Ухвала суду № 52255363, 06.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2338/15 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

06 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги колективного підприємства "Білоцерківбуд", Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом колективного підприємства "Білоцерківбуд" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Колективне підприємство "Білоцерківбуд" звернулося до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2014 р. №009681501 та №0019691501.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0019691501 від 22.12.2014 р. в частині застосування штрафної санкції у розмірі 1417,70 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач та відповідач подали апеляційні скарги. Так, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням в частині задоволення позовних вимог, просить скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС України у Київській області проведено камеральну перевірку на предмет своєчасності сплати ПДВ позивачем.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 03.12.2014 р. №000742/10-02-15-01/19408519, відповідно до якого відповідачем встановлено порушення платником п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, у зв'язку із несвоєчасною сплатою до бюджету ПДВ.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС України у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.12.2014 №0019681501, згідно з яким зобов'язано позивача сплатити 20 % штрафу за порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 26 776,61 грн. та №0019691501, згідно з яким зобов'язано позивача сплатити 10 % штрафу за порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 25 819,02 грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з вимогами підпунктів 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України на платника податків покладено обов'язок подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2 ст. 203 ПК України).

Поряд з цим, відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, передумовою нарахування штрафних санкцій є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання.

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, наведеною нормою податковому органу надано право змінювати призначення платежу, та зараховувати суми, які сплатив платник податку в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного законом, водночас, суд першої інстанції вірно акцентував увагу на тому, що податковий орган має право змінювати призначення платежів платника лише у разі наявності у такого платника непогашеного податкового боргу.

Спірні правовідносини виникли у зв'язку з несплатою позивачем у встановлений законодавством термін задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Так, з облікової картки платника вбачається, що КП "Білоцерківбуд" станом на січень 2013 р. мало недоїмку у розмірі 869917,04 грн., яка погашалась по мірі надходження грошових коштів від позивача разом із нарахуванням пені.

Таким чином, виявлено порушення КП "Білоцерківбуд" граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме:

- по податковій декларації з податку на додану вартість від 19.09.2013 №9058777418 нарахований ПДВ у розмірі 57147,00 грн. по терміну сплати 30.09.2013 р. Фактично зазначений податковий борг погашався наступним чином: кошти в сумі 45,96 грн. за рахунок переплати та платіжними дорученнями: №1055 від 01.10.2013 р. на суму 100000,00 грн.; №1138 від 30.10.2013 р. на суму 44303.00 грн.; №1218 від 27.11.2013 р. на суму 2798,04 грн.; №1218 від 7.11.2013 на суму 16927,40 грн., №№1222, 1223, 1224 від 29.11.2013 на суму 27375,60;

- по податковій декларації з ПДВ від 17.10.2013 р. №9065749062 нараховано ПДВ у сумі 44303,00 грн. з терміном сплати 30.10.2013 р. Податковий борг погашався платіжними дорученнями №1218 від 27.11.2013 р. на суму 16927,40 грн.; №№1222-1224 від 29.11.2013 р. на суму 27375,60 грн.;

- по податковій декларації з ПДВ від 19.11.2013 №9074477945 нараховано ПДВ у розмірі 58012,00 грн. з терміном сплати 30.11.2013 р. Податковий борг погашався наступним чином: кошти в сумі 323,00 грн. за рахунок переплати та платіжними дорученнями: №1286 від 24.12.2013 на суму 40153,00 грн., №1326 від 30.01.2014 р. на суму 17536,00 грн.;

- по податковій декларації з ПДВ від 20.12.2013 №9082360583 нараховано ПДВ у розмірі 40153,00 грн. з терміном сплати 30.12.2013р. Податковий борг погашався платіжними дорученнями: №1326 від 30.01.2014 р. на суму 8275,25 грн.; №1358 від 28.02.2014 р. на суму 8693,00 грн.; №35/02 від 21.03.2014 на суму 23184,75 грн.;

- по податковій декларації з ПДВ від 15.01.2014 №9087228020 нараховано ПДВ у розмірі 59219,00 грн. з терміном сплати 30.01.2014 р. Податковий борг погашався платіжним дорученням №35/02 від 21.03.2014 р. на суму 59219,00 грн.

