Ухвала суду № 52262293, 06.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2015 року м. Київ К/800/46355/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Негоди О.Г.

відповідача - Химич В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2014

у справі № 826/6853/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.12.2013 № 0010432206, № 0010442206 та № 0010452206.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на правонаступника - Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Український лізинговий фонд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2011 по 31.12.2012, складено акт № 781/26-54-22-06/37859096 від 06.12.2013, в якому зафіксовано порушення: пп. 14.1.36, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 4 кв. 2012 року на суму 1 837 901 грн.; п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 19 761 грн., в т.ч.: за серпень 2012 в сумі 2 419 грн., за вересень 2012 в сумі 17 342 грн., та встановлено завищення від'ємного значення ПДВ на загальну суму 205 860 грн., в т.ч. за січень 2012 в сумі 124 грн., за лютий 2012 в сумі 2 970 грн., за березень 2012 в сумі 3 077 грн., за квітень 2012 в сумі 5 788 грн., за травень 2012 в сумі 9 991 грн., за червень 2012 в сумі 10 141 грн., за липень 2012 в сумі 14 226 грн., за серпень 2012 в сумі 7 624 грн., за жовтень 2012 в сумі 61 851 грн., за листопад 2012 в сумі 46 324 грн., за грудень 2012 в сумі 43 744 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 24.12.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0010432206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24 701,25 грн., в т.ч.: 19 761 грн. основного платежу та 4 940,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0010442206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 297 376,25 грн., в т.ч.: 1 837 901 грн. основного платежу та 459 475,25 грн.;

- № 0010452206 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 205 860 грн.

Матеріалами справи встановлено, що за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 ТОВ «Український лізинговий фонд» задекларовано скоригований валовий дохід у сумі 735 844 190 грн.

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за вказаний період встановлено його заниження на загальну суму 1 128 607 грн.

Перевіркою відображених показників у рядку 01. «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт послуг)» Декларацій з податку на прибуток за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 у загальній сумі 722 801 337 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення лізингових операцій.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 у загальній сумі 722 801 337 грн. на підставі таких документів як: договори, рахунки-фактури, накладні, журнали-ордери, виписки банку та оборотно-сальдові відомості по рахункам 36.70, 71,73 встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01. «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт послуг)» Декларацій з податку на прибуток за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 у загальній сумі 722 801 337 грн.

Як встановлено в судовому порядку, позивач протягом перевіряємого періоду надавав послуги фінансового лізингу. Об'єктом лізингу виступали транспортні засоби (автомобілі), які були прийняті автосалонами та юридичними особами на території України.

Основними постачальниками транспортних засобів були ТОВ «ДПЗКУ-МТС» (обсяг поставки за перевіряємий період 713 410 600 грн.), ТОВ «Автомобільний дім Одеса» (обсяг поставки за перевіряємий період 10 235 000 грн.), ТОВ «Супермаркет вантажної автотехніки АВТЕК» (обсяг поставки за перевіряємий період 10 979 000 грн.), ІП «АІС-Столиця» (обсяг поставки за перевіряємий період 4 897 600 грн.) та інші.

Перевіркою встановлено, що при визначенні собівартості реалізованих об'єктів лізингу, ТОВ «Український лізинговий фонд» здійснювало реалізацію об'єктів лізингу, виходячи з їх покупної вартості, а саме по ціні, яку було сплачено безпосередньо постачальникам.

При придбанні об'єктів лізингу ТОВ «Український лізинговий фонд» здійснювало витрати, пов'язані безпосередньо з об'єктами лізингу, а саме: витрати на реєстрацію в органах УДАІ ГУ МВС України на загальну суму 443 578 грн., витрати за надання послуг ФОП ОСОБА_4 по підготовці документів для реєстрації автомобілів згідно договору № 11/05 від 11.05.2012 на загальну суму 250 650 грн., а також комісійна винагорода, сплачена товариством постачальникам об'єктів лізингу, як послуги по пошуку клієнтів на загальну суму 434 379 грн.

Витрати, понесенні у зв'язку з придбанням об'єктів лізингу, ТОВ «Український лізинговий фонд» включено до витрат на збут та відображено в рядку 06.3 «Витрати на збут» Декларацій з податку у відповідних періодах.

Податковим органом зроблено висновок, що ТОВ «Український лізинговий фонд» не включено до вартості об'єктів лізингу та не відображено у рядку 01 «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» декларацій з податку на прибуток та до податкових зобов'язань в деклараціях з ПДВ витрат, понесених при купівлі даних об'єктів лізингу (на реєстрацію в органах УДАІ ГУ МВС України, послуги по підготовці документів для реєстрації автомобілів надані ФОП ОСОБА_4 та комісійна винагорода сплачена постачальникам об'єктів лізингу як послуги по пошуку клієнтів).

За результатами проведеної перевірки підприємства зроблено висновки, що ТОВ «Український лізинговий фонд» безпідставно занижено дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) при визначенні вартості об'єктів лізингу на загальну суму 1 128 607 грн. за 2012 рік.

На думку перевіряючих, витрати на реєстрацію придбаних об'єктів лізингу в органах УДАІ ГУ МВС України на загальну суму 443 578 грн., витрати за надання послуг ФОП ОСОБА_4 по підготовці документів для реєстрації автомобілів згідно договору № 11/05 від 11.05.2012 на загальну суму 250 650 грн., а також комісійна винагорода сплачена товариством постачальникам об'єктів лізингу, як послуги по пошуку клієнтів на загальну суму 434 379 грн. - є витратами, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та повинні включатись до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення відповідно до п. п. 138.4, 138.6 ст. 138 ПК України, що як наслідок повинно збільшувати дохід від операційної діяльності при наданні в лізинг таких об'єктів.

В судовому порядку встановлено, що позивачем протягом 2012 року укладено ряд договорів фінансового лізингу, виконання яких підтверджено матеріалами справи, а саме: первинними документами (типовими для лізингових операцій) на прикладі трьох контрагентів, що ілюструють придбання позивачем ТЗ та їх подальшу передачу у лізинг, відповідно до переліку; таблицею розрахунку фінансового результату за договорами фінансового лізингу; реєстрами первинних документів, які свідчать про прибутковість лізингових операцій (перевищення доходів над витратами): реєстром видаткових накладних за договорами фінансового лізингу за 2012 рік (відображає дохід від передачі ТЗ в фінансовий лізинг); реєстром актів наданих послуг за договорами фінансового лізингу за 2012 рік (відображає доходи від лізингових платежів, отримані Підприємством у 2012 році за договорами фінансового лізингу); реєстром видаткових накладних на предмети лізингу (автомобілі), придбані ТОВ «Український лізинговий фонд» у 2012 році (відображає витрати, понесені за договорами купівлі-продажу ТЗ); реєстром актів наданих послуг по реєстрації в органах ДАІ предметів лізингу за 2012 рік ТОВ «Український лізинговий фонд» (відображає витрати, понесенні на придбання послуг з оформлення документів для реєстрації в органах ДАІ); реєстром актів до агентських договорів з пошуку клієнтів за 2012 рік (відображає витрати, понесенні за агентськими договорами у зв'язку із придбанням послуг з пошуку клієнтів-лізингоодержувачів); реєстром виданих та отриманих податкових накладних за 2012 рік.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. п. 135.1, 135.2 ст. 135 зазначеного Кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу (п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Відповідно до п. п. 138.4, 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (п. 138.8 ст. 138 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України фінансовим лізингом (орендою) є господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Оподаткування операцій лізингу (оренди), концесії здійснюється в порядку визначеному п. 153.7 ст. 157 ПК України, частиною першою якого передбачено, що передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

У разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних засобів орендодавця, - прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об'єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними статтею 146 цього Кодексу для їх продажу, а орендар включає вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) до складу основних засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача.

При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, у якому здійснюється таке нарахування.

Відповідно до пп. «г» п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються, зокрема, винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Як встановлено в судовому порядку з підтвердженням матеріалів справи, витрати товариства на обов'язкову реєстрацію придбаних об'єктів лізингу в органах УДАІ ГУ МВС та витрати за отримані юридичні послуги по обов'язковій реєстрації предметів лізингу включено до складу інших витрат та відображено в складі інших витрат товариства в декларації з податку на прибуток за 2012 рік.

