глави 29 ЦК (стаття 396 ЦК), тому такі спори з урахуванням вимог статті 15 ЦПК підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо однією із сторін є фізична особа, незалежно від участі у них органу державної влади та/або органу місцевого самоврядування (суб'єкта владних повноважень).

Однак, всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 210 ЦПК України та роз'яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» мотивувальна частина оскаржуваної ухвали не містить мотивів, з яких суд дійшов висновків про закриття провадження у справі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що висновок суду про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є передчасним, оскільки суд на зазначені обставини уваги не звернув, не з'ясував та не перевірив зміст позовних вимог та не вирішив питання про наявність чи відсутність спору про право цивільне, виходячи із заявлених позовних вимог та враховуючи, що позовні вимоги заявлені про захист права власності позивача, як співвласника будинку АДРЕСА_1, на дахові котельні цього будинку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду з підстав, викладених у апеляційній скарзі та передбачених ч. 1 ст. 21, п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія судів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 25 серпня 2015 року про закриття провадження у справі скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді