Ухвала суду № 52256179, 23.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 р. Справа № 815/4788/14

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Кіселик Д.С.,

за участю представника відповідача Добрянського О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Груп» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Груп» до Південної митниці Міндоходів (правонаступник - Одеська митниця ДФС) та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

22.08.2014р. ТОВ «Аква-Груп» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Південної митниці Міндоходів (правонаступник - Одеська митниця ДФС) та ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому просило суд:

- скасувати рішення м/п «Одеса-порт» Південної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 02.06.2014 року №5000600001/2014/610138/1;

- скасувати картку відмови м/п «Одеса-порт» Південної митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.06.2014 року №500060001/2014/00340;

- стягнути з державного бюджету через ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області на користь позивача надмірно сплачені грошові кошти в сумі 54898,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача є протиправними, а тому, спірне рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропусків товарів, транспортних засобів комерційного призначення підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2014 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Аква-Груп» відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, директор ТОВ «Аква-Груп» 09.10.2014 р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2014 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивачем - ТОВ «Аква-Груп», на підставі зовнішньоекономічного контракту «AD/06/14 від 10.04.2014 року, укладеного з компанією «AMUL DEHYDRATION», було ввезено на митну територію України товар: «овочі сушені» - цибуля ріпчаста біла, без будь-якої подальшої обробки, комерційної якості - DEHYDRATED WHITE ONION: нарізана скибками - KIBBLED - 9450 кг; 675 мішків; - подрібнена шматками розміром від 3 до 5 мм - CHOPPED, SIZE: 3 ТО 5 мм - 9500 кг, 475 мішків. В паперових мішках з п/ет вкладинкою, по 14 кг нетто. Використовується в харчовій промисловості, при виробництві консервів та концентратів для харчування населення. Фірма-виробник - «AMUL DEHYDRATION». Країна виробництва - Індія IN. Врожай 2014 року. Дата виробництва - квітень 2014 року. Термін придатності - квітень 2016 року.

На підтвердження митної вартості товарів товариством позивача до митного органу було подано наступні документи: - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 10.04.2014р. №AD/06/14, стороною якого є виробник товарів, що декларуються; - рахунок-фактура (інвойс) від 15.04.2014р. №AD/1402; - страховий поліс від 19.05.2014р. №142790/21//2014/9/0006; - пакувальний лист; - копія митної декларації країни відправлення та інші супроводжувальні вантаж документи.

Однак, 02.06.2014 року м/п «Одеса-порт» Південної митниці Міндоходів було видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2014/00340.

До того ж, відповідач своїм рішенням про коригування митної вартості товарів від 02.06.2014 року №500060001/2014/610138/1 визначив митну вартість товарів, які оформленні на рівні - 2,23 доларів США за кг нетто.

Не погоджуюсь з зазначеними діями та рішеннями митного органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, відповідно з правомірності дій та спірних рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Так, відповідно до приписів ч.ч.1,2 ст.257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.

Частиною 1 ст.265 МК України визначено, що декларантом має право виступати при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України резидент, яким або від імені якого укладено цей договір.

Відповідно до вимог ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

А ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

До того ж, п.2 ч.2 ст.52 МК України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У відповідності до ч.ч.4,8 ст.52 МК України, у випадках, визначених цим Митним кодексом України, для заявленої митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Частиною 1 ст.53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік же документів, які підтверджують митну вартість товарів визначений у ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи та вже зазначалося вище, представником підприємства позивача до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 10.04.2014р. №AD/06/14, стороною якого є виробник товарів, що декларуються; - рахунок-фактура (інвойс) від 15.04.2014р. №AD/1402; - страховий поліс від 19.05.2014р. №142790/21//2014/9/0006; - пакувальний лист; - копія митної декларації країни відправлення та інші супроводжувальні вантаж документи.

Як слідує з положень ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Також, ч.ч.1,4 ст.337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені Митним кодексом України.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у т.ч. з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Так, по справі встановлено, що за результатами перевірки документів та відомостей, які відповідно до ст.335 МК України, подаються органу доходів і зборів під час переміщення товарів, встановлено, що надані декларантом до митного оформлення документи, містять наступні розбіжності, а саме: встановлено, що надані декларантом до митного оформлення документи, містять наступні розбіжності, а саме: різні зразки печаток продавця у зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 10.04.2014р. №/06/14, рахунку - фактурі (інвойсі) від 15.04.2014р. №/1402. Крім того, п.3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) містить відомості щодо умов поставки СІF/СFR- Одеса, а у розрахунку ціни (калькуляції) виробника зазначено умови поставки FOB-INDIA. Також, у зовнішньоекономічному договорі (контракті) та у комерційних документах (калькуляції виробника) підписи іноземної сторони контрактоутримувача суттєво відрізняються між собою.

Як видно з досліджених судовою колегією копій зазначених вище документів на вантаж, що містяться в матеріалах справи, при порівнянні їх с тими копіями, які були надані до митного оформлення та надані представником відповідача, вбачається, що у митного органу правомірно виникли підстави вважати, що в наданих для здійснення митного оформлення товару документах, містяться недостовірні відомості щодо митної вартості товару.

Частиною 3 ст.53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

А з ч.5 ст.54 МК України слідує, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: - упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Як встановлено судами обох інстанцій, на підставі ч.3 ст.53 МК України, для підтвердження заявленої митної вартості декларанта позивача електронним повідомленням було зобов'язано протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вказану вимогу митного органу декларантом було додатково надано: прайс - лист виробника, у якому відсутня дата та посилання на зовнішньоекономічний контракт та інвойс; платіжне доручення від 16.05.2014р. №39, у якому дата інвойсу відмінна від дати, зазначеної у МД. При цьому, декларант повідомив про надання лише тих документів, що наявні та відповідно про неможливість надання ніяких більше додаткових документів.

