Ухвала суду № 52255006, 22.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2015 року

справа № 804/18649/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровська апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у справі № 804/18649/14 за адміністративним позовом Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Буд" про накладання арешту на кошти, -

ВСТАНОВИЛА:

12.11.2014 року Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі-Криворізька північна ОДПІ, податковий орган, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Буд", у якому просить: накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Буд" (і.н. 31385069), що знаходяться на розрахункових рахунках №2600102573064, №2604502573064 у філії АТ “Укрексімбанк”, МФО 305589 в сумі 45 923, 19 грн.; накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Буд" (і.н. 31385069), що знаходяться на розрахункових рахунках №26009031000015 у ПАТ “ВіЕйБі Банк”, МФО 380537 в сумі 45 923, 19 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з вищевказаною постановою позивач подав апеляційну скаргу, мотивуючи тим, що судом першої інстанції під час винесення судового рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, та просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи, товариство з обмеженою відповідальністю “Дон-Буд” (далі –ТОВ “Дон-Буд”, підприємство, відповідач) (код ЄДРПОУ 31385069) зареєстровано як юридичну особу Криворізьким міським управлінням юстиції від 16.03.2001р. та перебуває на податковому обліку у Криворізькій північній ОДПІ від 03.04.2001р. за №1642.

За результатами аналізу діяльності підприємства позивачем встановлено, що станом на 24.10.2014р. у ТОВ “Дон-Буд” обліковується податковий борг по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 45 923, 19 грн., в тому числі: нараховано за податковим зобов’язанням в сум 45 923, 03 грн.; нараховано у період з 31.03.2014р. по 01.04.2014р. пеню в сумі 0, 16 грн.

З метою погашення податкового боргу підприємству направлено податкову вимогу від 01.04.2014 року за №387-25 на суму 6558, 17 грн. Відповіді позивачем не отримано.

Вирішуючи спір у справі та відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано до суду доказів наявності жодної з передбачених п.п.94.2.1.-94.2.7. п.94.2. ст.94 Податкового кодексу України умов, за настання яких суд може прийняти рішення про застосування арешту коштів відповідача, а також наявності підстав, що надають позивачу право на звернення до суду із зазначеним позовом.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.п.95.1.-95.3. ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу, що у даному адміністративному позові Криворізькою північною ОДПІ не заявлено вимоги про стягнення з відповідача в рахунок погашення його податкового боргу коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, а також щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Натомість, вимоги податкового органу - позивача у справі, стосуються виключно накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків - відповідача в порядку ст. 20.1.17 Податкового кодексу України.

На підставі п.п.20.1.16., п.п.20.1.17. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, суд першої інстанції вірно визначив, що право податкового органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків виникає лише в разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, або якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Разом з тим, відповідно до абз.2 п.п.94.6.2. п.94.6. ст. 94 Податкового кодексу України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

При цьому, арешт коштів на рахунку платника є різновидом адміністративного арешту, а тому підстави для його застосування, визначені п.94.2. ст.94 Податковим кодексом України, є загальними як для арешту майна, так і для арешту коштів платника податків.

Так, відповідно до п.п.94.2. ст.94 Податкового кодексу України - арешт майна може бути застосований органами державної податкової служби лише за наявності обставин, вичерпний перелік яких наведено у п.п.94.2.1.-94.2.7. п.94.2. ст.94 Податкового кодексу України.

Із правового аналізу наведених норм податкового законодавства вбачається, що адміністративний арешт коштів на рахунках платника податків може бути застосовано судом за позовною заявою податкового органу лише за умови наявності однієї з обставин, визначених п.п.94.2.1.-94.2.7. п.94.2. ст.94 Податкового кодексу України; наявності рішення керівника податкового органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Пунктом 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України визначено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Як встановлено матеріалами справи, рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо застосування арешту майна ТОВ “Дон-Буд” не приймалось, позивач не звертався до суду з позовом про перевірку його обґрунтованості.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо ненадання позивачем суду доказів наявності передбачених п.п.94.2.1.-94.2.7. п.94.2. ст.94 Податкового кодексу України умов, за настання яких суд може прийняти рішення про застосування арешту коштів відповідача.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 10.12.2014 року у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

Керуючись ст. п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області – залишити без задоволення

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов