Постанова № 52254627, 05.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2015 р. Справа № 922/2757/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Плужник О.В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Булулуков О.О., посвідчення №030960 від 22.12.14 р.;

позивача - не з'явився;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - не з'явився;

3-го відповідача - Колотілова Н.В., за довіреністю №50 від 03.06.15 р.;

4-го відповідача - не з'явився;

5-го відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області (вх. №4442 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 11.08.15 року у справі №922/2757/15

за позовом Заступник прокурора Харківської області, м. Харків в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, м. Київ

до 1. Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод", м. Харків

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг Групп", м. Харків

3. Головного управління юстиції у Харківській області, м. Харків

4. Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, м. Харків

5. Фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків

про визнання недійсними результатів торгів

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним результату прилюдних торгів, оформлених протоколом №21-0429/13 від 31.05.2013 та актом державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, затвердженого 10.06.2013, про реалізацію арештованого майна, а саме частини нежитлових приміщень літ. "АГ-2" загальною площею 1659,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 і застосувати наслідки недійсності правочину.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11 серпня 2015 року у справі № 922/2757/15 (суддя Жигалкін І.П.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що прокурором не надано жодного доказу до суду про порушення Тимчасового порядку та інших норм при проведенні прилюдних торгів, які б вплинули на результати торгів або порушили права і законні інтереси позивача, а порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають окремий спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Заступник прокурора Харківської області не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким

позов задовольнити. Судові витрати покласти на відповідачів.

Позивач підтримує апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального права, надав свої додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

3-й відповідач - Головне управління юстиції у Харківській області не заперечує проти апеляційної скарги, погоджується з доводами апелянта щодо порушень, допущених державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції при здійсненні виконавчого провадження. Однак, 3-й відповідач вважає, що він є неналежним відповідачем, оскільки ним не здійснювались будь які дії щодо арешту та продажу спірно майна.

1-й, 2-й, 4-й, 5-й відповідачі своїх представників в засідання судової колегії не направили, відзив на апеляційну скаргу не надали. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення (відкладення) провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судовою колегією виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому судова колегія вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду першої інстанції з наступних підстав.

Як правомірно зазначає апелянт у своїй скарзі, відмовляючи в задоволенні позову суд дійшов хибного висновку, що порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають окремий спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Вказана позиція, на думку суду першої інстанції, викладена у постановах Верховного Суду України від 24.10.2012 по справі № 6-116цс12 та від 26.12.2012 по справі №6-140цс12.

Разом з тим, суд першої інстанції, приймаючи до уваги позицію Верховного Суду України 2012 року, не врахував, що постановою Верховного Суду України від 24.06.2015 по справі №3-262гс-15 встановлено інший порядок застосування нормативно-правових актів у аналогічних спірних правовідносинах.

Зокрема, Верховним Судом України визначено, що дії державного виконавця безпосередньо формують суттєві умови угод купівлі-продажу, а тому можливість їх окремого оскарження у порядку ст. 121 -2 ГПК України не усуває тієї обставини, що незаконні дії державного виконавця можуть бути одночасно і підставою недійсності укладеного на прилюдних торгах правочину у зв'язку із недодержанням в момент його вчинення вимог закону.

Одночасно до вказаних правовідносин з 01.01.2013 підлягають застосуванню норми Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", які встановлюють інший порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції посилається на те, що прокурором не надано жодного доказу до суду про порушення Тимчасового порядку та інших норм при проведенні прилюдних торгів, які б вплинули на результати торгів або порушили права і законні інтереси позивача.

Судова колегія апеляційного суду погоджується з доводами апелянта про те, що наведене не відповідає наданим до матеріалів справи доказам.

Так, як правомірно зазначає апелянт у своїй скарзі, ДП "Харківський електромеханічний завод" згідно з положеннями статуту, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України № 8 від 10.01.2003 (оновлена редакція), є державним підприємством, засноване на державній власності, діє як державне унітарне комерційне підприємство, що належить до сфери управління Мінпромполітики України, і майно, яке є предметом спору, перебувало на праві господарського відання у ДП.

Статтею 75 ГК України визначено, що розпоряджатись майном, яке належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" затверджено перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, згідно з додатком 1.

Відповідно до цього додатку ДП "Харківський електромеханічний завод" (орган управління Мінпромполітики) є об'єктом права державної власності, що не підлягає приватизації та корпоратизації.

Законом України "Про управління об'єктами державної власності" (ч. 9 ст. 11) визначено, що нерухоме майно об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження.

В той же час, в ході виконавчого провадження в.о. директора ДП "Харківський електромеханічний завод" було надано до Московського ВДВС ХМУЮ перелік майна, до якого у тому числі входили нежитлові приміщення літ. "АГ-2", загальною площею 1659,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 для їх примусової реалізації. Зазначені дії вчинені з порушенням вимог законів України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", "Про об'єкти управління об'єктами державної власності", Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою КМ України від 06.06.2007 за № 803, які повинні були враховуватись Московським ВДВС ХМУЮ.

Крім того, про неможливість та встановлену Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" заборону реалізації майна ДП в ході виконавчого провадження письмово повідомлялась державна виконавча служба Фондом державного майна України та Державним агентством України з управління державними корпоративними правами та майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону на час опису майна) стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Частиною 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Відповідно до Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", яким відповідачі обґрунтовують правомірність дій з реалізації майна відповідачі, встановлено мораторій на застосування примусової реалізації нерухомого майна державних підприємств, у статутних фондах яких частка держави становить 25 %, окрім рішень щодо виплати заробітної плати, стягнення заборгованості на користь Пенсійного фонду України та фондів соціальної спрямованості зі сплати внесків до них та внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 10.06.2003 № 11-рп/2003 Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" не порушує конституційної вимоги обов'язковості судових рішень. Рішення судів про примусове відчуження майна підприємств, ухвалені до і після прийняття Закону, ним не скасовуються, вони залишаються в силі, а їх виконання призупиняється до вдосконалення механізму примусової реалізації майна.

Тобто, Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" вводиться мораторій тільки на примусову реалізацію майна боржника, внаслідок чого, за наявності грошових коштів, стягнення повинно проводитись саме за їх рахунок і тільки у разі їх відсутності, та за наявності підстав, за рахунок нерухомого майна.

В той же час, витребувані виписки щодо руху коштів по рахунках в банківських установах, відкритих ДП "Харківський електромеханічний завод", а також дані отримані з ДПТ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області свідчать про те, що ДП "Харківський електромеханічний завод", як на час опису майна, так і до його продажу на прилюдних торгах здійснював діяльність та отримував дохід, достатній для погашення заборгованості за виконавчими документами, як із заробітної плати, так і перед УПФУ та фондами соціальної спрямованості.

Так, згідно виписки по особовому рахунку ДП "Харківський електромеханічний завод" №260065274, відкритого в ПАТ "Мегабанк". за період з 01.12.2012 по 01.07.2013 на рахунки підприємства надійшло коштів в сумі 3 216 729,78 грн. та витрачено в сумі 3 101 727,26 грн.

Також, по особовому рахунку № 260006435274, відкритого в ПАТ "Мегабанк", за вказаний вище період надійшло 468 769,57 грн. та витрачено 468 794,98 грн.

По особовому рахунку ДП "Харківський електромеханічний завод" №26040010058166, відкритого в ПАТ "ВТБ Банк", за період з 01.12.2012 по 01.07.2013 надійшло 54 217,48 грн. та витрачено 71 059,97 грн.

Крім того, згідно з податковою декларацією ДП "Харківський електромеханічний завод" в 2012 році отримало доходів в сумі 37 468 981 грн., а в 2013-13 755 856 грн.

Згідно з податковими деклараціями з податку на додану вартість впродовж січня-червня 2013 року ДП "Харківський електромеханічний завод" повноцінно здійснювало свою діяльність з постачання своєї продукції на значні суми коштів, а саме: в січні на 530 053 грн., в лютому 377 975 грн., в березні 431 260 грн., в квітні 754 817 грн., в травні 540 634 грн., в червні 1 762 145 грн., а всього на суму 4 396 884 грн.

Тобто з матеріалів справи та наданих доказів вбачається, що державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ в порушення вимог ст.ст. 11, 52 Закону України "Про виконавче провадження" не вживались заходи до стягнення заборгованості з грошових коштів ДП "Харківський електромеханічний завод", а описано та реалізовано нерухоме майно, яке не підлягало примусовій реалізації при наявності грошових коштів, а ДП "Харківський електромеханічний завод" не виконувалось рішення суду, що сплати суми боргу.

Як правомірно зазначає апелянт ДП "Харківський електромеханічний завод" засноване на державній власності, що належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, яке є предметом цього спору, перебувало на праві господарського відання підприємства.

За змістом ст. 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державного підприємства.

Реалізація частини нежитлових приміщень літ. "АГ-2", загальною площею 1659,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та належали на праві власності ДП "Харківський електромеханічний завод" здійснювалась в зведеному виконавчому провадженні із включенням до нього виконавчих документів про стягнення боргів, які підпадають під дію мораторію.

В той же час, зведене виконавче провадження із включенням до нього виконавчих документів про стягнення боргів, які підпадають під дію мораторію, призвело до недотримання заборони на примусову реалізацію майна державного підприємства, оскільки неможливо розмежувати у реалізованому майні частину, яка стосується задоволення вимог, що не підпадають під дію мораторію.

Таким чином, реалізація майна з прилюдних торгів відбулася з порушенням встановленого мораторію, а тому укладені за результатами торгів угоди не відповідають вимогам закону. Також, дії державного виконавця щодо визначення складу майна, яке підлягає реалізації з прилюдних торгів, а також щодо його оцінки, безпосередньо формують суттєві умови угод купівлі-продажу, а тому можливість їх окремого оскарження у порядку ст. 121-2 ГПК України не усуває тієї обставини, що незаконні дії державного виконавця можуть бути одночасно і підставою недійсності укладеного на прилюдних торгах правочину у зв'язку із недодержанням в момент його вчинення вимог закону.

Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод з купівлі-продажу, відповідно до ч.ч. 1-3, 6 ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст. 205 ЦК України така угода може визнаватися недійсною у судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення встановлених законом вимог.

Приписами ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вищезазначені висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 по справі № 3-262гс15, які відповідно до ст. 111-28 ГПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень та мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, оформлених протоколом № 21-0429/13 від 31.05.2013 та актом державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ, затвердженого 10.06.2013 р., про реалізацію арештованого нерухомого майна, а саме частин нежитлових приміщень літ. "АГ-2", загальною площею 1659,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

В іншій частині апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, оскільки прокурором (апелянтом) та позивачем не надано доказів в підтвердження фактичної сплати за нежитлові приміщення згідно результатам прилюдних торгів, оформлених протоколом №21-0429/13 від 31.05.2013 та актом державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ, затвердженого 10.06.2013 р., а також фактичного передання спірних приміщень у власність ФОП ОСОБА_2.

Судові витрати підлягають пропорційному стягненню в доход бюджету України з 4-го та 5-го відповідачів.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 11 серпня 2015 року у справі №922/2757/15 прийнято без урахування фактичних обставин справи та діючого законодавства, тому підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Таким чином, керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ст.ст. 104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 11 серпня 2015 року у справі №922/2757/15 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.

Визнати недійсними результати прилюдних торгів, оформлених протоколом №21-0429/13 від 31.05.2013 року та актом державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ, затвердженого 10.06.2013 року, про реалізацію арештованого нерухомого майна, а саме частин нежитлових приміщень літ. "АГ-2", загальною площею 1659,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (61005, м. Харків, пл. Повстання, 7/8, код ЄДРПОУ 34952461) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 609,00 грн. судового збору за звернення з позовною заявою та 669,90 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_2 (61202, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 609,00 грн. судового збору за звернення з позовною заявою та 669,90 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Накази доручити видати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 12.10.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Плужник О.В.

Суддя Істоміна О.А.