Ухвала суду № 52262095, 07.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/800/32069/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Костенка М.І. Юрченко В.П.розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.03.2014 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 р.

у справі № 806/885/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомир Приватбуд»

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомир Приватбуд» (далі - позивач, ТОВ «Житомир Приватбуд») звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - відповідач, Житомирська ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області ), в якому просило суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013 р. № 0002362201.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.03.2014р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 р., позов задоволено: визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013 р. № 0002362201.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.03.2014 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 14.08.2013 р. по 15.08.2013 р., на підставі наказу від 14.08.2013 р. № 489, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статей 79, 82 Податкового кодексу України посадовою особою Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Житомир Приватбуд» з питань правомірності декларування від'ємного значення з ПДВ понад 100 тис. грн.. за червень 2013 року, за результатами якої складено акт від 21.08.2013 р. № 246/22-2/33463379.

В період з 02.09.2013 р. по 06.09.2013 р., на підставі направлень від 02.09.2013 р. № 448, № 449, наказу від 02.09.2013 р. № 449, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78, статті 82 Податкового кодексу України посадовою особою Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Житомир Приватбуд» з питань, що стали предметом оскарження по запереченню № 55 від 23.08.2013 р. до акту перевірки від 21.08.2013 р. № 246/22-2/33463379 щодо правомірності декларування від'ємного значення з ПДВ понад 100 тис. грн.. за червень 2013 року, за результатами якої складено акт від 17.09.2013 р. № 628/22-2/33463379/0100.

Висновками атів перевірок від 21.08.2013 р. № 246/22-2/33463379 та від 17.09.2013 р. № 628/22-2/33463379/0100 встановлено порушення пункту 102.5 статті 102, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено р. 24 декларації з ПДВ за червень 2013 р. в сумі 845 941 грн.

На підставі акту перевірки від 17.09.2013 р. № 628/22-2/33463379/0100 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.10.2013 року № 000139221, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 919 989 грн.

З наслідками адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у Житомирській області податкове повідомлення-рішення від 01.10.2013 року № 000139221 скасовано в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 74 048 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Як наслідок, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013 р. № 0002362201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 845 941 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Житомир Приватбуд» подало до Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області декларацію з податку на додану вартість за червень 2013 р. із значенням у ряд.24 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) суми 2 132 450 грн. та у вказану суму увійшов залишок від'ємного значення за квітень 2010 року у розмірі 845 941 грн.

В акті перевірки відповідач посилався на те, що ТОВ «Житомир Приватбуд» було завищено суму рядка 24 декларації з податку на додану вартість, зокрема, за червень 2013 року в розмірі 845 941 грн., у зв'язку з тим, що формування цього рядка відбулося за рахунок включення від'ємного значення за попередній податковий період, строк позовної давності яких минув (понад 1095 днів).

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки податкового органу помилковим та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, сума, розрахована за правилами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України набуває статусу бюджетного відшкодування та підлягає поверненню з бюджету. При цьому, законодавчо встановлений порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування не передбачає автоматичного погашення сум бюджетного відшкодування у разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.

Крім того, за спірним податковим повідомленням-рішенням, податковим органом прийнято рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, а не сума відшкодування податку на додану вартість. Положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не регулюють питання формування від'ємного значення податку на додану вартість, а отже посилання відповідача в Акті на порушення вказаної норми, внаслідок чого позивачем завищена сума від'ємного значення податку на додану вартість у червні 2013 року, є безпідставними.

Відповідно по положень пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України регулюються строки давності у двох випадках - подання платником податку заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або заяви про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому у останньому випадку строк 1095 днів починає обліковуватися від дня, наступного за днем отримання права на таке відшкодування. Тобто, для застосування цієї норми встановленню підлягає дата виникнення права на відшкодування податку.

Податковий кодекс України не передбачає позбавлення платника податків права перенести, відображені у рядку 24 декларації дані з тієї тільки підстави, що з моменту декларування пройшло 1095 днів, що у свою чергу свідчить про хибність та необґрунтованість висновку відповідача щодо порушення позивачем норм податкового законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області - відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.03.2014р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 р. у справі № 806/885/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) М.І. Костенко (підпис) В.П. Юрченко