Ухвала суду № 52256130, 06.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 р.

Справа № 876/5175/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря – Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Борислававтотранс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року у справі за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі його Виконавчої дирекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Борислававтотранс» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2014 року Львівське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі його Виконавчої дирекції (далі – Відділення) звернулося до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Борислававтотранс» (далі - ТОВ) про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 8749,44грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що рішенням від 19.08.2013 №39 (далі - Рішення) та рішенням від 04.11.2013 №1/39 (далі – Рішення-2) до ТОВ застосовано фінансові санкції за порушення вимог законодавства у сфері соціального страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності, однак такі ним у встановленому порядку не сплачені.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року у справі №813/508/14 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило ТОВ, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову. У поданій апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що рішення відповідача про застосування до підприємства фінансових санкцій є протиправними та прийняті з вини саме органу владних повноважень.

Позивач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що Рішення та Рішення-2 відповідачем не оскаржені та у встановленому порядку не виконані, а тому стягнення застосованих санкцій за рішенням суду є обґрунтованим.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем 30.07.2013 проведено документальну планову перевірку ТОВ з питань правильності використання та обліку коштів, якою встановлено, зокрема порушення відповідачем п.6.2 «Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності», затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009 №12 (далі - Порядок).

На підставі вказаної перевірки позивачем прийнято Рішення, яким до відповідача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2604грн, а також зобов’язано повернути неправомірно витрачені кошти за путівки в сумі 5208грн, всього 7812грн (а.с.7).

Оскільки у встановлені строки, Рішення відповідачем виконано не було, Рішенням-2 позивач застосував до ТОВ штрафні (фінансові) санкції, а саме штраф в розмірі 781,20грн та нараховано пеню в сумі 156,24грн, всього 937,44грн, згідно ч.1 ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі – Закон №2240-ІІІ).

Однак, вказані рішення ТОВ у добровільному порядку сплачені так і не були, що зумовило звернення Відділення до суду із цим адміністративним позовом.

Як слідує з матеріалів справи, предметом розглядуваного позову є примусове стягнення застосованих штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону №2240-ІІІ, а тому під час його розгляду суд повинен перевірити правильність обчислення штрафних (фінансових) санкцій, їх розмір та наявність підстав для стягнення.

Однак, питання правомірності винесених Рішення та Рішення-2, а також наявності допущених порушень законодавства, яке визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у цьому випадку складають предмет окремого позову і суд не вправі робити щодо них висновків.

Як вбачається із матеріалів справи, Трускавецькою виконавчою дирекцією Відділення, було надано ТОВ путівку №012260, тривалістю 21 календарний день в приватне акціонерне товариство «Туристично-оздоровчий комплекс «Судак», вартістю 5208грн, однак така відповідачем у зв’язку із відсутністю особи, яку б можна було направити на санаторно-курортне лікування не використано.

Відповідно до п.2.9 Порядку, передбачено, що у разі письмової відмови страхувальника від запланованої путівки відповідною районною, міжрайонною, міською виконавчою дирекцією відділення Фонду, здійснюється її перерозподіл іншому страхувальнику згідно з наданою заявкою.

В силу п.6.2 вказаного Порядку, сума витрат Фонду за путівки, що видані з порушенням Порядку, у тому числі не використані, не приймаються до заліку та відшкодовуються за рахунок страхувальника.

Статтею 30 Закону №2240-ІІІ передбачено, що страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів відповідно до ч.1 ст.21 та ст.22 цього Закону на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів.

Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно ч.2 ст.22 Закону №2240-ІІІ страхувальники, інші отримувачі коштів Фонду зобов'язані у десятиденний строк після отримання рішення органу Фонду про повернення коштів перерахувати страхові кошти, використані з порушенням встановленого порядку використання, а також фінансові санкції, визначені у статті 30 цього Закону.

Частиною 2 ст.28 цього Закону передбачено, що страховик зобов'язаний, зокрема стягувати надміру виплачені кошти з юридичних і фізичних осіб у встановленому законом порядку.

Статтею 8 Закону №2240-ІІІ встановлено, що спори, які виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому статутом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та в судовому порядку.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що сума застосованих штрафних (фінансових) санкцій позивачем обчислена вірно (5208грн (вартість путівки) + штраф у розмірі 50 відсотків такої суми + штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів + пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу =8749,44грн) та залишається не сплаченою ТОВ до бюджету, а тому у позивача виникло право на звернення до суду із цим позовом.

За таких обставин, загальна сума застосованих штрафних (фінансових) санкцій склала 8749,44грн, така на час розгляду справи в суді першої інстанції не сплачена відповідачем до бюджету, винесені позивачем Рішення та Рішення-2 є дійсним на час розгляду справи, не скасовані судом чи іншим уповноваженим органом (доказів протилежного сторонами не представлено), а тому заявлений позов є обґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

Більше того, як було встановлено в судовому засіданні, жодної письмової відмови від путівки згідно п.2.9 Порядку відповідачем не направлялось, що свідчить про обґрунтованість доводів позивача щодо порушення п.6.2 цього ж Порядку.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Борислававтотранс» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 12 жовтня 2015 року.