Згідно з пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема: комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут.

За умовами агентських договорів, які укладало товариство, агенти сприяють укладенню договорів фінансового лізингу між товариством та лізингоотримувачами; за надані послуги по пошуку клієнтів товариство виплачує агентську винагороду; в актах наданих послуг відображається інформація щодо укладених Агентом договорів фінансового лізингу.

Витрати по виплаті агентської винагороди товариством відображено як витрати на збут у складі інших витрат звітного періоду в декларації з податку на прибуток на 2012 рік.

Відповідно до п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені та не включаються до складу собівартості реалізованих товарів.

Згідно з п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 № 181, витрати орендодавця з укладання угоди про фінансову оренду (юридичні послуги, комісійні винагороди) визнаються іншими витратами того звітного періоду, у якому вони мали місце.

Відповідно до п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, витрати на комісійну винагороду продавцям та торговим агентам включаються до складу витрат на збут та не включаються до складу собівартості реалізованої продукції.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Як встановлено матеріалами справи, вартість транспортних засобів, зазначена в договорах купівлі-продажу та вартість предметів лізингу, зазначена в договорах купівлі-продажу та вартість предмету лізингу, зазначена в договорах фінансового лізингу є ідентичними.

Структура лізингових платежів, згідно договорів фінансового лізингу, лізинговий платіж складається з 2-х складових: перша - винагорода (комісії) лізингодавця, що зазначена в графі 5 Графіку платежів та, друга - платежі з компенсації вартості предмета лізингу, зазначені в Графі 4 Графіку платежів (додаток до договорів).

Таким чином, клієнт (лізингоодержувач) відповідно до Графіка платежів, протягом строку лізингу сплачує (повертає Товариству) вартість придбаного транспортного засобу, та сплачує винагороду товариству, до складу якої входять, в тому числі, всі витрати, понесені товариством у зв'язку з укладанням договору.

Структура та механізм розрахунку лізингових платежів передбачені на товаристві Методикою розрахунків платежів за договорами фінансового лізингу, затвердженою Наказом директора Товариства за № 60 від 02.07.2012. Методикою встановлено яким чином визначається розмір лізингового платежу та які складові частини впливають на його розмір.

Пунктом 3.1 Методики визначено, що вартість предмета лізингу (Лінія «Основний борг») представлена у Графіку платежів за договорами фінансового лізингу саме як платежі на погашення вартості предмета лізингу (Графа 4 Графіка платежів), а всі інші витрати, понесені товариством (в т.ч. Лінія «Відшкодування витрат»), включено до платежів з винагороди товариства (що представлені в Графіку платежів в графі 5) і компенсується лізингоодержуачем протягом строку лізингу.

З урахуванням графіків лізингових платежів в цілому по підприємству та за кожним об'єктом лізингу, доходи від лізингових платежів перевищували Додаткові витрати, внаслідок чого лізингові операції (як в цілому по підприємству, так і за кожним об'єктом лізингу) були прибутковими, що відображено у розрахунку фінансового результату за договорами фінансового лізингу.

Податковий орган вказане не спростував, та не заперечував правильність відображення підприємством доходів від платежів, отримуваних за графіками, які передбачені відповідними договорами з клієнтами.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі. Величина періоду, за який вноситься лізинговий платіж, встановлюється за договором лізингу і може бути нерівномірною.

Таким чином, закон не зобов'язує визначати умови сплати та розміри лізингових платежів, а податковим органом в даному випадку не наведено порушень позивачем договорів або їх невиконання, посилання податкового органу на заниження суми доходів звітних періодів за 1 - 4 квартали 2012 року не знаходить документального підтвердження.

В судовому порядку встановлено відповідність умов надання лізингових послуг чинному законодавству, зокрема, приписам Закону України «Про фінансовий лізинг», Господарського кодексу України, при цьому, також встановлено дотримання умов оплати лізингових послуг.

За вказаних обставин, висновки податкового органу про заниження підприємством доходу від операційної діяльності у загальній сумі 1 128 607 грн. є протиправними.

