У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 678/45/15-а
Головуючий у 1-й інстанції: Ходоровський І.Б.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
08 жовтня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області на постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області про визнання протиправними дій та перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії.
Постановою Летичівського районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись із вищевказаним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції процесуальних і матеріальних норм.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився , однак надала суду заяву про розгляд даної справи за її відсутності
Представник відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився . Про причини своєї неявки суд не повідомив .
Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач з 02 жовтня 2006 року перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком яка призначена у відповідності до ст.37 Закону України " Про державну службу" в розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати. В 2010 року здійснено перерахунок пенсії. Також у 2015 році позивач звернулась до відповідача про перерахунок пенсії згідно довідки про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням інших виплат, а саме матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації доходів громадян,соціально - побутових питань згідно довідки № 240 від 19 червня 2015 року .
Однак, відповідач відмовив в перерахунку пенсії позивачу згідно поданої нею заяви на тій підставі, що такі види виплат не входять до складових заробітної плати.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія позивачу повинна бути перерахована, виходячи із сум заробітної плати, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Колегія суддів погоджується за такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції, що діяла на момент виходу позивача на пенсію) пенсія державним службовцям призначаються в розмірі 90 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі, розмір пенсії збільшувався на один відсоток заробітку, але не більше як 90 відсотків заробітку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом пенсія позивачу призначена в розмірі 90% від суми заробітної плати, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно статті 33 Закону України «Про державну службу».
Статтею 37-1 Закону України «Про державну службу» передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Частиною першою ст. 1 Закону України 24 березня 1995 року"Про оплату праці"встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною другою статті 33 Закону передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України від 9 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Вищевказаний висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною в Постанові від 20.02.2012 року у справі 21-430а11.
Так, за правилами частини першої ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для усіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Окрім цього, згідно з позицією висловленою в постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 14.05.2013 року та 28.05.2013 року, листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.05.2013 року "Про індексацію заробітної плати", визначено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу, сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються страхові внески до соціальних фондів, що діяли на день одержання зазначеного заробітку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року №1170 надано вичерпний перелік видів оплати праці та інших видів, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсії. При цьому матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразові винагороди та індексація до зазначеного переліку не входить.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що підлягають врахуванню до суми заробітної плати для призначення пенсії суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації заробітної плати.
Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Крім того, нормами чинного законодавства визначено, що не допускається погіршення положення пенсіонера.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними засобами доказування правомірності свого рішення щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням інших складових заробітної плати, натомість позовні вимоги позивача суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача обов'язку включити в перерерахунок пенсії позивача заробітню плату, з врахуванням всіх видів оплати праці які позивач отримувала перед виходом на пенсію і на які нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, що мають значення для її вирішення, відповідно визначив правове регулювання спірних правовідносин, постановив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О.
Загороднюк А.Г.
Судове рішення № 52256599, Вінницький апеляційний адміністративний суд було прийнято 08.10.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 678/45/15-а. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: