Постанова № 52254510, 05.10.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2015 р. Справа № 5015/4879/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Хабіб М.І.

Юрченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2) б/н від 03.03.2015р. (вх.№01-05/1101/15 від 10.03.2015р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2015р.

у справі № 5015/4879/12

за позовом: ФОП ОСОБА_2

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" (надалі ПАТ "ВіЕс Банк")

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" (надалі ПАТ "БМ Банк")

про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення 547202,22 грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 18.07.2012р.); ОСОБА_4 - представник (довіреність б/н від 31.03.2014р.);

від відповідача: Марків В.Д. - представник (довіреність № 1580/1274/04 від 16.12.2013р.);

від третьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.07.2013р. у справі №5015/4879/12 (головуючий-суддя Чорній Л.З., судді: Гутьєва В.В., Цікало А.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2013р. (головуючий-суддя Бонк Т.Б., судді: Бойко С.М., Марко Р.І.), позов задоволено повністю. Зобов'язано ПАТ «Фольксбанк» усунути перешкоди у користуванні приміщенням офісу за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 85,3 кв.м, шляхом передачі цього приміщення ФОП ОСОБА_2 за актом приймання-передачі. Стягнуто з ПАТ «Фольксбанк» на користь ФОП ОСОБА_2 547202,22 грн. неустойки та 12017,04 грн. судового збору. (а.с.220-228, т.1; 112-118, т.2).

Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2013р. здійснено процесуальне правонаступництво, замінено ПАТ «Фольксбанк» на ПАТ «ВіЕс Банк». Залишено без задоволення касаційну скаргу ПАТ «Фольксбанк» (правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк»), а постанову ЛАГС від 28.10.2013р. та рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2013р. у справі № 5015/4879/12 - без змін (а.с.188-191, т.2).

ПАТ "ВіЕс Банк" у порядку статті 111-19 Господарського процесуального кодексу України подало заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24 грудня 2013 року у справі № 5015/4879/12 з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статті 785 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах (а.с.5-7, т.10).

Постановою Верховного суду України від 19.08.2014р. частково задоволено заяву ПАТ "ВіЕс Банк". Скасовано постанову Вищого господарського суду України від 24.12.2013р. Справу № 5015/4879/12 направлено на новий касаційний розгляд (а.с.85-87, т.10).

Скасовуючи судовий акт касаційної інстанції у даній справі, Верховний суд України вказав, що для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав. Звернув увагу на те, що, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем не було передане спірне майно в зв'язку з накладенням на нього арешту державним виконавцем на підставі виконавчого напису нотаріуса. За постановою державного виконавця від 13.04.2009р. це майно було в подальшому передано на відповідне зберігання іпотекодержателю (третій особі у справі). Зазначив про передчасність висновків Вищого господарського суду України щодо неправомірного утримання орендарем майна та безпідставну його передачу третій особі, а також про можливість застосування до спірних правовідносин наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2014р. скасовано повністю рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2013р. та постанову ЛАГС від 28.10.2013р. у справі № 5015/4879/12. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області в іншому складі суду (а.с.118-122, т.10).

В постанові суду касаційної інстанції від 07.10.2014р. зазначено про передчасність висновків судів щодо задоволення позовних вимог, оскільки не надано оцінки доказам, доданим третьою особою до відзиву на апеляційну скаргу (а.с. 60-90, т. 2), зокрема, ухвалі Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.07.10р. у справі № 2-2961/08 (про які йде мова в касаційній скарзі), а також не досліджено акт опису та арешту майна від 06.04.09р., складений при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса.

Оскаржуваним рішенням господарського суду Львівської області від 18.02.2015р. у справі № 5015/4879/12 (головуючий-суддя Король М.Р., судді: Долінська О.З., Яворський Б.І.), з урахуванням додаткового рішення від 03.03.2015р., повністю відмовлено в задоволенні позовних вимог. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕс Банк» 19168,86 грн. судового збору (а.с.117-125, 131-132, т.12).

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що 13.04.2009р. внаслідок передання на зберігання опечатаного майна ВАТ "БМ Банк", спірне майно вибуло з володіння відповідача, що унеможливило в подальшому передачу вказаного майна орендодавцю та підписання акту приймання-передачі орендованого майна. Суд прийшов до висновку, що після 13.04.2009р. відповідач не мав можливості передати майно, що було предметом оренди, та про відсутність у нього умислу щодо невиконання цього обов'язку, у зв'язку з чим неможливо застосувати до спірних правовідносин наслідки, передбачені ч.2 ст.785 ЦК України.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним та необґрунтованим. Звертає увагу на те, що відповідно до акту опису та арешту майна від 06.04.2009р., державний виконавець описав і наклав арешт на спірне приміщення та передав його на відповідальне зберігання представнику відповідача Кравчуку В.П. При цьому, в якості обмеження щодо описаного майна було «заборонено відчужувати» його. Інших обмежень не було встановлено. Стверджує, що станом на 06.04.2009р. і після цієї дати відповідач володів спірним майном. Зазначає, що зазначений акт державного виконавця не встановлював такого обмеження як повернення майна орендарем орендодавцю у зв'язку з припиненням дії договору оренди. Покликається на те, що підтвердженням наявності у відповідача фактичної та юридичної можливості повернути предмет оренди є його лист від 10.04.2009р. № 126, згідно якого він запросив ОСОБА_2 з'явитись 13.04.2009р. на 12:00 год. за місцем знаходження орендованого приміщення для його приймання і складання відповідного акту. Тобто, до 13.04.2009р. відповідач мав можливість передати спірне майно. Вважає, що відповідач, знаючи ще з січня 2009р. про припинення дії договору оренди з 12.04.2009р., як ініціатор припинення дії договору, мав діяти добросовісно, тобто завчасно і належно повідомити позивача про час і дату передання орендованого приміщення в строки, встановлені пунктом 7.1.7 договору (5 днів). Звертає увагу на те, що ухвалою Луцького міськрайонного суду від 11.11.2014р. скасовано акти державного виконавця від 06 та 13.04.2009р., а дії державного виконавця по їх складанню визнано незаконними. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2015р. у справі №5015/4879/12, ухвалити нове рішення, яким задоволити позов ОСОБА_2

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Вказує, що згідно акту опису і арешту майна від 06.04.2009р. відповідач не мав права самостійно передати арештоване та описане державним виконавцем приміщення позивачу, позаяк державний виконавець не поклав на ОСОБА_2 обов'язків з відповідального зберігання спірного приміщення. Звертає увагу на те, що позивач знала про припинення дії договору оренди з 12.04.2009р., проте не вчинила жодних дій, спрямованих на прийняття спірного приміщення від відповідача. Зазначає про голослівність твердження апелянта щодо фальсифікації акта державного виконавця від 13.04.2009р., оскільки даний акт був предметом дослідження як у даній, так і в кількох інших судових справах, зокрема за участю тих самих сторін. Зазначає, що факт скасування чи не скасування судом акту опису та арешту майна державного виконавця від 06.04.2009р. та акту від 13.04.2009р. не спростовує факту вибуття майна, що було предметом оренди, з володіння відповідача. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2015р. у справі №5015/4879/12, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 - без задоволення.

Третя особа не надавала письмового відзиву на апеляційну скаргу, не забезпечила явки в судове засідання уповноваженого представника, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлена, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 10.09.2015р.

05.10.2015р. від позивача надійшло клопотання б/н від 05.10.2015р. (вх. №01-04/6294/15 від 05.10.2015р.) про встановлення фактичних даних, що стосуються обставин справи шляхом надання усних пояснень свідком - заступником начальника ДВС Луцького РУЮ Пирогою С.С.

Представники позивача підтримали дане клопотання. Представник відповідача заперечив проти його задоволення.

Колегія суддів, порадившись, вирішила відхилити вищезазначене клопотання позивача, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. В силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

05.10.2015р. позивач подала заяви про долучення до матеріалів справи копій листа-відповіді БМ Банку від 16.09.2014р., акту описуй арешту майна від 27.11.2012р., листа від 10.04.2009р., оригіналів вимоги від 04.09.2014р., опису вкладення, відеозапису з оглядом з вулиці приміщення офісу, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, копії висновку щодо правильності застосування ч. 2 ст. 785 ЦК України, зробленого 29.08.2014р. доктором юридичних наук, професором Н.С. Кузнецовою, рішення Луцького міськрайонного суду від 08.04.2015р.

Порадившись, колегія суддів ухвалила приєднати вказані документи до матеріалів справи, не надаючи їм оцінки у зв'язку з тим, що дані письмові докази не були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Згідно частини 3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2015р. у справі № 5015/4879/12.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні майном, переданим за договором оренди (найму) ФОП ОСОБА_2, яке належить останній на праві приватної власності, та стягнення з відповідача неустойки за період із грудня 2009 року по вересень 2010 року у зв'язку з простроченням повернення предмету оренди на підставі частини другої статті 785 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2008р. між ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) та ВАТ "Електрон Банк (орендар), правонаступником якого є ВАТ «Фольксбанк», згодом перейменоване у ПАТ «Фольксбанк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк», укладено договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений термін для здійснення господарської діяльності (а.с. 7-9, т.1).

Нежиле приміщення, офіс, яке передається в оренду за договором (надалі приміщення), знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 85,3кв.м, і належить орендодавцю на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.03.2008р. по справі № 2-2961/08, право власності на нерухоме майно зареєстроване у Волинському обласному БТІ 02.04.2008р. за реєстраційним №14747079 (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий КП «Волинське обласне БТІ» 02.04.2008р. № 18342878) (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору приміщення надається орендарю для роботи відділення орендаря, здійснення банківських та інших операцій, які передбачені чинним законодавством, що регулює банківську діяльність України.

В пункті 1.4 зазначено, що приміщення, яке є предметом цього договору, є предметом іпотеки згідно договору іпотеки, укладеного орендодавцем з ТОВ "БМ Банк", посвідченого 02 квітня 2008 року за реєстровим № 1296 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т.О., пунктом 3.3.1 якого передбачено можливість передачі предмету договору в оренду за наявності письмової згоди іпотекодержателя. Таку згоду ТОВ "БМ Банк" надано листом № 30-04/87 від 09.04.2008р.

Згідно п. 2.1 передача приміщення орендарю в оренду і передача приміщення орендодавцю здійснюється представниками сторін на підставі двостороннього акту приймання-передачі. Приміщення вважається переданим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Акт приймання-передачі приміщення, на підставі якого приміщення повертається орендодавцю, підписується сторонами після фактичного звільнення приміщення орендарем (п. 2.2 договору).

Орендну плату та порядок розрахунків визначено в розділі 3 договору.

У відповідності до п. 4.1 даний договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 04 липня 2013 року, строком на 5 років, а у частині взаємних розрахунків до моменту їх повного виконання.

Пунктом 4.2 визначено випадки можливого припинення дії даного договору, зокрема в односторонньому порядку орендарем, за умови письмового повідомлення орендодавця не менше ніж за 90 календарних днів до передбачуваної дати припинення даного договору.

В пункті 6.1.9 договору зазначено, що орендодавець зобов'язується у разі припинення або дострокового розірвання даного договору, прийняти від орендаря приміщення по акту прийому-передачі.

Згідно п. 7.1.7 орендар зобов'язаний у разі закінчення строку дії договору, або при його розірванні, повернути протягом 5 робочих днів орендодавцю приміщення в задовільному стані на підставі акту прийому-передачі. Днем здачі (повернення) приміщення та обладнання орендарем орендодавцю вважається день підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення.

Відповідальність сторін визначена в розділі 9 договору.

Відповідно до п. 13.10 даний договір вступає в силу з моменту його нотаріального посвідчення у відповідності з чинним законодавством України.

Договір оренди нежитлового приміщення від 04.07.2008р. підписаний, скріплений печатками його сторін, 04.07.2008р. посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 3554.

На підставі акту приймання-передачі від 04.07.2008р. орендодавець передав орендарю, а орендар отримав від орендодавця в платне тимчасове користування на умовах договору оренди № 3554 від 04.07.2008р., нежитлове приміщення, офіс за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 85,3 кв.м (а.с.10, т.1)

В матеріалах справи відсутні докази про внесення сторонами будь-яких змін чи доповнень до договору оренди нежитлового приміщення від 04.07.2008р..

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2012р. у справі №5015/1522/12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2012р., відмовлено ФОП ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до ПАТ "Фольксбанк" про стягнення 80313,15 грн. орендної плати з травня по липень 2009 року за договором оренди нежитлового приміщення від 04.07.2008р. (а.с.23-28, т.1).

В мотивувальній частині зазначеної постанови суд встановив наступне:

- вказаний договір оренди припинив свою дію 12.04.2009р.;

- ПАТ «Фольксбанк» листом від 10.04.2009р. за вих. № 126 повідомив про те, що у зв'язку з розірванням договору оренди з 12.04.2009р., ФОП ОСОБА_2 необхідно з'явитися 13.04.2009р. за адресою: АДРЕСА_1, для підписання акту приймання-передачі спірного приміщення, у випадку неявки предмет договору оренди від 04.07.2008р. буде передано по акту приймання-передачі іпотекодержателю даного приміщення - ВАТ "БМ Банк");

- зазначеному листу ПАТ «Фольксбанк» передував лист іпотекодержателя спірного приміщення - ПАТ "БМ Банк" від 06.04.2009р., в якому містилися вимоги останнього у зв'язку із зверненням ним стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення, офісу за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 85,3 кв.м, про дострокове припинення дії договору оренди від 04.07.2008р., звільнення і передачу йому цього приміщення до 15.04.2009р.

- ФОП ОСОБА_2 для проведення виконавчих дій 13.04.2009р. не з'явилась, про що складено відповідний акт.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У справі відсутні докази передачі об'єкта оренди від орендаря до орендодавця на підставі акту прийому-передачі згідно пункту 7.1.7 договору оренди від 04.07.2008 року.

Разом з тим, як видно з матеріалів справи, 27.03.2009р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою О.В. вчинено виконавчий напис за №508 про звернення стягнення на нежитлове приміщення, переобладнане під офіс, загальною площею 85,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві власності ОСОБА_2, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 4/47/020408 від 02.04.2008р., укладеним між ТОВ «БМ Банк» та ОСОБА_2 (у розмірі 90991,78 доларів США ), в зв'язку з настанням строку платежу (а.с.73-74, т.2).

В ході розгляду справи суд встановив, що 06.04.2009р. державним виконавцем другого відділу ДВС Луцького МУЮ Волинської області було складено акт опису та арешту майна при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса № 508 від 27.03.2009р.

13.04.2009р. державним виконавцем другого відділу ДВС Луцького МУЮ Волинської області при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса № 508 від 27.03.2009р. за участю понятих, в присутності юрисконсульта ВАТ «БМ Банк» та начальника ЛРВ ВАТ «Фольксбанк» складено акт, на підставі якого описане майно передано на відповідальне зберігання від начальника Волинського відділення № 1 ВАТ ВАТ «Фольксбанк» до директора відділення № 4 ВАТ «БМ Банк» ОСОБА_13, передано ключі в кількості 7 шт., майно опечатано. ОСОБА_13 попереджено про відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна (а.с.35, т.1).

У листопаді 2012 року ФОП ОСОБА_2 звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до ПАТ "Фольксбанк" про усунення перешкод у користуванні майном шляхом його повернення за актом приймання-передачі майна та стягнення неустойки в зв'язку з невиконанням наймачем обов'язку щодо повернення орендованого майна.

03.07.2013р. позивач звернулась в суд першої інстанції з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просила зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні приміщенням офісу за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 85,3 кв.м, шляхом передачі цього приміщення для ФОП ОСОБА_2 за актом приймання-передачі. Стягнути з відповідача на користь ФОП ОСОБА_2 неустойку за період з грудня 2009 року по вересень 2010 року включно в сумі 547202,22 грн. (а.с.198, т.1).

Як видно з матеріалів справи, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.11.2014р. у справі № 161/15637/14-ц провадження № 4-с/161/97/14 визнано незаконними дії головного державного виконавця Другого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції щодо складання актів опису та арешту майна від 06.04.2009р. та від 13.04.2009р. та скасовано дані акти державного виконавця. Суд вказав, що складання актів опису та арешту майна від 06.04.2009р. та від 13.04.2009р. здійснено державним виконавцем передчасно, чим порушено право боржника як учасника виконавчого провадження на добровільне виконання (а.с.103-105, т.12).

В ході апеляційного провадження у даній справі встановлено, що вищевказану ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області було скасовано згідно ухвали апеляційного суду Волинської області від 20 березня 2015 року та провадження у справі за скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на дії державного виконавця закрито.

При винесенні постанови, колегія суддів враховує наступне.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України).

Аналогічно, пункт 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарський кодексом України.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В ході розгляду справи суд встановив, що на виконання умов укладеного між сторонами договору нежитлового приміщення від 04.07.2008р. позивач передав відповідачу за плату у тимчасове користування нежиле приміщення, офіс за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 85,3 кв.м.

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

В мотивувальній частині постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2012р. у справі № 5015/1522/12 (залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2012р.), яка відповідно до статті 35 ГПК України має преюдиційне значення для даної справи, вказано, що договір оренди нежитлового приміщення від 04.07.2008р., укладений між ФОП ОСОБА_2 та ВАТ «Електрон Банк», припинив свою дію 12.04.2009р.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України).

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З аналізу матеріалів даної справи суд встановив, що після припинення строку дії договору від 04.07.2008р. об'єкт оренди не передавався від орендаря до орендодавця на підставі акту прийому-передачі відповідно до пункту 7.1.7 даного договору.

Разом з тим, як видно із вищеописаних матеріалів даної справи та встановлено судовими рішеннями в інших справах, які набрали законної сили, зокрема, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2012р. у справі № 5015/1522/12, ПАТ «Фольксбанк» листом №126 від 10.04.2009р. повідомив ФОП ОСОБА_2 про те, що у зв'язку з розірванням договору оренди з 12.04.2009р., їй необхідно з'явитися 13.04.2009р. за адресою: АДРЕСА_1, для підписання акту приймання-передачі приміщення, у випадку неявки предмет договору оренди від 04.07.2008р. буде передано по акту приймання-передачі іпотекодержателю даного приміщення - ВАТ "БМ Банк".

Наявною у справі копією акту від 13.04.2009р., складеного за участю державного виконавця Луцького міського управління юстиції Левковець Т.В., представників відповідача та третьої особи, підтверджено, що ОСОБА_2 не з'явилась 13.04.2009р. за адресою: АДРЕСА_1 для підписання акту приймання-передачі приміщення у зв'язку з припиненням договору оренди нежитлового приміщення від 04.07.2008р. (а.с.34, т.1).

Того ж дня, 13.04.2009р. на підставі акту державного виконавця другого відділу ДВС Луцького МУЮ Волинської області при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса № 508 від 27.03.2009р. про звернення стягнення на нежитлове приміщення, переобладнане під офіс, загальною площею 85,3 кв.м, розташоване в АДРЕСА_1, вказане приміщення передано на відповідальне зберігання від начальника Волинського відділення № 1 ВАТ «Фольксбанк» до директора відділення № 4 ВАТ «БМ Банк» ОСОБА_13

Таким чином, після 13 квітня 2009р. відповідач був позбавлений можливості передати позивачу по акту приймання-передачі майно, що було предметом оренди, оскільки спірне майно вибуло з володіння відповідача поза його волею внаслідок опечатання державним виконавцем другого відділу ДВС Луцького МУЮ Волинської області при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса № 508 від 27.03.2009р. о 12.40 год. 13 квітня 2009 року та передачі на відповідальне зберігання третій особі - ВАТ "БМ Банк". З того часу відповідач вказаним приміщенням фактично не користувався.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано та правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення з ПАТ "ВіЕс Банк" на користь позивачки 547202,22 грн. неустойки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що скасування Луцьким міськрайонним судом Волинської області актів опису та арешту майна від 06.04.2009р. та від 13.04.2009р. (ухвала від 11.11.2014р. у справі №161/15637/14-ц) не спростовує факту вибуття спірного майна з володіння відповідача та враховує, що вищевказану ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області було скасовано відповідно до ухвали апеляційного суду Волинської області від 20 березня 2015 року та провадження у справі за скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на дії державного виконавця закрито (а.с.45,46, т.13).

Покликання апелянта на те, що у відповідності до акту державного виконавця про опис та арешт спірного приміщення від 06.04.2009р. відповідач володів майном та мав можливість повернути позивачу предмет оренди, є необґрунтованими з огляду на вищеописані обставини та з врахуванням такого.

Складений державним виконавцем акт опису та арешту майна від 06.04.2009р. не змінював правових наслідків, які настали в подальшому, і відображені в акті державного виконавця від 13.04.2009р., оскільки саме 13.04.2009р. спірне майно вибуло з володіння відповідача незалежно від його волі, було передане державним виконавцем на зберігання третій особі - ВАТ «БМ Банк», внаслідок чого відповідач втратив можливість передати дане майно позивачу.

Враховуючи вищевказане, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2015р. у справі №5015/4879/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Хабіб М.І.

Юрченко Я.О.