Ухвала суду № 52255384, 08.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 707/1775/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Суходольський О.М. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Новак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 12 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5до Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання виконати постанову суду,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 12 серпня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Позивачі, не погоджуючись із зазначеною постановою, подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять суд скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, згідно постанови Черкаського районного суду Черкаської області від 24.01.2013 по справі №2а/707/4/13 частково задоволено позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, зобов'язано Червонослобідську сільську раду Черкаського району Черкаської області розглянути питання про виділення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, для будівництва та обслуговування житлових будинків в межах території Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області. У решті позовних вимог відмовлено (а.с.11-12).

Згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 скасовано постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання дій протиправними та в цій частині прийнято нову постанову, якою визнано неправомірними дії Червонослобідської сільської ради Черкаського району щодо відмови позивачам у виділенні земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, для будівництва та обслуговування житлових будинків. У іншій частині постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 24.01.2013 залишено без змін (а.с.15-16).

07 травня 2013 роу на сесії Червонослобідської сільської ради винесено на голосування питання щодо виконання вказаної постанови суду, однак рішення депутатами не прийнято, що підтверджується протоколом від 07.05.2013 №33 (за - 0, проти - 0, утримались - 22) (а.с.18).

Для примусового виконання вказаних рішень судів позивачі звернулись до органів державної виконавчої служби.

07 вересня 2013 року відкрито виконавче провадження та після проведення виконавчих дій 23.10.2013 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Черкаській області Яжук С.С. прийняті постанови №39689011, №39689440, №39689333, №39689133 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним виконанням вимог стягувача.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 26.11.2013 вказані постанови державного виконавця Яжук С.С. скасовані та зобов'язано ДВС вжити заходів щодо невідкладного виконання постанови Черкаського районного суду від 24.01.2013 (а.с.13).

05 грудня 2013 року державним виконавцем Яжук С.С. винесено постанову про відновлення виконавчих проваджень №39689011, №39689440, №39689333, №39689133.

Після відновлення виконавчого провадження, Червонослобідська сільська рада згідно рішення від 17.12.2013 №38-14 відмовила позивачам в наданні земельних ділянок у зв'язку із відсутністю вільних земельних ділянок (а.с.19).

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Черкаській області Яжук С.С. двічі, а саме: 13.06.2014 та 26.06.2014, складались акти про невиконання рішення суду та було накладено штрафи на уповноважених осіб в розмірі 680 грн. та 1360 грн.

26 червня 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Черкаській області Яжук С.С. знову прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» та 28.08.2014 внесено подання до Черкаського РВ УМВС для вирішення питання про притягнення до відповідальності посадових осіб Червонослобідської сільської ради за умисне невиконання виконавчих листів Черкаського районного суду по справі №2а/707/4/13 (а.с.21-22).

Відповідно до листа Головного управління юстиції у Черкаській області від 08.10.2014 «Б-591/9-33/2 згідно висновку оперуповноваженого Черкаського РВ УМВС Майбороди В.В. від 04.09.2014 за результатами перевірки у діях посадових осіб Червонослобідської сільської ради відсутні ознаки будь-якого кримінального правопорушення (а.с. 23 зворот).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку сільської ради та з метою їх відновлення позивачі звернулись за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки діючим законодавством України не передбачено прийняття рішень суду для зобов'язання особи виконати інше рішення суду, що набрало законної сили, повноваження щодо примусового виконанням рішень суду покладено на органи державної виконавчої служби, відтак вимоги позивачів щодо питань визнання неправомірною бездіяльності суб'єкта владних повноважень стосовно виконання постанови суду, зобов'язання суб'єкта владних повноважень виконати постанову суду, повинні вирішуватись в рамках виконавчого провадження згідно діючого порядку примусового виконання рішень суду.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Так, відповідно до Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (Закон № 606-ХІV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною другою статті 2 Закону № 606-ХІV встановлено, що примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до частини другої ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконувати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови, та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 75 Закону № 606-ХІV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до статті 89 Закону № 606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Відповідно до частини першої ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

З огляду на викладене, після ухвалення судового рішення, яке набрало законної сили, настає процедура його виконання. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Якщо позивач вважає, що рішення суду виконано неправильно, або не в повному обсязі, такі обставини виключають можливість подання аналогічної позовної заяви, оскільки наставатимуть наслідки встановлені ст. 157 КАС України.

Відповідно до частини другої ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. При цьому в силу приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року, пункт 68).

Наведене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у справі «Горнсбі проти Греції» названий суд у своєму рішенні від 19 березня 1997 року зазначив, що, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

На думку колегії суддів, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивачів, останнім необхідно застосувати процедуру примусового виконання рішень суду.

Частиною четвертою статті 257 КАС України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

Крім того, процедура судового контролю у рамках адміністративного судочинства визначена статтею 267 КАС України.

Так, частиною першою та другою вказаної статті передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі, в якій розглядається спір по суті.

У п. 9 статті 267 КАС України законодавець передбачив право особи, на користь якої ухвалено постанову суду, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

За наслідком розгляду такої заяви, згідно з частиною десятою статті 267 КАС України, суд приймає ухвалу (за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача) або постанову (у разі наявності підстав для задоволення заяви).

Контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється ще і через розгляд адміністративними судами адміністративних позовів стосовно рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби в порядку статті 181 КАС України. Такий судовий контроль ініціюється учасниками виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, шляхом звернення до адміністративного суду з окремим позовом.

Однак, позивачі, у межах справи про зобов'язання сільської ради виділити позивачам земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, питання судового контролю за виконанням судового рішення не ініціювали, а пред'явили новий позов, у якому просять суд зобов'язати відповідача, який ухиляється від виконання судового рішення, виконати його та виділити земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах території Червонослобідської сільської ради.

Таким чином, з огляду на положення Закону України «Про виконавче провадження» та змісту Розділу V КАС України всі питання щодо виконання судового рішення повинні відбуватися виключно в межах виконавчого провадження.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки позивачі обрали не передбачений чинним законодавством спосіб захисту своїх порушених прав, відтак такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а постанову- Черкаського районного суду Черкаської області від 12 серпня 2015 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Л.О. Костюк,

В.А. Твердохліб

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.