Ухвала суду № 52256340, 06.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 р.Справа № 820/5109/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2015р. по справі № 820/5109/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський фонд розвитку"

до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

18.05.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейський фонд розвитку» (далі-позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головоного управління Міндоходів у Харківській області (далі-відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 04.02.2015р. №0000122200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20 000 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 19.02.2015 р. № 000431500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 84386 грн., з яких 56258 грн. за основним платежем та 28128 грн. за штрафними санкціями; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 19.02.2015р. №000441500, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 193742 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 04.03.2015 р. №0000182200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20 651 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 04.03.2015 р. №0000192200; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Нововодолазької ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 04.03.2015р. №0000192200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9349 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 04.02.2015 року №0000122200, від 19.02.2015 року №0000431500, від 19.02.2015 року №0000441500, від 04.03.2015 року №0000182200, від 04.03.2015 року №0000192200.

Відповідач, не погодившись з судовим рішення подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати судове рішення, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неврахування судом першої інстанції фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість ТОВ "Європейський фонд розвитку" за грудень 2014 року.

За результатами камеральної перевірки складений акт від 06.02.2015 року №78/20-20-15-17/24271057 (т.1 а.с.79-83).

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні вимог п.198.1, п.п.192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого ТОВ "Європейський фонд розвитку" завищено податковий кредит на суму ПДВ у розмірі 25000 грн., у т.ч. за грудень 2014 року в сумі 250000 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 117620 грн., у т.ч. за грудень 2014 року в сумі 117620 грн., та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного податкового періоду в сумі 76122 грн., в т.ч. за листопад 2014 року в сумі 75929 грн. та жовтень 2014 року в сумі 193 грн.

За результатами висновків, викладених в зазначеному акті перевірки, винесені податкові повідомлення-рішення від 19.02.2015 року №0000431500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 84386 грн., у т.ч. за основним платежем 56258 грн. та штрафними санкціями - 28128грн. (т.1 а. с.16); від 19.02.2015 року №0000441500, яким збільшено суму відємного значення ПДВ у розмірі 193742 грн. (т.1 а. с.17).

Також відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правомірності відображення в податковому обліку проведених взаємовідносин з ТОВ "Спецконсалт" їх реальність та повноти відображення в обліку за жовтень 2014 року.

За результатами позапланової невиїзної документальної перевірки складений акт від 14.02.2015 року №95/20-20-22-08/24271057 (т.1 а.с.84-99), яким встановлено, що господарська діяльність ТОВ "Європейський фонд розвитку" по взаємовідносинам ТОВ "Спецконсалт" за жовтень 2014 року має ознаки нереальності здійснення, а також встановлено порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2014 року на суму 8943 грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за жовтень 2014 року на 406 грн. та заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 20651 грн., в тому числі за жовтень 2014 року в сумі 20651 грн.

За результатами висновків, викладених в зазначеному акті перевірки, винесені податкові повідомлення-рішення від 04.03.2015 року №0000182200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30976 грн., у т.ч. за основним платежем 20651 грн. та штрафними санкціями - 10325, 50 грн. (т.1 а. с.18); від 04.03.2015 року №0000192200, яким збільшено суму відємного значення суми ПДВ у розмірі 9349 грн. (т.1 а. с.19).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із приписів Податкового кодексу України дійшов до висновку про те, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають вимогам п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 201.1 статті 201 ПК України,говорить,що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податковим органом ставиться під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Спецконсалт» за вересень 2014 року та заниження податку на додану вартість за вересень 2014 року на загальну суму 20000 грн, також ставиться під сумнів реальність та повнота відображення в обліку за жовтень 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ «Спецконсалт» укладено договір про надання послуг юридичного характеру від 08.07.2014 року №08/07-2014.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані до справи документи, а саме: акти здачі - наданих послуг №767, та №6725 (т.1 а.с.47,49), а також актами виконаних робіт від 30.09.2014 року №135, від 22.10.2014 року №138 (т.1 а.с.46, 48), податкові накладні від 30.09.2014 року №242 (т. 1 а.с.40), від 22.10.2014 року №209 (т.1 а.с.42), квитанції та виписки по банківським рахункам, та інші документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Також, відповідач ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агротрейд НД» за березень 2014 року.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач в ході своєї господарської діяльності мав взаємовідносини з ТОВ «Агротрейд НД», з яким укладено договір поставки мінеральних добрив від 18.02.2014 року №0218-05.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані до матеріалів справи документи, а саме: рахунок від 07.03.2014 року №0056 (т.1 а.с.62), податкова накладна від 14.03.2014 року №100 (т.1 а.с.61), виписка по рахункам від 14.03.2014 року (т.1 а.с.63), підтверджують фактичне здійснення позивачем даної господарської операції.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, вважає обґрунтованим доводи суду першої інстанції про те, що позивачем надано документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентом позивача.

З приводу посилань апеляційної скарги на те, що під час перевірки позивачем не надані документи, що свідчать про відкорегований податковий кредит, то колегія суддів зазначає таке.

Згідно з п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності з пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з абз. «а» п 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Матеріали справи не містять підстав для здійснення коригування податкового кредиту позивача, а тому й відсутні підстави для коригування податкових зобов'язань.

Отже, не встановлено залежність права позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

З приводу доводів апеляційної скарги, проте що позивач фактично не отримував надані послуги від ТОВ «Спецконсалт», то колегія суддів каже про таке.

До суду апеляційної інстанції надана бухгалтерська довідка, яка свідчить про економічну вигоду, отриману підприємством у зв'язку з наданням його послуг.

Наведений вище доказ економічної вигоди, надані до суду першої інстанції акти виконаних робі, які містять калькуляцію оплати наданих послуг та зазначеної кількості видів послуг, дають змогу колегії суддів зробити висновок про те, що дана господарська операція має реальний характер.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано;не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції зроблені висновки, які відповідають всім обставинам справи, тому судове рішення не підлягає скасування, а апеляційна скарга задоволенню.

В силу приписів ст.41 КАС України фіксування судового засідання не здійснювалось.

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2015р. по справі № 820/5109/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Мельнікова Л.В. Бартош Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 12.10.2015 р.