- по податковій декларації з ПДВ від 20.02.2014 №9008886005 нараховано ПДВ у розмірі 8693,00 грн., термін сплати 02.03.2014 р. Зазначений податковий борг погашався платіжними дорученнями: №35/02 від 03.2014 р. на суму 5852,50 грн., №1403 від 28.03.2014 на суму 2840,50 грн.;

- по податковій декларації з ПДВ від 19.03.2014 №9014500580 нараховано ПДВ 24624,00 грн., термін сплати 30.03.2013 р. Податковий борг погашався наступним чином: кошти в сумі 20729,32 грн. за рахунок переплати, кошти в сумі 697,16 грн. за рахунок перерахування з одного бюджетного рахунку на інший платіжним дорученням №1430 від 16.04.2014 на суму 3197,52 грн.;

- по податковій декларації з ПДВ від 17.04.2014 р. №9021295394 нараховано ПДВ у розмірі 8638,00 грн., термін сплати 30.04.2014р. Податковий борг погашався наступним чином: кошти в сумі 8624,50 н. за рахунок переплати та платіжним дорученням №1519 від 29.05.2014 на суму 13,50 грн.;

- по уточнюючій податковій декларації з ПДВ від 29.05.2014 р.№9065749062 нараховано ПДВ у розмірі 43614,00 грн., термін сплати 29.05.2014 р. Борг погашався наступним чином: кошти в сумі 11986,40 грн. за рахунок переплати та платіжними дорученнями: №1525 від 02.06.2014 р. на суму 3200,00 грн.; №1584 від 27.06.2014 р. на суму 28427,60 грн.;

- по податковій декларації з ПДВ від 19.06.2014 №9034977641 нараховано ПДВ у розмірі 31423,00 грн. з терміном сплати 30.06.2014 р., фактично податок сплачувався наступним чином: кошти в сумі 1424,35 грн. за рахунок переплати та платіжним дорученням №23 від 30.07.2014 р. на суму 29998,65 грн.;

- по податковій декларації з ПДВ від 17.07.2014 №9041075654 та по уточнюючій податковій декларації з податку на додану вартість від 17.07.2014 р. №9041075696 нараховано ПДВ у розмірі 27018,00 грн. та 667,00 грн. відповідно з терміном сплати 30.07.2014 р. Зазначений податок сплачувався платіжним дорученням №54 від 19.08.2014 на суму 27685,00 грн.;

- по податковій декларації з ПДВ від 20.08.2014 р. №9048496592 нараховано ПДВ у розмірі 46040,00 грн., з терміном сплати 30.08.2014 р. Фактично податок сплачувався наступним чином: кошти в сумі 31716,25 грн. за рахунок переплати та платіжними дорученнями: №1700 від 04.09.2014 р. на суму 146,75 грн., №1751 на суму 14177,00 грн.;

Донараховано основного платежу за актом перевірки податковим повідомленням-рішенням від 01.09.2014 р. №0008581501 у розмірі 667,00 грн. з терміном сплати 14.09.2014 р. Цей податок був сплачений платіжним дорученням №1751 від 30.09.2014 р. на суму 667,00 грн.

- по податковій декларації з ПДВ від 18.09.2014 р. нараховано ПДВ у розмірі 39504,00 грн., термін сплати 30.09.2014 р. Податковий борг погашався наступним чином: кошти в сумі 22799,14 грн. за рахунок переплати та платіжними дорученнями: №1752 від 01.10.2014 р. на 1700,00 грн., №1753 від 01.10.2014 р. на суму 5026,76 грн., №99 від 06.10.2014 р. на суму 9978,10 грн.;

Вказані обставини підтверджують порушення позивачем граничного терміну сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Таким чином, у контролюючого органу були наявні підстави для застосування штрафу за порушення правил сплати (перерахування) позивачем податків.

В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що строки сплати узгодженого податкового зобов'язання підтверджуються відповідними платіжними дорученнями, а не даними облікової картки, на які посилається в своєму рішенні суд першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надано вказаних платіжних доручень на підтвердження своїх доводів.

Крім того, як вірно було зазначено судом першої інстанції, відповідачем була застосована штрафна санкція за порушення сплати узгодженого податкового зобов'язання по податковій декларації від 20.08.2014 р. №9048496592 за затримку сплати грошового зобов'язання до 30 днів у розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої суми, а не 10%, як це передбачено п.126.1 ст.126 ПКУ.

В зв'язку з цим, судом першої інстанції було правомірно скасовано податкове повідомлення-рішення №0019691501 від 22.12.2014 р. в частині застосування штрафної санкції у розмірі 1417,70 грн. за порушення строку сплати узгодженого грошового зобов'язання у сумі 14177,00 грн. - податкова декларація з ПДВ №9048496592 від 20.08.2014 р.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Отже, підстав для задоволення апеляційних скарг немає, а їх доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги колективного підприємства "Білоцерківбуд", Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Ісаєнко Ю.А.