Рішення № 52262423, 05.10.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 жовтня 2015 року Справа № 913/812/15

Провадження №17/913/812/15

За позовом Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області

до Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Луганської обласної державної адміністрації, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 198242,26 грн.

Суддя Фонова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Пономарьов Б.Ю., представник за довіреністю № 20/85 від 14.01.2015;

від відповідача: представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на виконання робіт №111п від 01.07.2013 у сумі 117045,07 грн., 3% річних у сумі 5858,67 грн., інфляційних втрат у сумі 66130,47 грн. та пені у сумі 9208,05 грн.

05.10.2015 до канцелярії суду представником відповідача було надано відзив на позовну заяву № 15/04-690 від 28.09.2015, згідно якого відповідач позов визнає в повному обсязі та просить розглянути справу без участі представника відповідача.

В судовому засідання представником позивача було надано письмові пояснення №20/3294 від 02.10.2015, згідно яких, заборгованість, що заявлена до стягнення, включає в себе вартість обладнання за договором № В-40 від 02.07.2013.

Також, у письмових поясненнях зазначено, що договір № В-40 від 05.07.2013 позивачем не укладався и посилання на цей договір в акті приймання-передачі від 12.11.2013 є помилковим.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що були присутніми у судовому засіданні, суд

в с т а н о в и в:

Між Комунальним підприємством "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради (позивач у справі), як Генпідрядником, та Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Луганської обласної державної адміністрації (відповідач у справі), як Замовником, укладено договір на виконання робіт № 111п від 01.07.2013 (далі - Договір).

Згідно з п.1.1 Договору, Замовник доручає, а Генпідрядник зобов'язується виконати у 2013 році на свій ризик власними або власними із залученими силами та засобами роботи по об'єкту «Система централізованого водопостачання та водовідведення м. Рубіжного - капітальний ремонт обладнання центральної насосної станції очисних споруд» (далі - роботи) відповідно до дефектного акту, договірної ціни та кошторисної документації у строки, встановлені календарним графіком робіт, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.

В пункті 2.1 Договору вказано, що ціна Договору визначається по узгодженню сторін, є твердою і становить 326509,20 грн., включаючи вартість обладнання в сумі 311550,00 грн., і оформлюється договірною ціною.

Пунктом 4.7 Договору визначено, що остаточний розрахунок з Генпідрядником за виконані роботи здійснюється Замовником в двотижневий термін після виконання та приймання всіх передбачених Договором робіт та підписання акту приймання виконаних робіт, з наданням всієї виконавчої документації.

Згідно з п. 7.4 Договору, за порушення строків виплати по Договору Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми Договору за кожен день прострочення.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що свої зобов'язання згідно Договору виконав в повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 24.12.2013 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт від 24.12.2013, які підписані та скріплені печатками обома сторонами.

В порушення умов Договору відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати обладнання та виконаних робіт.

Позивачем зазначено що, у зв'язку з несвоєчасним виконанням умов Договору за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 117045,07 грн., за стягненням якої він звернувся до суду.

Також позивач у зв'язку з порушенням строків оплати просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 5858,67 грн., інфляційні втрати у сумі 66130,47 грн., пені у сумі 9208,05 грн.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Правове регулювання правовідносин сторін здійснюється главою 61 ЦК України. Зокрема, ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 882 ЦК України передача робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Водночас, матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 24.12.2013 на суму 5895,07 грн. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт від 24.12.2013 на суму 111150,00 грн., які підписані та скріплені печатками обома сторонами (а.с.29-34).

Пунктом 4.7 Договору визначено, що остаточний розрахунок з Генпідрядником за виконані роботи здійснюється Замовником в двотижневий термін після виконання та приймання всіх передбачених Договором робіт та підписання акту приймання виконаних робіт, з наданням всієї виконавчої документації.

Відповідачем свої зобов'язання щодо оплати обладнання та виконаних робот виконані не були, у зв'язку з чим, в нього виник борг в сумі 117045,07 грн., який підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 9208,05 грн. за період 08.01.2014 по 09.07.2014.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами у п. 4.4 Договору у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставку НБУ за кожен день прострочки від загальної вартості Договору.

З приводу даної позовної вимоги слід зазначити наступне.

Як встановлено у статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином з редакції пункту 4.2 Договору в контексті частини 6 статті 231 ГК України вбачається, що штрафна санкція, а саме, пеня нараховується за весь період користування чужими коштами, тобто за період прострочення.

Однак, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, період нарахування пені визначений позивачем з 08.01.2014 по 09.07.2014, водночас, згідно приписів частини 6 статті 231 ГК України, вказаний період повинен бути з 08.01.2014 по 08.07.2014. З огляду на вказану помилку у розрахунку, пеня повинна нараховуватись за 182 дні, а не за 183 дні, як обраховано позивачем.

Однак, з огляду на зазначене, пеня за період з 08.01.2014 по 07.07.2014, з урахуванням змін облікової ставки НБУ, складає 9222,51 грн., тоді як позивачем до стягнення заявлено 9208,05 грн.

Проте, заявити до стягнення суму пені меншу, ніж можливо стягнути, є правом позивача, з огляду на що, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 3% річних у сумі 5858,67 грн. за період з 08.01.2014 по 08.09.2015 та інфляційних нарахувань у сумі 66130,47 грн. за період з січня 2014 року по серпень 2015 року.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Стосовно періоду нарахування втрат від інфляції суд зазначає, що у вказаний період включаються тільки повні місяці прострочення, та індекси інфляції за весь період прострочення перемножуються між собою, тобто виводиться середній індекс, згідно рекомендації п. 3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Отже вірним періодом нарахування інфляційних втрат є лютий 2014 року - серпень 2015 року (середній індекс за цей період складає 172,2%), а сума інфляційних нарахувань, що може бути стягнута, за розрахунком суду складає 84515,31 грн. (117045,07 грн. *172,2%-117,045,07 грн.)

Однак, позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних нарахувань меншу, ніж можливо стягнути. Це є правом позивача, з огляду на що, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань у відповідають чинному законодавств у та є обґрунтованими.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 117045,07 грн., 3% річних у сумі 5858,67 грн., інфляційних втрат у сумі 66130,47 грн. та пені у сумі 9208,05 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача, згідно статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Луганської обласної державної адміністрації, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Радянський, 59, ідентифікаційний код 03364062, на користь Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Менделєєва, 49, ідентифікаційний код 32026192, заборгованість у сумі 117045,07 грн., 3% річних у сумі 5858,67 грн., інфляційні нарахування в сумі 66130,47 грн., пеню в сумі 9208,05 грн. грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2973,64 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 05.10.2015.

Суддя О.С. Фонова