Рішення № 5226960, 21.05.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.05.09 р. Справа № 37/97

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНЕЦЬК ФЬЮІЛ КОМПАНІ”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 34007915

про: стягнення боргу, 3% річних, інфляційної індексації та пені за договором оренди нежитлового приміщення №2 від 01.11.2007р. у розмірі 22113,47грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_3 (за довіреністю № 639 від 30.10.2008р.);

від Відповідача не зявися.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 21.04.2009р. на 12.05.2009р., з 12.05.2009р. на 21.05.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Донецьк (далі Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНЕЦЬК ФЬЮІЛ КОМПАНІ”, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення боргу та відшкодування комунальних платежів у розмірі 27 523,86 грн. за договором оренди нежитлового приміщення №2 від 01.11.2007р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на порушення грошових зобовязань за договором оренди нежитлового приміщення №2 від 01.11.2007р., у звязку з чим утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування інфляційної індексації, 3% річних та пені.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди нежитлового приміщення №2 від 01.11.2007р., акт прийому-передачі майна №1 від 01.11.2007р., договір дарування від 06.09.2007р., договір купівлі-продажу від 22.09.2004р., акт здачі - приймання майна від 12.02.2009р., рахунок-фактуру №4 від 16.01.2009р. на суму 7667,78грн., рахунки за спожиту теплову енергію, платіжні вимога-доручення, рахунок за електроенергію з попередженнями, акт прийому-здачі виконаних робіт за січень 2009р., договір про вивезення твердих побутових відходів від 22.10.2007р., лист від 23.10.2008р. № 684-сб, платіжні доручення, виписки з рахунків, акт звірки.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 193, 216, 217, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 759, 762, 611, 625 Цивільного кодексу України.

При цьому, безпосередньо у позовній заяві Позивачем сформульоване клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача в банківських установах.

Заявою від 19.05.2009р. (а.с.80) Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог на суму заявленої заборгованості з компенсації понесених комунальних витрат з нарахованими 3% річних та інфляційної індексації, наполягаючи на стягненні заборгованості з орендної плати з нарахованої інфляційною індексацією, 3 % річних та пенею у сумі 22113,47грн.

Крім того, Позивачем надані пояснення від 20.05.2009р. та додаткові документи (а.с.а.с.81-89) на виконання вимог ухвали суду.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.88), достовірність яких (відомостей) презюмується відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи незважаючи на повернення поштових повідомлень із ухвалами суду, що надсилалися Відповідачу.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка Відповідача та ненадання ним витребуваних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Вислухавши представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2007р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №2 (а.с. а.с. 11-12), згідно п.п.1.1, 1.2, 6.1. якого Орендодавець зобовязався надати, а Орендар прийняти у строкове оплатне користування нежитлове приміщення, загальною площею 147,5 кв. м., розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. 50 річчя СРСР, 101, для організації офісу та здійснення комерційної діяльності відповідно до діяльності Орендаря, строком до 30.09.2010р.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобовязання, зокрема:

·п.3.4 - сума орендної плати по договору складає 95,95грн. за 1 кв. м. орендованої площі. Загальна сума орендної плати складає 14152,62грн. за один календарний місяць за весь „обєкт оренди”. Зазначена сума еквівалентна 19 доларам США за кв. м. та сплачується за курсом НБУ на день оплати;

·п.3.5 - починаючи з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі №1, Орендар здійснює оплату за користування обєктом оренди за перший та останній місяць, протягом 5 банківських днів. Всі наступні платежі здійснюються до 10 числа поточного місяця, за який підлягає сплата орендної плати;

·п. 3.8 - вартість комунальних послуг Орендар відшкодовує окремо, за фактично спожиті послуги, за тарифами, встановленими відповідними організаціями постачальниками. Оплата комунальних послуг здійснюється згідно виставлених рахунків.

Пунктом 5.1. договору оренди сторони дійшли згоди щодо встановлення відповідальності Орендаря за неналежне виконання своїх зобовязань зі сплати орендних платежів у вигляді неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

01.11.2007р. згідно із п.2.1 договору нежитлове приміщення було передане Відповідачу, про що сторонами складено відповідний акт (а.с. 13).

Задля забезпечення виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором Позивачем були виставлені: рахунок-фактура №4 від 16.01.2009р. на суму 7667,78грн., рахунки за спожиту теплову енергію, платіжні вимоги-доручення, рахунки за електроенергію з попередженнями, які додані до матеріалів справи (а.с.а.с. 20-36).

Згідно п.1 наданих пояснень Позивача від 20.05.2009р. (а.с.а.с. 81, 82), 12.02.2009р. Відповідач фактично припинив користування орендованим приміщенням, звільнивши обєкт оренди від свого майна, проте складеного Позивачем акту приймання-передачі від 12.02.2009р. (а.с.83) не підписав і не здійснив розрахунку за договором.

Як вбачається із договору №01/02-2009 оренди нежитлового приміщення та акту приймання-передачі до нього (а.с.а.с.84-86), складених та підписаних між Позивачем та Приватним підприємством „Буран-Бета”, 13.02.2009р. останньому був переданий у користування обєкт оренди, визначений у договорі оренди нежитлового приміщення №2 від 01.11.2007р., укладеному між Позивачем та Відповідачем.

У звязку з не повною сплатою рахунків у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Заявою від 19.05.2009р. (а.с.80) Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог на суму заявленої заборгованості з компенсації понесених комунальних витрат з нарахованими 3% річних та інфляційної індексації, наполягаючи на стягненні заборгованості з орендної плати з нарахованої інфляційною індексацією, 3 % річних та пенею у сумі 22113,47грн.

Відповідач відзиву не надав, у судові засідання не зявлявся, процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином.

Крім того, Відповідач ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.87), складеному на надісланому Позивачем на вимогу суду.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених Позивачем вимог з урахуванням заяви від 19.05.2009р. про зменшення розміру позовних вимог, оскільки одночасне їх висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги є однорідними (грошовими), повязані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобовязань за договором оренди), їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

При цьому, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач управлений до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог і це зменшення судом приймається як таке, що не суперечить законодавству і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних інтересів, оскільки вмотивовано відсутністю у Відповідача заборгованості у сумі зменшення і помилковістю її зазначення у позовній заяві.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором оренди №2 від 01.11.2007р. та застосуванні їх наслідків у вигляді стягнення інфляційної індексації, 3% річних та пені.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору оренди №2 від 01.11.2007р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №2 від 01.11.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено в ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із здійснення орендного платежу на користь Орендодавця до 10 числа поточного місяця відповідно до умов договору оренди нежитлового приміщення №2 від 01.11.2007р.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надано, внаслідок невиконання грошових за період з грудня 2008р. по 12.01.2009р. (з урахуванням умов п. 3.5. договору щодо зарахування плати за перший та останній місяць оренди) зобовязань утворилась заборгованість.

Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи, що розмір заявленої до стягнення заборгованості визначений за арифметично вірним розрахунком, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу у сумі 19631,07 грн.

Враховуючи, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію, суд, перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив:

- що визначена Позивачем інфляційна індексація, нарахована на два орендні платежі у сумі 1000,18грн., не перевищує розміру, який може бути нарахований за період з моменту прострочення і по лютий 2009р. включно, а отже підлягає стягненню з Відповідача у повному обсягу;

- що вказаний у позові розмір 3% річних, не перевищує розміру, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення кожного орендного платежу і по 31.03.2009р., а отже і підлягає стягненню у повному обсягу у сумі 164,69грн.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобовязань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування неустойки у разі неналежного виконання орендарем грошових зобовязань сформульована безпосередньо у п. 5.1. договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Виходячи із вказаний у п. 5.1. договору порядку нарахування, стягувана неустойка кваліфікується судом як пеня.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, суд, перевіривши розрахунки Позивача за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив, що заявлені вимоги дещо перевищують суми, які може бути нарахована за визначений період прострочення, у звязку із чим відповідні вимоги задовольняються частково - у сумі 1316,99грн.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладання арешту на грошові кошти Відповідача у банківських установах, з урахуванням наступного:

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою учасника судового процесу, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будьякій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду є обовязковою умовою застосування відповідних заходів судом, на чому, серед іншого, наголошувалося в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776.

При цьому, у світлі приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доведення відповідними доказами наявності зазначеної обовязкової умови покладається саме на заявника клопотання, в розглядуваному випадку Позивача.

Між тим, Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження як існування обставин, вказаних у заяві про вжиття забезпечувальних заходів, так і характеру впливу таких обставин на виконання рішення у цій справі.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНЕЦЬК ФЬЮІЛ КОМПАНІ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34007915) про стягнення боргу, 3% річних, інфляційної індексації та пені за договором оренди нежитлового приміщення №2 від 01.11.2007р. у розмірі 22113,47грн.задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНЕЦЬК ФЬЮІЛ КОМПАНІ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34007915) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість з орендної плати в сумі 19631,07 грн., 3% річних в сумі 164,69грн., інфляційну індексацію в сумі 1000,18грн., пеню в сумі 1316,99грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог щодо пені відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНЕЦЬК ФЬЮІЛ КОМПАНІ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34007915) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) державне мито в розмірі 221грн. 13 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 94 грн.80 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 21.05.2009р. оголошено та підписано повний текст судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя