Ухвала суду № 52255280, 07.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11247/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

при секретарі: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальсервіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальсервіс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень №0004092209 та №0004102209 від 05.06.2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб що з'явилися до судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що податковим органом проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальсервіс" з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "ТРЕЙД ЛАЙН М", ТОВ "ЯСОН ГРУП", ТОВ "ФОБОС-О", ТОВ "КИЇВКАПІТАЛБУД", ТОВ "ПАЙНЕР", ТОВ "Укрбіснес" за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, їх реальності та повноти відображення в обліку, результати якої оформлено актом № 213/26-59-22-09/21531888 від 20.05.2015, яким встановлено порушення п.198.3, 198.6 ст.198, пу.201.4, 201.6, 201.10 ст.201 ПК України, п.9.1, 9.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6 081 602,00 грн., та порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.9.1, 9.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" п.2.4, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 273 728,00 грн.

В результаті виявлених порушень податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.06.2015 року: №0004092209, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств; та №0004102209 за платежем податок на додану вартість.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Приписами пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Отже, під час проведення документальної позапланової перевірки дослідженню підлягає широке коло документів, до яких зокрема, віднесено податкові декларації (розрахунки), фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, отримані в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби документи та податкова інформація, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, експертні висновки.

Суд першої інстанції вірно зазначає, що з акту перевірки №213/26-59-22-09/21531888 від 20.05.2015 року, вбачається, що відповідачем при його складанні не було здійснено дослідження первинних документів, чим порушено вимоги ПК України щодо порядку проведення документальної позапланової перевірки.

Висновки акту перевірки №213/26-59-22-09/21531888 базуються виключно на інформації наявній в базах даних податкового органу, актах про неможливість проведення зустрічних звірок та актах документальних позапланових перевірок постачальників контрагентів позивача.

Згідно п.4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом ДПА України №236 від 22.04.2011, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Відтак, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб'єктів господарювання.

З огляду на викладене, акти, прийняті суб'єктами владних повноважень стосовно контрагентів позивача, на які посилається податковий орган, обґрунтовуючи нереальність взаємовідносин ТОВ «Стальсервіс» з контрагентами за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 не можуть бути визнані належними доказами в розумінні ст.70 КАС України.

З аналізу актів документальних позапланових перевірок контрагентів ТОВ "ФОБОС-О" № 1920/2213/38463834 від 20.08.2014, № 1946/2213/38619479 від 21.08.2014 вбачається, що під час їх складання не досліджувались фінансово-господарські відносини між позивачем та ТОВ "ФОБОС-О", а отже, вони не можуть бути належними доказами на підтвердження факту відсутності фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "ФОБОС-О".

Доказів на підтвердження факту відсутності в контрагентів позивача ТОВ "ТРЕЙД ЛАЙН М", ТОВ "ЯСОН ГРУП", ТОВ "ФОБОС-О", ТОВ "КИЇВКАПІТАЛБУД", ТОВ "ПАЙНЕР", ТОВ "Укрбізнес" матеріальних ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів відповідачем суду надано не було.

Суд першої інстанції вірно вказав на необґрунтованість посилань відповідача на факти того, що у контрагентів позивача анульовано свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість, припинено їх діяльність чи визнано банкротами, оскільки вказане мало місце після 31.12.2013, тобто закінчення періоду, який підлягав перевірці.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Як зазначено у пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з вищевказаними контрагентами надано копії: договорів (т.1 а.с.72-73, 83, 93-93, 111, 133, 188, 203-207, т.2 а.с.9, 14, 19-20, 28, 43, 48, 57); додаткових угод (т.1 а.с.112, 137); податкових накладних (т.1 а.с.78, 82, 91, 106, 108, 117, 122, 128, 132, 140, 144, 176, 201, 216, т.2 а.с.13, 18, 24, 27, 31, 38, 46, 47, 68, 75, т.5 а.с.233, 236, 239); видаткових накладних (т.5 а.с.227-229, 232, 235, 238, 241); протоколів; кошторисів (т.1 а.с.75-76, 85-86, 94-97, 99-100, 114-115, 135-136, 210-211, т.2 а.с.10, 15, 21, 22, 29, 34-36, 49, 50, 59-62, ); кошторисів-специфікацій (т.1 а.с.138); довідок про вартість виконаних будівельних робіт (т.1 а.с.87, 101, 118, 212-215, 39, 63, 69); договірних цін (т.1 а.с.74, 84, 98, 113, 134, 208-209, т.2 а.с.33, 58, ); актів приймання виконаних робіт (т.1 а.с.79-80, 88-89, 102-105, 119-120, 123-126, 129-131; 141-143, 193, 197-200, т.2 а.с.11, 16, 23, 25, 30, 40-42, 51, 64-67, 70-73); технічних актів (т.1 а.с.194); актів огляду (т.1 а.с.195); ліцензії на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (т.1 а.с.179; т.2 а.с.6, т.18 а.с.2-3, 5-6); планів-графіків виконання робіт та фінансування (т.1 а.с.190-191); дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки (т.1 а.с.182, т.18 а.с.4); платіжних доручень та банківських виписок по рахунку (т.1 а.с.177-178, т.5 а.с.157-225, 231, 234, 237, 240, 259-277, т.7 а.с.131-174, т.17 а.с.14-92, т.18 а.с.27-217); витягів з ЄДР по контрагентам позивача за 30.07.2015 року (т.18 а.с.8-25); податкових декларацій та уточнюючих розрахунків (т.18 а.с.221-261, т.19, а.с.1-266), які знаходяться в матеріалах справи (т.2-т.19), містять обов'язкові реквізити згідно вимог законодавства, а відтак господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з урахуванням самого змісту господарських операцій та видів діяльності позивача та його контрагентів.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що відповідачем в порушення вимог ПК України, під час проведення перевірки позивача не було досліджено документів, які повинні досліджуватись при проведенні відповідного виду перевірки, а також те, що інших обґрунтувань, крім посилань на інформацію наявну в базах даних податкового органу, акти про неможливість проведення зустрічних звірок та акти документальних позапланових перевірок постачальників контрагентів позивача ні в акті № 213/26-59-22-09/21531888 від 20.05.2015, ні в письмових запереченнях відповідачем наведено не було, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту № 213/26-59-22-09/21531888 від 20.05.2015 та відсутність підстав для висновку про допущення позивачем порушення податкового законодавства, а отже відсутність у відповідача підстав для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств.

Як встановлено під час дослідження матеріалів справи, кошти сплачені позивачем є пов'язаними з основною діяльністю, та витрати підтверджуються документально.

Враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, в зв'язку з тим, що нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведена, зокрема, вироком суду та спростовується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, що підтверджують правомірність формування податкової звітності позивачем, колегія суддів вважає, що відповідачем всупереч норм чинного законодавства прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 24.03.2015 року.

Окрім того, п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», серед іншого вказано, що при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. А саме рішення Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, де зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Слід брати до уваги те, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що доводи про допущення позивачем податкових правопорушень не знайшли свого підтвердження, а податкові повідомлення-рішення від 05.06.2015 року є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належних доказів правомірності своїх дій, та не обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 20.08.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.