Ухвала суду № 52262181, 06.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2015 року м. Київ К/800/19450/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ) на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року у справі № 817/3133/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» (далі - Товариство) до ДПІ, Управління державної казначейської служби України у Рівненському районі Рівненської області (далі - Управління),

про стягнення бюджетного відшкодування, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

31 січня 2014 року постановою Рівненського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року, позов задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, у розмірі 530 700,00 грн.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Рівненського окружного адміністративного суду та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 18.04.2005 року Товариство зареєстроване як юридична особа та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва серії НБ № 449976.

20 жовтня 2011 року Товариство подало до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2011 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у розмірі 530 700,00 грн. Зазначені у заяві кошти податковим органом Товариству не відшкодовані.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення сум податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.8 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Суди встановили, що податковий орган відмовив Товариству у відшкодуванні податку на додану вартість у зв'язку із результатами перевірки Товариства щодо достовірності нарахування ним сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2011 року, яка була здійснена у період з 8.11.2011 року до 14.11.2011 року відповідно до акту перевірки №762/139/23-309/33426845 від 21.11.2011 року.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог абз. «б» п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України завищена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року на 530 700,00 грн.

2 грудня 2011 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001442351 щодо зменшення Товариству бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року, у розмірі 530 700,00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій, у розмірі 265 350,00 грн.

23 травня 2012 року постановою Рівненського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 2 липня 2015 року, податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0001442351 від 2 грудня 2011 року визнане протиправним та скасоване.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені даним судовим рішенням, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суди обґрунтовано зазначили, що Товариство має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 року, у розмірі 530 700,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.