Рішення № 52269446, 13.10.2015, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1073/15-ц

Провадження № 2/355/475/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Баришівський районний суд Київської області в складі

головуючого судді Лисюка О.Д.

при секретарі Ющенко Л.А.

представників позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в смт. Баришівка справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів та додаткових витрат на неповнолітніх дітей,

встановив:

позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з названим позовом стверджуючи, що із відповідачем по справі вони мають двох дітей, доньок-двійнят ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які народилися 6 березня 2004 року.

У липні місяці 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Баришівського районного суду Київської області із позовною заявою про розірвання шлюбу, а наприкінці серпня місяця 2014 року, він забрав всі свої особисті речі та переїхав проживати до іншої жінки і з того часу перестав брати участь в утриманні спільних дітей. Позивачка зазначає, що на даний час вона самостійно оплачує всі витрати пов'язані з забезпеченням дітей, а саме: купує їм необхідні речі, оплачує відвідування гуртків у будинку дитячої та юнацької творчості м. Борисполя, навчання в Бориспільській дитячій музичній школі, індивідуальне вивчення німецької мови, самостійно забезпечує їх всім необхідним для життя - від їжі до відпочинку та оздоровлення. Із посиланням на положення Конвенції про права дитини, ст.ст.141, 180, 181, 183, 185 СК України, позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дочок у визначеному судом розмірі починаючи із липня місяця 2014 року та додаткових витрат, що пов'язані з обставинами їхнього розвитку, а саме їх навчання, відпочинку, оздоровлення та лікування.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 вимоги своєї довірительки підтримала повністю пояснивши, що 27 червня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, від якого сторони мають двох доньок-двійнят ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які народилися 6 березня 2004 року.

У липні місяці 2014 року відповідач звернувся до Баришівського районного суду Київської області з позовом про розірвання шлюбу і з того часу перестав брати участь в утриманні спільних малолітніх дітей, які за взаємною згодою, залишилися проживати з матір'ю.

З огляду на заперечення проти розірвання шлюбу та оцінку розладу подружніх стосунків як тимчасових, судом було надано шестимісячний строк на примирення. Однак, не зважаючи на докладені її довірителькою зусилля, примирення між сторонами не відбулося.

Наприкінці серпня місяця 2014 року, користуючись відсутністю ОСОБА_3 вдома, відповідач забрав з будинку всі свої речі і з того часу його фактичне місце проживання не відоме, зустрічей заради обговорення питання щодо подальшого утримання дітей останній уникає, на телефонні дзвінки не відповідав зовсім або влаштовував істерики, скандали, переводячи розмову в звинувачення на адресу її довірительки, а в листопаді місяці 2014 року взагалі заявив, що безпосередньо із нею спілкуватися взагалі не буде.

Намагання ОСОБА_3 вирішити питання про стягнення аліментів на дітей одночасно з розглядом справи про розірвання шлюбу не були прийняті судом, а вирішення питання про надання строку на примирення вже на стадії розгляду справи по суті, позбавило можливості пред'явити зустрічний позов. Після розірвання шлюбу її довірителька докладала певні зусилля з метою отримання від відповідача коштів на утримання двох дітей, однак вони виявилися марними, а тому, вона самостійно щоденно несе всі фінансові витрати на утримання дітей, а допомогу в цьому питанні, отримує тільки від своїх батьків та рідного брата.

Таким чином, виходячи із реальних витрат на потреби дітей за останні 12 місяців з урахуванням сьогоднішнього рівня споживчих цін, періодичної потреби дітей, які перебувають у віці інтенсивного росту, в оновленні гардеробу, в лікуванні та відпочинку і оздоровленні вважає, що розмір аліментів не повинен становити менше ніж ? частина всіх видів заробітку відповідача, не враховуючи додаткових витрат на дітей.

Оскільки, вчинювані її довірителькою неодноразові спроби узгодити з відповідачем розмір та порядок сплати останнім аліментів залишилися безуспішними, то керуючись правилами частини 2 статті 191 СК України, стягнення аліментів повинно бути присуджено з липня місяця 2014 року.

Окрім того, діти її довірительки, займаючись у гуртках вокалу, танців та малювання, проявили неабиякі здібності в цих напрямках.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № З від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» додаткові витрати необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

З урахуванням понесених ОСОБА_3 додаткових витрат на двох дітей за період з липня 2014 року по червень 2015 року, участь відповідача у додаткових витратах на дітей має бути на рівні 8 000 грн. кожні півроку. Такий розмір є справедливим та вирахуваним на підставі понесених витрат та потреб, які її довірителька не має можливості забезпечити, але які мають бути забезпеченими батьками.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_3 суду пояснила, що за період з липня місяця 2014 року по червень місяць 2015 року на утримання двох дітей, включаючи додаткові витрати пов'язані з розвитком їх здібностей та на їхнє лікування, нею було витрачено понад 65 000 грн. Ця сума включає в себе витрати на:

-щоденне харчування дітей вдома - 28 800 грн.;

-щоденне харчування дітей в шкільній їдальні - 2 700 грн.;

-оплату охорони школи, внески до фонду школи та до фонду класу - 3 660 грн.;

-придбання необхідного одягу та взуття дітям - 3 600 грн.;

-проїзд дітей до школи, будинку дитячої та юнацької творчості, музичної школи та назад - 3 000 грн. (з розрахунку 20 грн./день);

-відвідування трьох гуртків у будинку дитячої та юнацької творчості: зразкового хореографічного ансамблю «Грація», зразкового вокального ансамблю «Веселочка», гуртка образотворчого мистецтва «Райдуга» - 5 760 грн.

-навчання в Бориспільській дитячій музичній школі (клас бандури) - 1 260 грн. (за період з вересня 2014 року по травень 2015 року включно) ;

-вступні внески для участі в хореографічному конкурсі Департаменту освіти КМДА «Зимові фантазі», конкурсі народних інструментів «Класичний меридіан», який проходив у березні 2015 року в м. Києві, у Міжнародному фестивалі-конкурсі мистецтв «Соняшник» -1 450 грн.;

-участь дітей в колективних екскурсіях - 1 580 грн. ( на фабрику «Рошен» -600 грн.; в музей води - 300 грн., екскурсія до м. Вінниця 440 грн., відвідування вистави в Київському театрі оперети - 240 грн.)

-оплату індивідуальних занять з німецької мови - 3 600 грн.;

-лікування дітей, в тому числі: проходження в січні місяці 2015 року рекомендованої лікарем реабілітації в лікувальному закладі після перелому руки однією з доньок - 4 000 грн.;

-відвідування стоматолога та лікування зубів у квітні-травні 2015 року -2 605 грн.;

-придбання ліків за призначенням лікарів - 900 грн.;

На жаль, за відсутності будь-якої участі відповідача в утриманні дітей, в додаткових витратах на них, вона не має фінансової можливості повною мірою забезпечити їхній літній відпочинок та оздоровлення оскільки вартість перебування однієї дитини в літньому таборі протягом двох тижнів коштує від 4 000 грн. до 6 500 грн.

Крім того, нею самостійно оплачуються рахунки за спожиті в будинку, де проживають діти електроенергію та газ. За період з липня 2014 року по червень 2015 року за електро - та газопостачання нею сплачено 2 640 грн.

Послуги Інтернет-провайдера, якими в тому числі користуються діти для виконання обов'язкових шкільних завдань за окремими навчальними дисциплінами, також оплачуються нею самостійно. За період з липня 2014 року по червень 2015 року за користування Інтернетом сплачено 1 440 грн.

Водночас, за цей же період відповідач оплатив придбання дітьми шкільного приладдя перед початком нового навчального року в серпні 2014 року та квитки на відвідування ними кінотеатру і океанаріуму, двічі давав кошти дітям на їх особисті потреби - для придбання подарунків однокласникам та єдиний раз надав їй кошти для оплати участі однієї із доньок у фестивалі-конкурсі «Ритми часу-2015», який відбувся 1-3 травня 2015 року в м. Львів в розмірі 1 610 грн.

У травні місяці 2015 року відповідач подарував дітям один велосипед на двох. Втім, цей подарунок відповідач зробив вимушено, так як діти дізналися про те, що їхній батько подарував велосипед дитині своєї співмешканки, що для них було надзвичайно сильним психологічним ударом.

Вважає, що відповідач повинен приймати участь в додаткових витратах на дітей в розмірі 8000 грн. один раз в грудні та травні місяці кожного року.

Частково заперечуючи проти пред'явленого позову, представник відповідача адвокат ОСОБА_2 суду пояснив, що позивачка просить суд стягнути із його довірителя аліменти з липня місяця 2014 року. Відповідно до ст. 191 СК України аліменти присуджуються від дня пред'явлення позову, а тому, стягнення повинно відбуватися із липня місяця 2015 року.

В своїй позовній заяві позивачка вказує на те, що з липня місяця 2014 року його довіритель перестав брати участь в утриманні їхніх спільних дітей. Однак, дані твердження не відповідають дійсності, не підтверджуються матеріалами справи та спростовуються показами самої позивачки, яка в своїх вільних поясненнях стверджувала, що його довіритель приймає участь у витратах на дітей.

Суми, які вказує позивачка в своїй позовній заяві, взяті в неї з голови та не підтверджені жодними доказами, а додаткові витрати на які вона вказує, в розумінні статті 185 СК України не можуть бути такими, оскільки не пов'язані з особливими обставинами розвитку дітей.

Окрім того, ОСОБА_3 в підтвердження своїх позовних вимог надала як докази довідки з будинку дитячої творчості , музикальної школи, але не надала підтвердження, що вона понесла вказані витрати.

Вважає, що відповідно до ст.185 СК України участь у додаткових витратах батька може бути у випадках, що викликані особливими обставинами. У витратах понесених при звичайному способі життя, хоча вони і будуть додатковими, але не викликані особливими обставинами, участь другого із батьків не є обов'язковою в зв'язку з чим, просить суд в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 27 червня 2003 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Довгинцівського районного управління юстиції м. Кривого Рогу був зареєстрований шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, про що в книзі реєстрації актів про одруження від 27.06.2003 року зроблено відповідний запис за № 201 ( свідоцтво про одруження серії НОМЕР_5 а.с. 10 ).

Від даного шлюбу сторони мають двох доньок - двійнят ІНФОРМАЦІЯ_1: ОСОБА_5 ( свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 ) та ОСОБА_6 ( свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 а.с. 11 )

На підставі рішення Баришівського районного суду Київської області 04 березня 2015 року, яке вступило в законну силу 09 червня 2015 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було розірвано ( а.с. 13-16 ).

У відповідності із ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

При ухиленні їх від виконання даного зобов'язання кошти на утримання дитини стягуються в судовому порядку.

За правилами ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини ( аліменти ) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і ( або) в твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. .

Частка заробітку ( доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом ( ст.183 СК України )

Як вбачається із наданої в судовому засіданні представником позивача довідки № 8.2.2-09/640 від 12.08.2015 року виданої Прат « СК « Уніка» де працює відповідач ОСОБА_4 на посаді керівника напрямку з врегулювання збитків на транспорті, останній має регулярний заробіток, а тому, на думку суду спроможний сплачувати аліменти на своїх дочок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в розмірі 1/3 частки від усіх своїх доходів до досягнення ними повноліття.

При цьому суд вважає за необхідне, стягнути аліменти саме із дня пред'явлення позову, тобто з 02.07.2015 року, оскільки в судовому засіданні, позивачкою ОСОБА_3 не надано доказів того, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. На переконання суду, покази самої позивачки ОСОБА_3 про її намагання узгодити питання сплати аліментів від відповідача без врахування вимог закону, не можна вважати достатнім, належним, безспірним доказом.

На підставі ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання стягнення із відповідача ОСОБА_4 додаткових витрат на дочок ОСОБА_5 та ОСОБА_6, судом встановлені наступні правовідносини.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року та в силу вимог частини 1 статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, « в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом...»

Стаття 27 цієї Конвенції зобов'язує кожну державу-учасницю визнавати право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, покладає основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, зобов'язує кожну державу-учасницю вживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину.

Отже, національне законодавство, частиною якого є й вказаний вище міжнародний договір, покладає на державу в особі уповноважених органів, зокрема суд, обов'язок вживати всіх правових заходів для забезпечення прав дитини, зокрема й примусом батьків до виконання своїх безпосередніх обов'язків щодо дитини.

Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За змістом ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення додаткових витрат на дітей, позивачка просить суд постановити рішення про стягнення із відповідача ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 8000 грн. в грудні та травні місяці кожного року, починаючи з 1 липня 2014 року і до досягнення ними повноліття. В дану суму входить щоденне харчування дітей вдома, в шкільній їдальні, оплату охорони школи, внески до фонду школи та до фонду класу, придбання необхідного одягу та взуття дітям, проїзд дітей до школи, будинку дитячої та юнацької творчості, музичної школи та назад, відвідування трьох гуртків у будинку дитячої та юнацької творчості: зразкового хореографічного ансамблю «Грація», зразкового вокального ансамблю «Веселочка», гуртка образотворчого мистецтва «Райдуга», навчання в Бориспільській дитячій музичній школі, оплату індивідуальних занять з німецької мови і т.д.

Відповідно до положень ст.ст. 57, 58, 59, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Аналіз положень ст. 185 СК України дає підстави для висновку про те, що при вирішенні вимог про участь одного з батьків у додаткових витратах на дитину суд має встановити реальне існування особливих обставин, які викликають необхідність таких витрат, а також розмір останніх. Лише при наявності цих умов і їх встановленні можливе ухвалення рішення про стягнення таких витрат в конкретній сумі.

Як вбачається з матеріалів справи ( довідка Будинку дитячої та юнацької творчості Бориспільської міської ради управління освіти і науки № 59 від 19.05.2015 року ) ОСОБА_5 та ОСОБА_6 навчаються в гуртках « Грація», « Веселочка» « Райдуга» з 2010 року. Щомісячна плата за навчання становить 640 грн.

В підтвердження особливих обставин, які б давали підстави для стягнення з відповідача додаткових витрат та таланту дівчат, позивачка надала сулу як доказ копію Диплома Всеукраїнського телевізійного проекту « Зіркафест » де хореографічний ансамбль « Грація» бальна хореографіі, де приймають участь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ( а.с. 45 ).

Даний ансамбль також нагороджений дипломом Міністерства культури України ( а.с.46)

ОСОБА_5 нагороджена дипломом учасника ХІ Всеукраїнського конкурсу « Класичний меридіан» номінації « Народні інструменти» ( а.с 47 )

Оцінивши дані докази в своїй сукупності суд вважає, що розвиток здібності дітей необхідно продовжувати в зв'язку з чим, вважає за необхідне стягнути із відповідача ? частину коштів необхідних на продовження навчання доньок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в Будинку дитячої та юнацької творчості Бориспільської міської ради управління освіти і науки розмірі 320 грн. щомісячно до моменту закінчення такого навчання.

Також суд вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_4 як додаткові витрати 70 грн. щомісячно, як оплату за навчання доньок в Бориспільській дитячій музичній школі на відділі струнних інструментів ( довідка № 38 від 08.06.2015 року а.с. 18 )

Оскільки інші позовні вимоги, а саме щоденне харчування дітей вдома, в шкільній їдальні, оплату охорони школи, внески до фонду школи та до фонду класу, придбання необхідного одягу та взуття дітям, проїзд дітей до школи, оплата послуг за газ, світло, інтернет не може розглядатись як додаткові витрати на дитину в розумінні положень ст. 185 СК України, то суд вважає за необхідне відмовити позивачці в задоволенні її позовних вимогв цій частині, оскільки дані витрати понесені при звичайному способі життя, а тому, хоча вони і будуть додатковими, однак не викликані особливими обставинами в зв'язку з чим, участь другого з батьків на думку суду не є обов'язковою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 141, 180, 185 СК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів та додаткових витрат на неповнолітніх дітей, задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_4, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1, працюючого на посаді керівника напрямку з врегулювання збитків на транспорті в ПрАТ «СК «Уніка» (головний офіс: м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А) на користь ОСОБА_3, індивідуальний податковий номер НОМЕР_2, аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % від прожиткового мінімуму дитини відповідного віку щомісячно до повноліття, починаючи з 02 липня 2015 року, тобто з дня подачі позовної заяви до суду.

Стягнути з ОСОБА_4, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1, працюючого на посаді керівника напрямку з врегулювання збитків на транспорті в ПрАТ «СК «Уніка» (головний офіс: м. Київ, вул.. Саксаганського, 70-А) на користь ОСОБА_3, індивідуальний податковий номер НОМЕР_2, додаткові витрати на неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, а саме:

- 320 (триста двадцять) гривень щомісячно, за навчання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в гуртку хореографічному ансамблю «Грація», вокального ансамблю «Веселочка», гуртку образотворчого мистецтва «Райдуга» при Будинку дитячої та юнацької творчості міста Борисполя;

- 70 (сімдесят) гривень щомісячно за навчання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в Бориспільській дитячій музичній школі (клас бандури).

Стягнути із ОСОБА_4, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1, працюючого на посаді керівника напрямку з врегулювання збитків на транспорті в ПрАТ «СК «Уніка» (головний офіс: м. Київ, вул.. Саксаганського, 70-А), судовий збір на користь держави в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок (судовий збір, розрахунковий рахунок 31215206700016, код ЄДРПОУ 37862784, МФО банку: 821018, назва отримувача: Баришівський районний суд Київської області, банк отримувача: ГУДКСУ у Київській області, м. Київ) ст. 4 ч. 2 п. 1.1 Закону України «Про судовий збір», за розгляд справи в суді.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Іншу частину позовних вимог залишити без задоволення.

На дане рішення апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Баришівського

районного суду О. Д. Лисюк