Таким чином, враховуючи відсутність всіх документів, які б підтверджували митну вартість товару, ненадання позивачем будь-яких додаткових документів на запит, в тому числі, будь-яких документів за власним бажанням, які спростовують виявлені розбіжності, у митниці була відсутня можливість застосування першого методу визначення митної вартості - за ціною договору, а отже цілком правомірно митницею прийнято рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості.

Частиною 1 ст.55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 МК України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Пунктами 2,3 ч.6 ст.54 МК України також встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Таким чином, у зв'язку з вищевикладеним, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що у митного органу були належні підстави, встановлені передбачені статтею 54 МК України для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Крім того, необхідно вказати, що ст.17 «Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю» 1994 року передбачено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.

Як вже зазначалося вище, декларантом не було надано митному органу витребувані ним додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, що, в сво чергу, у відповідності до положень п.2,6 ст.54 МКУ, є належною підставою для відмови органом доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Відповідно до вимог ч.5 ст.55 МК України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Згідно із ч.4 ст.57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст.59,60 МК України.

Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Крім того, у відповідності до п.2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів» (затв. наказом МФУ від 24.05.2012р. №598 та зареєстр. в МЮУ 01.06.2012р. за №883/21195), у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів.

Як встановлено з матеріалів справи та пояснень представника відповідача, з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та органом доходів і зборів була проведена усна консультація, про що наявні записи у рішенні про коригування митної вартості товарів, яке оскаржується.

При цьому, у повідомленні зазначалося, що оскільки відповідно до п.2 ст.58 МК України використані декларантом відомості не підтверджені документально митний орган має намір визначити митну вартість оцінюваних товарів з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) резервним методом.

Отже, митницею було запропоновано позивачеві надіслати свої заперечення, заяви з приводу застосування методів митної вартості у вигляді електронного повідомлення, що може бути розглянуто, як проведення консультацій у розумінні митного законодавства України.

Відповідно до розділу 5 «Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» (затв. наказом ДМСУ від 13.07.2012р. №362), під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються такі джерела інформації як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (ЄАІС ДМСУ); інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю та інші.

Відповідно до статті VII «Генеральної угоди про тарифи й торгівлю», оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частиною 1 ст.57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.2,3 ст.57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний же наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Оскільки, відповідно до п.2 ст.58 МК України, використані декларантом відомості не буули належним чином підтверджені документально, то відповідно до п.3 ст.58 МК України, відповідач і застосував другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України.

А також, враховуючи те, що в митному органі була відсутня інформація щодо ідентичних товарів, а наявна інформація щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, та враховуючи те, що відповідно до п.2 ст.58 МК України, використані декларантом відомості не підтверджені документально, тому відповідно до ст.60 МК України митним органом буде застосований метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

На підставі аналізу цін бази даних ЄАІС митного органу встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено є більшим (митна декларація від 16.05.2014 року №500060001/2014/017196), тому митну вартість визнано на рівні - 2,23 доларів США за кг нетто.

Як встановлено по справі, органом доходів і зборів прийнято рішення про необхідність коригування заявленої декларантом ТОВ «Аква-Групп» митної вартості вищезазначеного товару та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості від 02.06.2014 року № 500060001/2014/610138/1.

При цьому, декларанту ТОВ «Аква-Групп» було роз'яснено права, викладені у ст.55 Митного кодексу України, щодо випуску товарів у вільний обіг за умови надання гарантії відповідно до розділу Х Кодексу та на оскарження рішення про корегування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього МК України або суду.

Частиною 2 ст.55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Окрім того, відповідно п.2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів» №598, у графі 33 рішення зазначаються обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості; послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Як вбачається з матеріалів справи, у вказаному спірному рішенні наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а саме: - в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться численні розбіжності.

Також, у рішеннях про коригування митної вартості товарів визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: - спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (ЄАІС ДМСУ), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій.

Також, у рішенні про коригування митної вартості зазначена і послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

По справі також видно, що декларанту було додатково роз'яснено і вимоги п.2 ч.3 ст.52 МК України на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: - у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; - у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; - у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МК України в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до ч.7 ст.55 МК України.

Також декларанту було роз'яснено і його право, передбачене п.4 ч.3 ст.52 МК України, оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 МК України, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів.

Крім того, необхідно вказати, що весь поставлений Товар - «овочі сушені - цибуля ріпчаста біла» було випущено у вільний обіг у зв'язку зі сплатою всіх митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Кодексу за митною декларацією від 02.06.2014 року № 500060001/2014/019140.

У відповідності до ч.8 ст.55 МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

По справі встановлено, що 02.06.2014 року МД №500060001/2014/019140 була оформлена під гарантійні зобов'язання шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного Кодексу України. Останній строк подання додаткових документів - 31.08.2014 року.

Але, станом на 02.09.2014 року для підтвердження заявленої митної вартості підприємством ТОВ «Аква-Групп» жодних додаткових документів не надавалось.

Таким чином, за вказаних обставин, судова колегія ваажає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Південна митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості і видання картки відмови у прийнятті митної декларації діяла у відповідності до наданих повноважень, вимог законів та інших нормативно-правових актів України і не порушила права та законні інтереси позивача, а тому, відповідно, відсутні належні підстави для задоволення даного адміністративного позову.

Що ж стосужться внесеної позивачем суми податків та мита до Державного бюджету України, то остання може бути повністю або частково повернута лише тільки у разі визнання незаконним рішення митного органу про корегування митної вартості ввезених товарів. Отже, оскільки, як було зазначено вище, законних підстав для визнання протиправним та скасування спірних рішень Південної митниці не має, то у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми мита на загальну суму 54898,74 грн., теж слід відмовити.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Груп» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко