Постанова № 52254736, 06.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р. Справа № 922/205/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Замніус М.В., за довіреністю № 08-11/4685/2-14 від 24.12.2014

відповідача - ОСОБА_2 (особисто)

ОСОБА_3, за довіреністю б/н від 27.01.2015

3-ї особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх. №4058 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 14.07.15 у справі № 922/205/15

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

третя особа Державна архітектурно - будівельна інспекція України в особі Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції в Харківській області, м. Харків

до ФО-П ОСОБА_2 , с. Васищеве

про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 544 899,43 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (відповідач), в якій просить суд: стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу) у розмірі 544899,43 грн. згідно з розрахунком величини пайового внеску виконаного за показниками опосередкованої вартості будівництва.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.07.15 р. ( колегія суддів: Лаврова Л.С., Аюпова Р.М., Жельне С.Ч.) у задоволені позову відмовлено повністю.

Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.07.15 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги, судові витрати покласти на відповідача.

Апеляційну скаргу вмотивовано доводами про неправомірність висновків суду першої інстанції про нерозповсюдження на відповідача дії Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, оскільки такі висновки, як вважає позивач, спростовуються статтями 1, 2, 10, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пунктом 1 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 № 45, пунктів 2 та 4 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011, за змістом яких під забудовою території розуміється також реконструкція існуючої забудови, а, відтак, на думку позивача, проведені відповідачем роботи є такими, за якими передбачена обов'язкова пайова участь відповідача у розвитку інфраструктури.

Також, позивач вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності в діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення є помилковим, посилаючись на бездіяльність відповідача та його вину щодо належного виконання обов'язку стосовно укладання договору пайової участі, невиконання зобов'язань, що прямо встановлені законом, внаслідок чого Харківській міській раді заподіяно збитків у вигляді неодержаних доходів, які не надійшли до місцевого бюджету.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними позивачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Відповідач посилається на відсутність вини у неукладенні договору про пайову участь, а також вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ФОП ОСОБА_2 не підпадає під дію Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки згідно з наявними документами, відповідач лише здійснив реконструкцію нежитлових приміщень, тоді як ч. 2 ст. 40 Закону передбачено, що участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має приймати замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки.

В судовому засіданні 18.08.2015 сторони надали узгоджене клопотання про продовження вирішення спору за межами строків, визначених ст. 69 ГПК України, на 15 днів, та відкладення розгляду справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 задоволено клопотання сторін про продовження вирішення спору за межами строків, визначених ст. 69 ГПК України, на 15 днів, розгляд справи відкладено на 06.10.2015.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 21.07.2007 року відповідач придбав у відповідності до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі нежитлову будівлю літ "С-1" загальною площею 397,3 кв.м. що розташована в АДРЕСА_1.

25.12.2007 року Харківська міська рада рішенням за № 283/07 затвердила проекти відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам та перевела земельну ділянку загальною площею 0,2058 га по АДРЕСА_1 з земель сільськогосподарського призначення до земель промисловості . Надала відповідачу в оренду земельну ділянку для реконструкції нежитлової будівлі літ "С-1" під адміністративно - складські приміщення до 31.12.2010 року ( а.с.40-41).

20.10.2008 року відповідач виготовив в Харківському міському бюро технічної інвентаризації технічний паспорт на громадський будинок ( адміністративно складські приміщення) .

Господарський суд Харківської області рішенням у справі за № 11/138-09 від 03.08.2009 року визнав право власності за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (62495, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на нежитлову будівлю літ. „С-1" загальною площею 539,2 кв. м. - адміністративно-складські приміщення (нежитлові приміщення першого поверху: № 1, № 2, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10; нежитлові приміщення другого поверху: № 11, № 12, № 13, № 14, № 15, № 16, № 17, № 18), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.( а.с.38- 39).

Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області від 21.10.2013 за № ХК 202132940269, реконструкція громадського будинку літ. С-1 з надбудовою літ. С-2 (адміністративно-складська будівля) за адресою: АДРЕСА_1 прийнята в експлуатацію. Замовником реконструкції за даною декларацією є Фізична особа підприємець ОСОБА_2.

На виконання вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 р. № 804 (із змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.05.2013 р. № 319) Управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради листами від 22.11.2013 № 632/0/114-13 та від 19.12.2013 № 706/0/114-13 ФОП ОСОБА_2 було повідомлено про необхідність виконання вимог закону та направлено на підписання проект договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

Однак відповідач відповіді на вказаний лист не надав, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова не підписав.

Таким чином, позивач вважає, що внаслідок не укладання замовником будівництва договору пайової участі, невиконання зобов'язань, що прямо встановлені Законом, Харківській міській раді заподіяно збитків у вигляді неодержаних доходів.

Позивач виконав розрахунок величини вартості будівництва на підставі наявних в декларації показників загальної площі завершеного забудовою об'єкта містобудування та показників опосередкованої вартості будівництва, встановлених наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за відповідний квартал на відповідній території, визначивши кошторисну вартість будівництва у вигляді реконструкції нежитлових приміщень в розмірі 4 953 630,40 грн., та 544 899,34 грн. розміру пайової участі, що підлягала перерахуванню до бюджету та є його збитками.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд відзначив, що відповідач не здійснював забудови земельної ділянки, не наділений правом власності чи користування земельною ділянкою, в зв'язку з чим на нього не розповсюджується дія Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Харкова, а, відтак, не порушував зобов'язань, що виникають з наведених вище актів. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем складу цивільного правопорушення та необґрунтованість заявлених до стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у діях відповідача складу правопорушення, як підстави для цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування упущеної вигоди.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Так, положеннями Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено обов'язок певного кола суб'єктів - замовників будівництва - звернутись до відповідного органу місцевого самоврядування для укладення договору пайової участі. Відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон) замовник об'єкта будівництва зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (окрім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті) та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування. Законом встановлено строки, упродовж яких мають укладатися договори про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту - не пізніше ніж 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника будівництва щодо його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Згідно з частиною 1 статті 40 Закону порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Згідно з приписами частини 4 статті 40 Закону до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: 1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; 3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; 4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; 5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; 6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; 7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; 8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; 9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); 10) об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків.

Разом з цим, згідно із статтею 1 Закону замовником є фізична або юридична особа, що має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала у встановленому законодавством порядку відповідну заяву; відповідно до статті 2 Закону під забудовою територій слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, будівництво об'єктів, реконструкцію існуючої забудови та територій.

За приписами статті 4 Закону (у редакції станом на час виконання відповідачем робіт з реконструкції приміщення) об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Затверджений на виконання Закону рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804 Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова (далі - Порядок) містить механізм залучення до пайової участі, порядок укладення договорів та розрахунку розміру величини пайового внеску, відповідно до якого під будівництвом слід розуміти - нове будівництво, реконструкцію, реабілітацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення об'єктів будівництва, а під об'єктами будівництва - будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення та їх комплекси (пункт 1.6 Порядку).

Згідно з пунктом 1.5 Порядку пайова участь замовника полягає у перерахуванні до бюджету міста Харкова коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова.

Залучення замовників до пайової участі здійснюється шляхом укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради. Для укладення такого договору замовник зобов'язаний звернутись із відповідною заявою до Департаменту не пізніше, ніж за 30-ть календарних днів до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Пунктом 1.7 Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова визначено, що до пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова не залучаються замовники у разі здійснення реконструкції квартир у багатоквартирних житлових будинках чи одноквартирних житлових будинках (прибудова, надбудова, об'єднання тощо), якщо після проведення будівельних робіт загальна площа квартири не перевищує 300 кв.м, фізичними особами.

Таким чином, як Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" так і Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова зобов'язують замовника будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста за умови наявності у останнього наміру щодо забудови земельної ділянки та виконання на ній робіт щодо об'єктів, визначених як об'єкти будівництва згідно з наведеними вище нормами.

Як свідчать матеріали справи, та позивачем не спростовано, відповідач здійснював реконструкцію громадського будинку літ. С-1 з надбудовою літ. С-2 (адміністративно-складська будівля) за адресою: АДРЕСА_1, тобто, частини будинку; при цьому забудова земельної ділянки не здійснювалась.

Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області від 21.10.2013 за № ХК 202132940269, реконструкція громадського будинку літ. С-1 з надбудовою літ. С-2 (адміністративно-складська бужддівля) за адресою: АДРЕСА_1 прийнята в експлуатацію.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не підпадає під дію Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки, згідно з наявними документами, відповідач лише здійснив реконструкцію нежитлових приміщень, а ч.2 ст.40 Закону передбачає, що участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населеного пункту має приймати замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Вищим господарським судом України в постанові від 29.09.2015 у справі № 922/854/15.

Крім того, позивач посилається на те, що неукладання відповідачем відповідного договору пайової участі до прийняття об'єкту містобудування до експлуатації та несплата коштів пайового внеску до місцевого бюджету спричинили Харківській міській раді збитки у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу), оскільки за умови виконання відповідачем правових норм, передбачених ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", бюджет м. Харкова міг би реально отримати вказану суму.

Проте, суд не погоджується з вищевикладеними висновками позивача, з наступних підстав.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Положеннями статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до положень статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди; причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вини.

При цьому в силу правил розподілу доказування за приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України саме на позивача покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами такі елементи складу цивільного правопорушення як протиправність поведінки особи, розмір шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою її заподіювача; відповідач, натомість, зобов'язаний довести відсутність вини в його діях.

Проте, в даному випадку договір про пайову участь до прийняття об'єкта в експлуатацію між сторонами не укладався, а тому право позивача на отримання грошових коштів у вигляді пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не порушено, оскільки укладання договору про пайову участь обов'язкове на етапі до прийняття об'єкта в експлуатацію.

При цьому, в разі існування факту ухилення відповідача від сплати пайового внеску, позивач не позбавлений права вживати заходів до спонукання відповідача укласти відповідний договір або застосувати заходи впливу на замовника будівництва чи його контролю, оскільки це в інтересах позивача.

21.10.2013 відповідачем була отримана Декларація про готовність об'єкта до експлуатації. Декларація була видана відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно з якими Інспекції ДАК приймають в експлуатацію забудовані до 12 березня 2011 року будівлі без отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Однак, матеріали справи свідчать про те, що за період до 21.10.2013 позивач не звертався до відповідача з вимогами чи претензіями.

Твердження позивача про те, що саме після реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації він дізнався про проведені будівельні роботи, а тому не міг залучити відповідача самостійно в судовому порядку до пайової участі у розвитку інфраструктури міста, не відповідають фактичним обставинам справи.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що в 2012 році позивач уклав з відповідачем договір оренди земельної ділянки вже для експлуатації та обслуговування реконструйованого приміщення, та при цьому не звертався до відповідача з пропозицією укласти договір про пайову участь.

Наведені обставини свідчать про відсутність вини відповідача у неукладенні договору про пайову участь.

Крім того, п. 5.10 Порядку закріплено, що спори, пов'язані з укладенням договору пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Харкова, обов'язковість укладення яких встановлена законом, в тому числі при ухиленні від укладення договору однієї або обох сторін, вирішуються в судовому порядку. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (п. 5.11 Порядку).

Таким чином, Порядком передбачена можливість укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, у разі ухилення замовника від його укладення, за рішенням суду на вимогу позивача. Крім того, з вищезазначених положень вбачається, що в рішенні суду може бути зазначена інша дата укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, що також спростовує позицію позивача щодо неможливості укладення договору в судовому порядку після введення об'єкта в експлуатацію.

З матеріалів справи вбачається та не спростовується учасниками судового процесу, що позивачем не вжито заходів щодо укладення з відповідачем відповідного договору про пайову участь у судовому порядку. Також позивачем не надано доказів, на підтвердження вжитих позивачем заходів, спрямованих на уникнення збитків.

Отже, твердження позивача про те, що неотримання місцевим бюджетом доходів від неукладення відповідачем договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, сталося саме з вини відповідача, не відповідають дійсності та спростовуються вищевикладеним.

Крім того, важливим елементом доказування наявності шкоди - є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Але зобов'язання щодо відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди особою, яка здійснила реконструкцію об'єкта, ані законом, ані іншим нормативним актом не передбачена.

Позивач посилається на те, що місцевому бюджету м. Харкова в особі Харківської міської ради було заподіяно збитки в сумі 544899,341 грн., як неодержаний прибуток (упущена вигода), на який позивач мав право розраховувати у тому разі, якби відповідач своєчасно уклав договір пайової участі у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова.

Втім, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані, в разі використання зазначених приміщень.

Позивач в своїх додаткових поясненнях зазначив, що Бюджетним кодексом України передбачені надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів, які включають кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, отримані відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Разом із тим, позивачем не було надано доказів того, що одержання доходів безпосередньо від ФОП ОСОБА_2 та у визначеному позивачем розмірі було заплановане в бюджеті міста Харкова на 2013 або 2014 роки, отже, твердження позивача про отримання збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) - є необґрунтованим та не підтверджується жодними доказами.

Отже, позивачем не доведено, що він міг і повинен був отримати визначені доходи від відповідача в сумі 544899,34 грн., і тільки дії (бездіяльність) відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати вказаний прибуток.

Таким чином, сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для кваліфікації орієнтованої суми пайового внеску як упущеної вигоди позивача.

Враховуючи відсутність договірних зобов'язань між сторонами, протиправності у діях відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та неотриманням позивачем коштів (оскільки договір про пайову участь міг би бути укладений за належних та своєчасних дій самого позивача), тому суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що склад цивільного правопорушення є недоведеним, а відтак позовні вимоги є позбавленими фактичного та правового обґрунтування та такими, що задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2015 у справі № 922/205/15 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи позивача з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2015 у справі № 922/205/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 12 жовтня 2015 року

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.