Спеціальні правила оподаткування лізингових операцій, визначені у п. 153.7 ст. 153 Податкового кодексу України, не передбачають включення перелічених вище витрат до доходів саме на момент передачі об'єкта лізингу клієнта.

Вищезазначені витрати, як вірно зазначено судами обох інстанцій, є саме витратами, пов'язаними з укладанням договорів фінансового лізингу, а не витратами, які на думку контролюючого органу, повинні формувати собівартість товарів згідно з п. 138.6 Податкового кодексу України, збільшувати останню, і як наслідок збільшувати доходи від операційної діяльності при реалізації таких товарів.

Згідно акту перевірки, відповідачем під час перевірки визначення витрат ТОВ «Український лізинговий фонд» за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 було встановлено їх завищення на загальну суму 7 623 307 грн., за операціями по виплаті відсотків Раstorik Investment Limited за кредитним договором, у зв'язку з тим, що відповідні відсотки не можуть перевищувати розмір доходів від використання цих відсотків на конкретні об'єкти фінансового лізингу, які будуть одержані у майбутньому у вигляді лізингових платежів. На обґрунтування своїх доводів податковий орган посилається на п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України з урахуванням п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», з посиланням на те, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 ПК України).

До складу інших витрат включаються: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) (пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України).

Відповідно до положень п. 138.5 ст. 138 ПК України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, а саме згідно П(с)БУ 31 «Фінансові витрати».

Пунктом 3 П(с)БУ 31 «Фінансові витрати» визначено, що фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями.

Згідно з п. 4 П(с)БУ 31, фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються.

З огляду на викладене, норми Податкового кодексу України та Положень (стандартів) бухгалтерського обліку передбачають, що до складу витрат звітного періоду відносяться саме нараховані відсотки, а не сплачені, як стверджує податковий орган.

За таких обставин є правильними висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність висновків акту перевірки щодо завищення позивачем витрат на загальну суму 7 623 307 грн.

В акті перевірки також зазначено про заниження вартості реалізації об'єктів лізингу, а саме: не включення в собівартість реалізованих об'єктів лізингу витрат на реєстрацію придбаних об'єктів лізингу в органах УДАІ ГУ МВС України, витрат за надання послуг по підготовці документів для реєстрації автомобілів та витрат з комісійної винагороди), на думку перевіряючих призвело до заниження задекларованих позивачем показників у рядку 1 Декларації з ПДВ за перевіряємий період на загальну суму 225 621 грн.

Згідно з пп. «а» абз. 3 пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачанням товарів також вважаються: фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 зазначеного Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно положень пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності до якого віднесено дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг - визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості.

Позивачем при обчисленні податку на додану вартість за 2012 рік було враховано дохід в сумі договірної (контрактної) вартості придбаних об'єктів лізингу.

В договорах фінансового лізингу вартість предмету лізингу є ідентичною вартості, визначеної в договорі купівлі-продажу відповідного транспортного засобу, що є підтвердженням правильності відображення товариством саме договірної вартості такого транспортного засобу. При цьому витрати, пов'язані з укладанням договору фінансового лізингу (втрати на збут, комісійна винагорода, витрати на реєстрацію транспортних засобів) підтверджуються договорами з постачальниками таких послуг, актами виконаних робіт та відшкодовуються лізингоодержувачами у складі лізингових платежів, що є виногородою (комісією) лізингодавця.

Для встановлення правильності відображення витрат та доходів при здійсненні товариством господарської діяльності, судами попередніх інстанцій були досліджені копії договорів купівлі-продажу та договорів фінансового лізингу за відповідними транспортними засобами, та встановлено ідентичність вартості предмету лізингу в договорах фінансового лізингу та купівлі-продажу, а також компенсацію (відшкодування витрат зі збуту) саме у складі винагороди лізингодавця за договорами фінансового лізингу.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, як зазначено судами обох інстанцій податковим органом не доведено належними доказами наявності обставин отримання платником податків - позивачем необґрунтованої податкової вигоди, які б виключали право платника на формування витрат та податкового кредиту в спірному періоді.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві її правонаступником - Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний