Ухвала суду № 52262188, 08.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 року м. Київ К/800/54222/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2014р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014р. у справі № 804/870/14 за позовом ТОВ "Торговий дім Профіль України" до Дніпропетровської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправними та скасування рішень Дніпропетровської митниці:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00570 від 17 жовтня 2013 року Дніпропетровської митниці;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200470/1 від 17 жовтня 2013 року Дніпропетровської митниці;

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2014р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014р., позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200470/1 від 17 жовтня 2013 року Дніпропетровської митниці. Визнано протиправною та скасовано картку відмови у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00570 від 17 жовтня 2013 року Дніпропетровської митниці.

На постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2014р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014р. надійшла касаційна скарга Дніпропетровської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Профіль України» та фірмою SHANDONG HUAYUN NTW MATERIAL Co., LTD (КНР) 10 грудня 2012 року укладено зовнішньоекономічний контракт № HNM2012/12/10. Відповідно до умов укладеного Договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Профіль України» 15 жовтня 2013 року отриманий товар - оцинкована сталь методом гарячого цинкування в рулонах товщиною 0,38 мм.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Профіль України» 15.10.2013 року було подано до Дніпропетровської митниці митну декларацію № 110100000/2013/232519 для здійснення митного оформлення товару. Разом з митною декларацією позивачем були надані такі документи для визначення митної вартості товарів: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього, рахунок про перевезення, довідка транспортних витрат, рахунок-фактура (інвойс з перекладом), пакувальний лист виробника з перекладом, копія транспортного документу (коносаменту), сертифікат походження товару з перекладом, сертифікат якості товару виробника з перекладом, виписки по рахунку, банківські платіжні документи, виписка з бухгалтерської документації, SWIFT, прас-лист виробника з перекладом, калькуляція вартості товару з перекладом, комерційна пропозиція, експортна митна декларація країни відправника з перекладом.

Повідомленням Дніпропетровської митниці № 75042 від 16.10.2013 року зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Профіль України» у 10-денний термін надати додаткові документи, а саме: відомості про транспортні витрати при доставці заявленого товару, його фрахту та страхуванню.

Листом вих. №01-499 від 17.10.2013 року позивач не надав додаткових доказів та зазначив, що вважає раніше надані документи достатніми для визначення митної вартості товарів.

У зв'язку з відсутністю обґрунтувань розбіжностей, відмовою декларанта надати інші додаткові документи, митну вартість товару було скориговано із застосуванням другорядного резервного методу визначення митної вартості товару з урахуванням раніше визнаної МД № 125130005/2013/162407 від 04.10.2013 року, з урахуванням регіону походження, умов контракту, у наближений до митного оформлення час, вартість товару за якою становить 0,87 дол. США/кг. Здійснивши коригування митної вартості товару в розрахунку 0,87 дол. США/кг, відповідач збільшив митну вартість задекларованого позивачем товару на загальну суму 7.824,16 дол. США та донарахував податок на додану вартість у розмірі 12.507,70 грн. У зв'язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200470/1 від 17 жовтня 2013 року, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови № 110100000/2013/00570.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за 1 методом, митний орган посилався на наявність сумніву в правильному визначенні заявленої митної вартості та на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів. При цьому відповідачем був застосований метод 2-ґ (резервний) визначення митної вартості товару. Відповідно до положень Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Як вірно встановлено судами, поставка товару здійснювалась на умовах FOB (Incoterms 2010). За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, умова поставки FOB означає, що у продавця та у покупця немає обов'язку щодо укладення договору страхування. При цьому страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін FOB передбачає можливість, а не обов'язок страхування товару. Натомість покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем буди надані відповідачу, зокрема, такі документи: рахунок про перевезення, довідка транспортних витрат, копія транспортного документу (коносаменту), які містять усі необхідні реквізити.

Крім того, Дніпропетровська митниця у зв'язку з відсутністю обґрунтувань розбіжностей, відмовою декларанта надати інші додаткові документи, митну вартість товару скоригувала із застосуванням другорядного резервного методу визначення митної вартості товару з урахуванням раніше визнаної Митної декларації від 04.10.2013 року № 125130005/2013/162407. Однак в зазначеній декларації у Графі 43 не зазначений метод, за яким оформлювався товар; оформлення товару здійснювалось на умовах поставки CIF (Інкотермс), тобто у вартості товару були враховані додаткові витрати на страхування та транспортування. За цією декларацією розмитнений товар - сталь оцинкована плакована холоднокатана в рулонах, розміром 0,30 х 1000 мм, марка сталі DX51D+Z, покриття цинком 35 г/м. кв. Позивач розмитнював товар - прокат плоский з нелегованої сталі, марка сталі SGCC, ступінь покриття 60 г/м. кв. х 1000, товщиною 0,38 мм.

Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої та апеляційної інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2014р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: