Ухвала суду № 52256571, 06.10.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/4830/14

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

06 жовтня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О. ,

секретар судового засідання: Лиса С.Д.,

за участі:

представника відповідача: Рисюка П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалбуд" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсалбуд" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Позивач в судове засідання повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно із ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представника відповідача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками Нетішинського відділення Славутської ОДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Універсалбуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року

За результатами перевірки складено акт від 18.03.2013 року №240/22/32987115.

В ході перевірки виявлені та зафіксовані в акті порушення позивачем вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 ПК України та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 1066743 грн., у зв'язку з безпідставним віднесенням до податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого в ціні робіт та товару придбаних від ПП «Фірма «Володар» на суму 3667,0 грн., ТОВ «Оллерус-Буд» на суму 929071,0 грн., ТОВ «Проммаст-стандарт» на суму 13579,0 грн., ТОВ «Респект-2000» на суму 120460,0 грн., ПП «ТК «Юнітекс Трейд» в сумі 80833,33 грн., що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності, а також завищення податкового кредиту в сумі 4840,0 грн., не підтвердженій податковою накладною, і завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 56376,0 грн. за рахунок подвійного декларування податкового зобов'язання з податку на додану вартість, в тому числі в сумі 52 000,0 грн. в жовтні 2011 року і в сумі 4376,0 грн. в січні 2012 року у зв'язку з поставкою товарів та робіт для ТОВ «Екоенергосервіс».

На підставі зазначеного акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 26.03.2013 року №0000122201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 363 343,50 грн., в т.ч. 1 096 040 грн. за основним платежем і 267 303,50 грн. за штрафними санкціями.

Позивач не погодився із вказаним рішенням та звернувся до суду із позовом.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача на підставі яких прийняте спірне рішення є частково необґрунтованими, що вказує на наявність підстав для часткового скасування такого рішення.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів апеляційної скарги видно, що відповідач не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських правовідносин із ПП «Фірма «Володар» на суму 3667,0 грн., ТОВ «Оллерус-Буд» на суму 929071,0 грн., ТОВ «Проммаст-стандарт» на суму 13579,0 грн., ТОВ «Респект-2000» на суму 120460,0 грн., ПП «ТК «Юнітекс Трейд».

Відповідно до п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Вказуючи на порушення позивачем зазначених норм податковий орган не заперечує факту наявності у позивача податкових накладних. Крім того, відсутні зауваження щодо їх оформлення.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, право на включення до податкового кредиту податку на додатку вартість, сплаченого (нарахованого) в ціні товарів (робіт), виникає у платника податку за умови отримання від постачальника цих товарів (робіт) податкової накладної, яка підтверджує фактичне придбання товарів (робіт, послуг) або їх попередню оплату, та наявності первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які фіксують здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю такого платника податку, метою якої є отримання доходу.

Встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу №01-07/11-1 від 01.07.2011 року ПП «Фірма «Володар» зобов'язалась поставити позивачу пластикові вікна. Договором також передбачено, що передача продавцем товару покупцю здійснюється на складі покупця (п.4.1 та п. 5.1 договору ) та оформляється актом прийому-передачі, податковою накладною та товарною накладною (п.5.2 договору).

На виконання вказаного договору ПП «Фірма «Володар» поставила на Острозьку філію позивача пластикові вікна загальною вартістю 22000,0 грн., в тому числі ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №34 від 04.07.2011 року, №91 від 12.08.2011 року, сертифікатом відповідності, податковими накладними №91 від 12.08.2011 року та №34 від 04.07.2011 року.

Оплата поставленого товару підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, копіями платіжних доручень від 04.07.2011 року та 12.08.2011 року.

Факт використання товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується договором підряду №24 від 04.08.2011 року, актом приймання виконаних будівельних робіт №3 за грудень 2011 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, актами на списання товарно-матеріальних цінностей (склад №7 філія) від 31.08.2011 року та від 29.07.2011 року.

Перевезення вказаного товару зі складу постачальника на склад позивача в м. Острог здійснене за рахунок та транспортом ПП «Фірма «Володар», що пояснює відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення товару.

Крім того, відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товару від ПП «Фірма «Володар» також не може слугувати доказом відсутності поставки від вказаного контрагента, адже жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи є єдиними документами, які підтверджують факт поставки товару від продавця до покупця і у випадку їх відсутності покупець товару, який не є замовником перевезення та не несе пов'язаних з цим витрат, позбавлений права на включення до податкового кредиту податку на додану вартість, вказаного в податковій накладній, виписаній постачальником товару.

Посилання відповідача щодо відсутності сертифікатів на товар (катки чавунні), як на підставу неправомірності формування позивачем податкового кредиту по операціях з придбання товарів у ПП «Фірма «Володар», колегія суддів вважає безпідставними.

Так, відповідно до ч.1, 2 ст.13 Закону України "Про підтвердження відповідності", виробник зобов'язаний надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція. Постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Тобто нормами Закону України "Про підтвердження відповідності" не зобов'язано постачальника мати та, відповідно, передавати покупцям продукції засвідчені печаткою виробника сертифікати відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності. Законом визначений лише обов'язок постачальника надавати інформацію про сертифікацію продукції.

Крім того відсутність у позивача сертифікатів на товар не є підставою для не включення сум ПДВ до податкового кредиту.

В контексті наведеного та відносно зазначених висновків акту перевірки, слід окремо зазначити, що функції та права контролюючих органів визначені ПК України (ст.ст.19-1, 20 ПК України), якими не передбачено здійснення перевірок суб'єктів господарювання на предмет наявності (відсутності) документів, що характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, що використовуються для виробництва такої продукції. Такими повноваженнями наділені лише посадові особи Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів (п.1.5 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012р. №310, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.05.2012р. за №743/21056). Отже, стверджувальні висновки відповідача в контексті наведеного є такими, що виходять за межі повноважень податкових органів, та з врахуванням ст.19 Конституції України, є протиправними.

09.03.2011 року позивач уклав із ПП "ТК "Юнітекс-Трейд" договір субпідряду №45 відповідно до якого ПП "ТК "Юнітекс-Трейд" зобов'язалось виконати роботи з "Реконструкції системи очищення та повернення в технологічний цикл виробничо-дощових стічних вод ВАТ "Інтерпайп НТЗ" на основі робочого проекту як власними механізмами та матеріалами, так і механізмами та матеріалами підрядника, а підрядник - прийняти та оплатити вартість виконаних робіт в порядку, визначеному договором та за цінами, які зазначені в кошторисній документації, що додається до цього договору (п.1.1 договору). Договором також передбачено, що орієнтовна вартість робіт складає 500000, 0 грн. (п.2.1 договору), розрахунки за виконані роботи здійснюються підрядником у безготівковому порядку на підставі актів виконаних робіт (п.2.3 договору).

Метою укладання договору субпідряду з зазначеним контрагентом та попередньої оплати будівельних робіт є отримання прибутку від їх передачі замовнику - ТОВ «Екоенерго-Сервіс». У зв'язку з технічною неможливістю самостійного виконання передбачених договором підряду №ДН-1 на виконання будівельних робіт від 09 лютого 2011 року, укладеного між ТОВ «Екоенерго-Сервіс» та ТОВ «Універсалбуд», останнє уклало з ПП "ТК «Юнітекс Трейд» договір субпідряду № 45 від 09.03.2011 року на виконання частини будівельних робіт.

Платіжними дорученнями №204 від 12.04.2011 року, № 212 від 15.04.2011 року, №215 від 18.04.2011 року, №225 від 19.04.2011 року і №239 від 22.04.2011 року на загальну суму 485000,0 грн., в тому числі ПДВ 80833,0 грн., позивач здійснив попередню оплату вартості робіт, передбачених договором субпідряду № 45 від 09.03.2011 року.

По факту отримання попередньої оплати ПП «ТК «Юнітекс Трейд» оформило та надало позивачу податкові накладні №167 від 19.04.2011 року, № 151 від 18.04.2011 року, №138 від 15.04.2011 року, №79 від 12.04.2011 року і №176 від 22.04.2011 року.

Отримавши зазначені вище податкові накладні, позивач включив до податкового кредиту відповідних звітних періодів ПДВ в загальній сумі 80833 грн., сплачене в ціні договірних робіт, як попередня оплата їх вартості.

Відповідно до акту прийому-передачі робіт від 11.03.2011 року позивач передав, а ПП "ТК «Юнітекс Трейд» прийняло об'єкт «Реконструкція насосно-фільтрувальної станції» на об'єкті "Реконструкції системи очищення та повернення в технологічний цикл виробничо-дощових стічних вод ВАТ "Інтерпайп НТЗ" для виконання будівельних робіт, передбачених договором субпідряду №45 від 09.03.2011 року.

Виконання ПП "ТК «Юнітекс Трейд» попередньо оплачених будівельних робіт засвідчене підписаними представниками позивача та ПП "ТК «Юнітекс Трейд» актами приймання-виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року №№ 1-7 від 02 лютого 2012 року, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат та підписаними представниками ТОВ «Екоенерго-Сервіс» і позивача Актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року , Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 06 листопада 2012 року та поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 (головного інженера ТОВ «Універсалбуд». 30 квітня 2013 року акти виконаних ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» робіт були проведені по бухгалтерському обліку, що підтверджується довідкою позивача №42 від 30.04.2013 року.

Доводи відповідача про недостовірність відомостей про виконання договірних робіт, вказаних у цих актах форми КБ-2 та довідці форми КБ-3 від 02.02.2012 року з огляду на підписання цих документів ОСОБА_3, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Так, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.06.2015 року станом на день підписання вказаних документів та на дату внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» (06.03.2012 року) ОСОБА_3 залишається єдиною фізичною особою, наділеною повноваженнями щодо представництва інтересів ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» та підписання від його імені всіх документів.

За змістом ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач, як покупець робіт, не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про особу, уповноважену діяти імені його контрагента, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

Відповідач також зазначив, що на момент вчинення вказаних правовідносин ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» перебувало у процесі ліквідації відповідно до постанови Господарського суду Запорізької області від 28.09.2011 року по справі №26/50009/5615/11.

Водночас, згідно ч.1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.

Завершенням технологічного циклу будівельних робіт є передача їх замовнику та підписання представниками замовника і підрядника відповідних актів приймання-виконаних будівельних робіт.

Тому, підписавши у лютому 2012 року акти форми КБ-2 та довідки про вартість робіт форми КБ-3, позивач та ПП «ТК «Юнітекс-Трейд» у відповідності до ч 1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» засвідчили факт завершення виконання договірних робіт, тобто завершення відповідного технологічного циклу.

Також за даними перевірки в квітні 2011 року - травні 2012 року позивач відніс до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 929071,0 грн. по операціях з придбання підрядних будівельних робіт від ТОВ "Оллерус-Буд", в сумі 13579,0 грн. по операціях з придбання будівельних матеріалів від ТОВ "Проммаст - стандарт" та в сумі 120426,0 грн. по операціях з придбання підрядних будівельних робіт і будівельних матеріалів від ТОВ "Респект-2000".

ТОВ "Універсалбуд" (підрядник) і ТОВ "Оллерус-Буд" (субпідрядник) уклали ряд договорів субпідряду: № 14/07-11 від 14.07.2011 року, № 06/04-12 від 06.04.2012 року, № 26/07 від 26.07.2011 року, № 28/11 від 28.11.2011 року, № 04/10 від 04.10.2011 року, № 25/08 від 25.08.2011 року, № 27/10 від 27.10.2011 року, № 01/11 від 01.11.2011 року, № 02/10 від 02.10.2011 року, № 05/10 від 05.10.2011 року, № 14/10 від 14.10.2011 року, № 02/09 від 02.09.2011 року, № 15/11 від 15.11.2011 року, № 03/11 від 03.11.2011 року, № 17/11 від 17.11.2011 року, № 25/11 від 25.11.2011 року, № 29/11 від 29.11.2011 року, № 13-12/11 від 13.12.2011 року, № 21-12/11 від 21.12.2011 року, № 20-12/11 від 20.12.2011 року, № 15-12/11 від 15.12.2011 року, № 25-11/11 від 25.11.2011 року, № 29-10/11 від 29.10.2011 року, № 27/12-11 від 27.12.2011 року, № 30/03-12 від 30.03.2012 року), умовами яких є виконання різноманітних будівельних, будівельно-монтажних робіт та робіт з реконструкції на об'єктах замовників.

Виконання передбачених договорами робіт засвідчене складеними та підписаними представниками позивача та ТОВ "Оллерус-Буд" довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ - 2в, копіями додаткових угод до вищезазначених договорів субпідряду, копіями актів прийому - передачі фронту робіт; копії актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ - 2в, податковими накладними, а їх оплата позивачем - копіями платіжних доручень.

20 жовтня 2011 року позивач уклав із ТОВ "Проммаст - стандарт" договір поставки № 32 від зобов'язалось поставити товар, який має відповідати вимогам чинних стандартів.

На виконання вказаного договору ТОВ "Проммаст - стандарт" поставило позивачу цемент, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних №31 від 02.11.2011 року, №132 від 24.11.2011 року, №195 від 30.11.2011 року, видаткових накладних №5526 від 24.10.2012 року, №8726 від 29.11.2011 року, №8357 від 1.11.2011 року, №6127 від 13.12.2011 року, та копією сертифікату якості ПАТ "Волинь-Цемент".

Із ТОВ "Респект-2000" позивач в період який охопила перевірка уклав договір субпідряду №11-07/06-05 від 06.07.2011 року ТОВ "Респект-2000" та договір купівлі-продажу №11-08/10-2 від 10.08.2011 року.

Виконання робіт за договором №11-07/06-05 від 06.07.2011 року оформлене позивачем та ТОВ "Респект-2000" довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, актом приймання-виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року та податковою накладною від 31.08.2011 року №30.

На виконання договору №11-08/10-2 від 10.08.2011 року ТОВ "Респект-2000" поставило позивачу будівельні матеріали, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладної №29 від 18.08.2011 року та податкової накладної від 18.08.2011 року №29.

Правомірність формування позивачем витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, по операціях з придбання робіт та товару від ТОВ "Оллерус-Буд", ТОВ "Проммаст - стандарт" та ТОВ "Респект-2000" та їх зв'язок з господарською діяльність позивача, встановлені постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року по справі № 822/4219/14 за позовом ТОВ "Універсалбуд" до Славутської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, від 26.03.2013 року № 0000112201 (від 23.07.2013 року № 0000112201), залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду 11 березня 2015 року. Вирішуючи зазначений спір Хмельницький окружний адміністративний суд також встановив, що наявні у позивача первинні документи, якими оформлені господарські операції з придбання робіт та товару від ТОВ "Оллерус-Буд", ТОВ "Проммаст - стандарт" та ТОВ "Респект-2000", відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують фактичне виконання робіт та здійснення поставки товарів позивачу вказаними контрагентами, зазначені операції призвели до зміни майнового стану позивача, метою їх придбання було використання цих робіт та товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже наявність та відповідність Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинних документів, складених за результатами господарських правовідносин позивача із ТОВ "Оллерус-Буд", ТОВ "Проммаст - стандарт" та ТОВ "Респект-2000", а також реальність то зв'язок із господарською діяльністю позивача вказаних операцій, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили. Отже, позивач правомірно сформував податковий кредит за результатами господарських правовідносин позивача із вказаними контрагентами.

Колегія суддів також не враховує доводи відповідача щодо відсутності у позивача підстав для формування податкового кредиту з огляду на порушення законодавства допущені його контрагентами.

Так, відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10).

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 13 жовтня 2015 року.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Смілянець Е. С.

Сушко О.О.