Ухвала суду № 52256166, 08.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 року Справа № 876/9803/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача Мудрака Р.Б.

представника відповідача Гурняк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівське АТП-14630" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (тепер Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ПАТ "Львівське АТП-14630" 08.05.2013 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2013р. №0000022340/2936, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 10686 грн., з яких 8549 грн. сума зобов'язання за основним платежем, 2137 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями із-за нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП "ТД Формула України" за жовтень 2011 року,

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС від 20.02.2013р. №0000022340/2936.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує обставинами, які встановлені документальною невиїзною позаплановою перевіркою ПАТ "Львівське АТП-14630" з питань взаєморозрахунків з ПП "ТД ФормулаУспіху" за жовтень 2011 року.

Апелянт зазначає, що згідно інформації, наданої ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області , у періоді, що підлягав перевірці, ПАТ "Львівське АТП-14630" перебувало у господарських відносинах з ПП «ТД Формула Успіху», а саме придбавало товарно-матеріальні цінності (ТМЦ), зокрема за період жовтень 2011 року на загальну суму 71142,06 грн., в т.ч. ПДВ - 11857,02 грн.

Також матеріалами перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області встановлено, що ПП «ТД Формула Успіху» по ланцюгу постачання є посередником, оскільки товари та послуги, які в подальшому реалізовувались покупцям, придбавались, у тому числі в ТОВ «Лігрос СКМ», яке визначене як підприємство, діяльність якого спрямована на здійснення операцій, пов»язаних з наданням податкової вигоди третім особам, оскільки не підтверджується факт придбання товарів та послуг від вказаного підприємства та встановлено відсутність щодо реального здійснення господарської діяльності.

При апеляційному розгляді представник податкового органу вимоги апеляційної скарги підтримала з зазначених в ній підстав.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив, вважаючи ухвалене рішення законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ПАТ "Львівське АТП-14630" з питань взаєморозрахунків з ПП "ТД Формула Успіху" за жовтень 2011 року складено акт №41/5/22-40/03114744 від 30.01.2013 року.

В ході перевірки встановлено порушення ПАТ "Львівське АТП-14630" п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із внесеними змінами та доповненнями), безпідставне включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 8549,15 грн. за жовтень 2011 року в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 8549,15 грн. за жовтень 2011 року.

За результатами перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 20.02.2013 року № 0000022340/2936, яким визначено ПАТ "Львівське АТП-14630" грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 10686 грн., з яких 8549 грн. сума зобов'язання за основним платежем, 2137 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з недоведеності податковим органом того, що господарські операції між ПАТ "Львівське АТП-14630" та ПП "ТД Формула Успіху" не відбувались, натомість, позивачем представлено належні докази на підтвердження дотримання норм податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає правильно встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Згідно з п. п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи ( на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов»язкові реквізити, як: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи видно, що реальність здійснення господарських операцій ПАТ «Львівське АПТ-14630» з ТД «Формула Успіху» підтверджується копією договору №860811 (купівлі-продажу запчастин, агрегатів, аксесуарів та витратних матеріалів для автотранспорту) від 15.08.2011 року, копіями видаткових накладних: №12, №13 від 03.10.2011 року, №47 від 07.10.2011 року, копіями податкових накладних №10, 13 від 03.10.2011 року та №42 від 07.10.2011 року.

Суд також бере до уваги ту обставину, що поставлені позивачу контрагентом ПП ТД «Формула Успіху» товари були використані позивачем у господарській діяльності, що підтверджується відповідними документами наявними в матеріалах справи.

Виходячи з вищенаведеного, що не спростовано податковим органом. судом першої інстанції правильно встановлено, що первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Щодо покликань апелянта на матеріали перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС ПП «ТД Формула Успіху», яке придбавало товари і послуги у ТОВ «Лігрос СКМ», яке визначене як підприємство, діяльність якого спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, оскільки не підтверджується факт придбання товарів та послуг від вказаного підприємства та встановлено відсутність щодо реального здійснення господарської діяльності, то так, на думку суду, не заслуговують на увагу.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до законодавства України платник податків не може нести відповідальності за дії чи бездіяльність своїх контрагентів.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту і відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем належним чином оформлено первинні документи, які відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків, натомість помилковими є висновки податкового органу про порушення позивачем вищезазначених норм податкового законодавства.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів переконана, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі №813/3569/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 12.10.2015 року.