Ухвала суду № 52263055, 07.10.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач:Євпак В.В.

УХВАЛА

іменем України

"07" жовтня 2015 р. Справа № 0670/235/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Капустинського М.М.

Мацького Є.М.,

при секретарі Гунько Л.В. ,

за участю представників позивача Катаєва Д.Б., Назімової Н.В.,

представника відповідача Самохвала А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "26" серпня 2015 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Екотехнологія " до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехнологія" звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 20 липня 2011 року № 0002332301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 227250, 00 грн. за основним платежем і на 56813, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0002342301 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2011 року на 123466, 00 грн. та застосування фінансової санкції в розмірі 1, 00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.08.2015 позов задоволено.

Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 20 липня 2011 року № 0002332301 та № 0002342301.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. В апеляційній скарзі зазначив, що оспорювані повідомлення-рішення прийняті на підставі обгрунтованих висновків перевірки про безтоварність і фіктивність господарських операцій позивача з Приватним підприємством "Базіліка" щодо поставки брухту, відходів чорних металів і Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд Ворк" по проведенню ремонтно-будівельних робіт.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що під час проведення ДПІ в м.Житомирі планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнологія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року виявлено порушення вимог:

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток всього в сумі 227250, 00 грн. (у тому числі: І квартал 2010 року - 121808, 00 грн., ІІ квартал 2010 року - 33253, 00 грн., ІV квартал 2010 року - 72917, 00 грн.);

- підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено р. 26 декларації "Залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" на 123466, 00 грн., у тому числі за: січень 2010 року - на 2547, 00 грн., лютий 2010 року - 28247, 00 грн., березень 2010 року - 95980, 00 грн., квітень-грудень 2010 року, січень-лютий 2011 року - на 123466, 00 грн. і завищено р. 24 "Залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного податкового періоду)" за березень 2011 року на 123466, 00 грн.

За результатами перевірки складено акт №3208/23-1/32008189/0110 від 05 липня 2011 року (а.с. 26-69 том 1).

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом 20 липня 2011 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0002332301 про збільшення Товариству суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 227250, 00 грн. за основним платежем і на 56813, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0002342301 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2011 року на 123466, 00грн. і застосування фінансової санкції в розмірі 1, 00 грн.

Скарга позивача, подана в порядку адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової служби України № 7233/6/10-2115 від 09 грудня 2011 року (а.с. 12-16 том 1) залишена без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач за поновленням порушеного права звернувся до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Щодо податку на прибуток.

Податковий орган дійшов висновку про заниження товариством податку на прибуток на 227250,00 грн. внаслідок безпідставного віднесення до складу валових витрат витрати з поставки брухту, відходів чорних металів по господарським операціям з Приватним підприємством "Базіліка" та послуги з ремонтно-будівельних робіт по господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд Ворк", оскільки позивачем документально не підтверджено реальність здійснення зазначених господарських операцій.

До перевірки не було надано товарно-транспортні накладні, що засвідчують факти транспортування матеріалів, у контрагентів відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємства не знаходяться за своїми юридичними і фактичними адресами.

ПП "Базіліка" і ТОВ "Буд Ворк" перебувають у стані 14 - порушено справу про банкрутство.

Зазначене свідчить про здійснення правочинів без мети настання реальних наслідків, а відтак останні є нікчемними.

Порядок формування валових витрат на час здійснення господарських операцій позивачем було передбачено Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, підставою для невключення до складу валових витрат певних сум є повна відсутність будь-яких розрахункових, платіжних чи інших документів, що робить неможливим віднести до валових витрат суми, не підтверджені документально.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлено, що 21 вересня 2009 року між позивачем (Покупець) та Приватним підприємством "Базіліка" (Продавець) укладено договір поставки брухту та відходів чорних металів № 2109 (а.с. 102-105 том 1), за умовами якого Продавець передає, а Покупець приймає брухт і відходи чорних металів та оплачує їх вартість.

Відповідно до пунктів 2.2-2.4 Договору, місцем поставки товару є м. Алчевськ, вул. Шмідта, 4. Поставка товару здійснюється залізничним транспортом. Передання-приймання товару здійснюється за актом передання-приймання, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Ціна товару визначається у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору. Покупець сплачує Продавцю ціну товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Виконання умов вказаного договору підтверджено видатковими і податковими накладними, актами приймання металів чорних (вторинних) (а.с. 112-129 том 1).

Придбаний у ПП "Базіліка" брухт чорних металів був у подальшому реалізований позивачем ВАТу "Алчевський металургійний комбінат" на підставі договору № 015/796 від 01 липня 2009 року (а.с. 130-134 том 1), накладних, податкових накладних і приймально-здавальних актів за формою 69 (а.с. 135-177 том 1).

Форма приймально-здавальних актів № 69 визначена Інструкцією про порядок обліку здавання (заготівлі) і відвантаження лому і відходів чорних металів, затвердженою Мінчорметом СРСР і ЦСУ СРСР № 9-41 від 05 липня 1979 року.

Вказана Інструкція визначає, що для приймання в кількості і якості металобрухту, який поступив до користувачів залізничним чи водним транспортом від виробничих об'єднань, підприємств і організацій-ломоздавачів чи з заводів, цехів Вторчормету використовується така типова форма первинних документів, як приймально-здавальний акт форми № 69. Кількість і види лома і відходів, зазначені в приймально-здавальному акті форми 69, є кінцевими.

Реалізація лому і відходів чорних металів ВАТу "Алчевський металургійний комбінат" у період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року підтверджено їх листом №07-833 від 12.12.2012.

Факт транспортування придбаного у ПП "Базіліка" товару підтвердити немає можливості, оскільки на підставі постанови господарського суду Запорізької області від 10 грудня 2010 року ПП "Базіліка" визнано банкрутом, підтвердження транспортування брухту чорних металів до ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" є також неможливим через те, що цей комбінат перебуває у зоні АТО.

Встановлено, що 01 червня 2010 року Товариство (Замовник) уклало з ТОВ "Буд Ворк" (Підрядник) договір № 01.06-10 (а.с. 178-182 том 1), за умовами якого замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання комплексу робіт за договірною ціною, складеною згідно нормативних документів Держбуду України по виконанню ремонтно-будівельних робіт в цеху і офісах ТОВ "Екотехнологія".

Договірна ціна робіт складає 349999, 20 грн., однак вона є динамічною і може переглядатися сторонами. Строки виконання будівельних робіт: початок - 01 червня 2010 року, кінець - 31 грудня 2010 року.

Виконання вказаних договірних зобов'язань підтверджується актом виконаних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, актом приймання виконаних будівельних робіт за період з 01 червня по 31 грудня 2010 року, податковою накладною (а.с. 183-194 том 1), які містяться у матеріалах справи.

Встановлено, що первинні документи за формою та змістом відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Окремий недолік первинного документа сам по собі не може бути безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, тобто позбавлення цього документа сили звітного податкового документа, а відтак платника податків права на формування валових витрат.

Доказів щодо нікчемності договорів поставки брухту та відходів чорних металів № 2009 від 21 вересня 2009 року і договору підряду на будівельні роботи № 01.06-10 від 01 червня 2010 року та рішень суду про визнання їх такими відповідачем не надано. Не надано також відповідачем як суб'єктом владних повноважень і доказів щодо умислу укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім того, товарно-транспортні накладні не відносяться до документів суворої звітності та не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно із статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Чинний на момент виникнення спірних правовідносин Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не ставив в залежність виникнення у платника права на формування валових витрат від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Чинним на момент виникнення спірних правовідносин Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлювалося будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформлених первинних документів, не встановлювався обов'язок для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача щодо фіктивності і безтоварності господарських операцій з ПП "Базіліка" і ТОВ "Буд Ворк" є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати з вартості придбаного у ПП "Базіліка" брухту і відходів чорних металів та з вартості виконаних ТОВ "Буд Ворк" ремонтно-будівельних робіт, тому збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 227250, 00 грн. за основним платежем і на 56813, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій є необґрунтованим.

Щодо від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Перевіркою податкового органу встановлено завищення податкового кредиту за січень 2010 року-лютий 2011 року на 123466, 00 грн. та від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2011 року на 123466, 00 грн. внаслідок віднесення до суми податкового кредиту ПДВ з вартості придбаного у ПП "Базіліка" брухту і відходів чорних металів.

Такого висновку податковий орган дійшов за наслідками результатів автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України додатку № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", яким встановлено, що у ПП "Базіліка" за даними декларацій з прибутку відсутні основні фонди для здійснення господарської діяльності, зокрема, для зберігання приладів, інструментів, матеріалів, товарно-матеріальних цінностей та відсутні залишки ТМЦ.

Підстави та порядок формування платником податків податкового кредиту регламентувався положеннями Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови недотримання них формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону, є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що умовою для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ з ціни товарів (послуг) є підтвердження їх придбання податковими накладними і використання у подальшій господарській діяльності платника податків.

У частині 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документу встановлені статтею 9 Закону.

Як вже зазначалося вище, 21 вересня 2009 року між позивачем (Покупець) та Приватним підприємством "Базіліка" (Продавець) укладено договір поставки брухту та відходів чорних металів № 2109 (а.с. 102-105 том 1), за умовами якого Продавець передає, а Покупець приймає брухт і відходи чорних металів та оплачує їх вартість.

Відповідно до пунктів 2.2-2.4 Договору, місцем поставки товару є м. Алчевськ, вул. Шмідта, 4. Поставка товару здійснюється залізничним транспортом. Передання-приймання товару здійснюється за актом передання-приймання, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Ціна товару визначається у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору. Покупець сплачує Продавцю ціну товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Виконання умов вказаного договору підтверджується видатковими і податковими накладними, актами приймання металів чорних (вторинних) (а.с. 112-129 том 1).

Придбаний у ПП "Базіліка" брухт чорних металів був у подальшому реалізований позивачем ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" на підставі договору № 015/796 від 01 липня 2009 року (а.с. 130-134 том 1), накладних, податкових накладних і приймально-здавальних актів (а.с. 135-177 том 1).

Отже, Товариство формувало податковий кредит виключно на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій.

Встановлено, що первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV та Податкового кодексу України.

Товарно-транспортні накладні не відносяться до документів суворої звітності та не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Встановлено, що на час здійснення господарських операцій ПП "Базіліка" був платником ПДВ.

Факту визнання недійсними або анулювання свідоцтва ПП "Базіліка" як платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій з позивачем судом не встановлено.

Чинне законодавство на момент здійснення господарських операцій позивача з зазначеними вище контрагентами не ставило в залежність виникнення у платника права на формування податкового кредиту від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, відповідно до ст. 71 КАС України не надано доказів щодо умислу укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача щодо фіктивності господарських операцій є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Відтак, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ з вартості придбаних у Приватним підприємством "Базіліка" брухту, відходів чорних металів, тому зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2011 року по таким господарським операціям є необґрунтованим.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про скасування податкових повідомлень-рішень №0002332301 та №0002342301 з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "26" серпня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: М.М. Капустинський

Є.М. Мацький

Повний текст cудового рішення виготовлено "12" жовтня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю " Екотехнологія " пров.Меблевий,3- А , кім.23,м.Житомир,10000

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

- ,