Ухвала суду № 52255880, 25.10.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2011 р. Справа № 26640/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Онишкевича Т.В., Попка Я.С.

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Жовківському районі до Відкритого акціонерного товариства «Лісопереробна фірма «Немирів» про звернення стягнення на активи,-

В С Т А Н О В И В :

18.05.2006 ДПІ у Жовківському районі звернулася в суд з адміністративним позовом до ВАТ «Лісопереробна фірма «Немирів» про звернення стягнення на активи підприємства.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з порушення вимог ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2010 року в позові відмовлено з тих підстав, що позивач пропустив строк звернення до суду та застосування санкції, що визначений ст.250 ГК України.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив позивач - ДПІ у Жовківському районі, яка просить скасувати дану постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно відмовити в задоволенні апеляційної скарги з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

ВАТ «Лісопереробна фірма «Немирів» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа Яворівською райдержадміністрацією 02.06.1997 року.

Рава-Руський філіал «Лісопереробна фірма «Немирів» є відокремленим структурним підрозділом без права юридичної особи ВАТ «Лісопереробна фірма «Немирів», що стверджується довідкою № 872 управління статистики та Положенням про Рава-Руський філіал «Лісопереробна фірма «Немирів».

На підставі контракту відповідач надав польській фірмі «Веата» пиломатеріали, про що оформлено ВМД № 300351 від 13.07.2001 року вартістю 12251,85 грн., ВМД № 300358 від 17.07.2001 року вартістю 12530,16 грн., ВМД № 300366 від 20.07.2001 року вартістю 9262,6 грн.

Заборгованість відповідача виникла в жовтні 2001 року та відображена в декларації, поданій ДПІ 24.01.2002 року і ця заборгованість зазначалась також у деклараціях про валютні цінності на 01.01.2004 року, отриманій податковим органом 19.01.2004 року, на 01.04.2004 року, отриманій 16.04.2004 року, на 01.07.2004 року, отриманій 23.07.2004 року, що позивачем не заперечується.

25.03.2005 року ДПІ у Жовківському районі проведено позапланову невиїзну перевірку Рава-Руського філіалу «Лісопереробна фірма «Немирів» з питань дотримання валютного законодавства.

В акті перевірки зазначено, що прострочена дебіторська заборгованість в іноземній валюті польської фірми перед Рава-Руським філіалом «Лісопереробна фірма «Немирів» становить 14408,79 нім. марок. Заборгованість виникла по контракту № 5 від 12.07.2001 року і станом на 25.03.2005 року оплата нерезидентом не проведена.

На підставі акту перевірки 31.03.2005 року винесено податкове - повідомлення рішення № 174/23-0/2455/25259928 на суму 129906,57 грн. та у зв'язку з несплатою нарахованого податкового зобов'язання у встановлені строки, ДПІ у Жовківському районі надіслав першу податкову вимогу від 22.04.2005 року № 1/1663463/24-0, а 11.05.2005 року складено акт про неможливість її вручення платнику податків та розміщено на дощі оголошень і 13.06.2005 року винесено другу податкову вимогу.

ДПІ у Жовківському районі зареєстровано податкову заставу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та прийнято рішення про стягнення коштів та продаж активів боржника - Рава-Руського філіалу «Лісопереробна фірма «Немирів».

Суд першої інстанції, оцінюючи зазначені фактичні обставини справи та вирішуючи спір, вірно виходив з наступного.

24.01.2002 року Рава-Руським філіалом «Лісопереробна фірма «Немирів» подано декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.01.2002 року, в якій відображена дебіторська заборгованість по контракту з польською фірмою «Веата». При цьому податковий орган мав можливість виявити порушення за наслідками подання відповідної декларації, тобто з 24.01.2002 року.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Також суд вірно покликається на висновок, викладений в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.11.2009 року у даній справі, про те, що пеня, стягнення якої передбачено ст.4 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР за порушення резидентом термінів, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону, належить до адміністративно-господарських санкцій (ст.ст.239,241 Господарського кодексу України), порядок нарахування і стягнення яких не регулюється Законом України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Господарський кодекс України набрав чинності 01.01.2004 року. До набрання чинності ГК України, законодавство не містило положення про строки застосування пені як адміністративно-господарської санкції за порушення суб'єктом господарювання правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до абз.2 п. 5 ГК України положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Тому вимоги ст. 250 ГК України поширюються на спірні правовідносини, що виникли 24.01.2002 року, з моменту, набуття ГК України чинності, тобто з 01.01.2004 року і суд обґрунтовано вказав, що передбачений у ст. 250 ГК строк для застосування до ВАТ «Лісопереробна фірма «Немирів» пені сплив 1.06.2004 року.

ДПІ у Жовківському районі виявлено порушення та застосовано пеню лише 25.03.2005 року, а до господарського суду позивач звернувся 18.05.2006 року, тобто через 14 місяців з дня виявлення ним порушення.

Одночасно необхідно вказати, що суд першої інстанції оцінюючи твердження позивача, що ним не пропущено річний строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України, який, як вважає позивач, розпочався з 01.09.2005 року, вірно зазначив, що позивач звернувся до суду 18 травня 2006 року з позовними вимогами про стягнення податкового боргу в сумі 129 906,57 грн. за рахунок активів платника податків.

Відповідно до п. 13 Перехідних положень КАС України Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Застосована позивачем адміністративно-господарська санкція може бути стягнута лише в судовому порядку, Суд вважає, що звернення позивача до суду з позовом про її стягнення в разі відмови суб'єкта господарювання від їх сплати в добровільному порядку повинно бути в межах строків, встановлених ст. 250 ГК України.

Адміністративно-господарська санкція застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, в строки визначені ст. 250 ГК України і не має безпосереднього відношення до строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у встановленому порядку доведено суду неправомірність застосування позивачем суми нарахованої пені та звернення до суду з вимогою про її стягнення, а тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В звязку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та обєктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Львівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2010 року у справі №2а-8538/09 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Т.В. Онишкевич

ОСОБА_2

Повний текст виготовлено 27.10.2011р.