Рішення № 52254466, 05.10.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" жовтня 2015 р.Справа № 916/2515/15

За позовом: Прокуратури Фрунзівського району Одеської області в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізінг"

до відповідача: фермерського господарства "Акорд Агро"

про розірвання договору, вилучення та стягнення 628459,52 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від прокурора: Шарандак О.І. (за посвідченням)

від позивача: Санковська Т.І. (за довіреністю), Черняк А.А. (за довіреністю)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Прокуратурор Фрунзівського району Одеської області в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізінг" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фермерського господарства "Акорд Агро", в якій просить суд:

- розірвати договір прямого лізингу від 30.04.2014р. №15-14-5 ПЛ-СТЗ/203

- вилучити у фермерського господарства "Акорд Агро" комбайн "Дон-Лан "Акрос" з двигуном ЯМЗ, зав. №11022 та комбайн "Дог-Лан "Акрос" з двигуном ЯМЗ №11047, залишковою вартістю 1 884 576,26 грн. та передати їх Державному публічному акціонерному товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізінг";

- стягнути з фермерського господарства "Акорд Агро" на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізінг" 262 119,64 грн., де 230 116,52 грн. - заборгованості зі сплати лізингових платежів, 18 318,01 грн. - пеня, 12 326,42 грн. - інфляція, 1 358,69 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.06.2015р. позовну заяву (вх.№2646/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/2515/15 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи (вх.№17388/15 від 08.07.2015р.) судом було задоволено.

З підстав перебування судді Власової С.Г. на лікарняному з 11.08.2015р., розпорядженням керівника апарату суду №1098 від 11.08.2015р. справу №916/2515/15 було призначено до повторного автоматичного розподілу.

На підставі повторного автоматичного розподілу справу №916/2515/15 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.08.2015р. справу 916/2515/15 було прийнято суддею Цісельським О.В. до свого провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

08.09.2015р. позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог (вх.№2-4903/15) відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на його користь 563 274,65 грн., де 391 216,83 грн. - сума лізингових платежів, 92 827,93 грн. - пеня, 74 135,49 грн. - інфляція, 5 094,40 грн. - 3% річних, яка судом прийнята до розгляду.

22.09.2015р. представник відповідача звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду справи та про надання можливості врегулювати спір мирним шляхом (вх.№23450/15), яке судом було задоволено.

02.10.2015р. позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог (вх.№2-5406/15) відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на його користь 628 459,52 грн., де 444 479,34 грн. - сума лізингових платежів, 106 718,77 грн. - пеня, 71 395,30 грн. - інфляція, 5 866,11 грн. - 3% річних, яка судом прийнята до розгляду.

Представник прокурора заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 02.10.2015р. не з'явився, хоча про час місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженого представника на розписці про відкладення розгляду справи від 23.09.2015р., відзив на позов суду не надав.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, суд встановив:

До прокуратури Фрунзівського району Одеської області 08.05.2015 надійшла заява генерального директора НАК "Украгролізинг2" Ковальчука О.П., щодо невиконання ФГ "Акорд Агро" забов'язань по договору лізингу сільськогосподарської техніки від 30.04.2014 № 15-14-5 пл-стз/203.

На виконання Указу Президента України від 23.02.2001р. №111 "Про додаткові заходи щодо подальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економіки", постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2001р. №354 (зі змінами) утворено Національну акціонерну компанію "Украгролізинг" та затверджено Статут Національної акціонерної компанії "Украгролізинг".

Відповідно до Порядку використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року №1904 (далі - Порядок) джерелом фінансування закупівлі техніки для її передачі у користування на умовах фінансового лізингу та заходів по операціях фінансового лізингу є передбачені у державному бюджеті на цю мету кошти, які використовуються на умовах повороткості згідно з укладеними договорами.

30 квітня 2014р., Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізінг" реалізуючи покладені на неї Державою завдання уклала з фермерським господарством "Акорд-Агро" договір прямого лізингу №15-14-5 пл-стз/203, згідно умов п.1.1. якого Лізингодавець передає Лізингодержувачу у користування на визначений Договором строк предмет лізингу, який є власністю Лізингодавця та визначений у додатку до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмету лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору.

Пунктами 3.4.3., 3.4.4. Договору встановлено, що своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору. За несплату часткову або повністю лізингових платежів протягом 30 календарних днів або порушення правил утримання чи використання Предмета лізингу на вимогу Лізингодавця, надіслану згідно з п.8.5. Договору, протягом 17 календарних днів повернути йому предмет лізингу у визначене Лізингодавцем місце разом з технічною документацією, одержаною від постачальника, згідно акту в технічно справному та комплектному стані. В разі відсутності технічного паспорту та іншої документації, яка ідентифікує предмет лізингу, Лізингоодержувач за власний рахунок в десятиденний термін поновлює та передає втрачені документи Лізингодавцю.

На дату повернення предмету лізингу Лізингоодержувач зобов'язаний підписати акт приймання-передачі предмету лізингу та надати товарну та податкову накладні на суму залишкової вартості або суму експертної оцінки предмета лізингу. У разі відмови повернути предмет лізингу у добровільному порядку Лізингоодержувач повинен відшкодовувати витрати Лізингодавця, пов'язані з вчиненням виконавчого напису нотаріуса, на підставі виставленого Лізингодавцем рахунку.

У відповідності до п.3.4.6. Договору за власні кошти в разі дострокового припинення дії Договору у строки, вказані у п.8.5. Договору, доставити предмет лізингу до визначеного Лізингодавця місця передачі.

Відповідно до п.4.7. Договору у разі вилучення предмета лізингу у термін між двома черговими лізинговими платежами останній лізинговий платіж визначається у розмірі відповідно до графіка сплати лізингових платежів пропорційно строку фактичного користування предметом лізингу. Комісія за організацію поставки предмета лізингу за будь-яких умов підлягає сплаті у повному обсязі.

Пунктами 7.1., 7.2., 7.3. Договору за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. За ненадання підтверджуючих документів про проходження щорічного технічного контролю предмета лізингу у встановлений термін, неповідомлення про зміну місцезнаходження та реквізитів, порушених інших зобов'язань, визначених Договором, Лізингоодержувач сплачує штраф в розмірі 2 (два) % від вартості предмета лізингу за кожний випадок порушення, що не звільняє Лізингоодержувача від обов'язку виконання умов Договору. За порушення умов розділу 6 та/або п.3.4.12 Договору Лізингоодержувач сплачує Лізингодавця штраф в розмірі 4% (чотири) відсотки від невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Договір набуває чинності від дати надходження платежу, визначеного та сплаченого згідно п.4.2. Договору, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", та виконання сторонами всіх зобов'язань за цим Договором (п.8.1. Договору).

На виконання умов вищенаведеного договору позивач передав відповідачу сільськогосподарську техніку, а саме: комбайн "Дон-Лан "Акрос" з двигуном ЯМЗ, зав. №11022, загальною вартістю 1 105 522,64 грн. та комбайн "Дон-Лан "Акрос" з двигуном ЯМЗ, зав. №11047, загальною вартістю 1 105 522,67 грн., а всього на загальну суму 2 211 045,31 грн., що підтверджується актами приймання-передачі від 16.05.2014р. та від 24.06.2014р.

Під час дії зазначеного договору відповідачем систематично порушувались умови цього договору в частині сплати лізингових платежів, внаслідок чого, за ним утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 444 479,34 грн.

З підстав існування суми боргу відповідача, позивач звернуся до нього з вимогами (вих.№14/07 від 12.01.2015р.) та (вих.№14/375 від 26.02.2015р.) згідно яких вимагав сплатити лізингові платежі та нараховані штрафні санкції.

21 травня 2015р. між фермерським господарством "Акорд-Агро" (Поклажодавець) та селянським фермерським господарством "Левада" (Зберігач) було укладено договір відповідального зберігання №1, згідно умов п.1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання техніку (надалі іменується "Мано"), яка є власністю Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", у кількості та за ціною визначеною у додатках до договору "Перелік майна, яке передається на відповідальне зберігання".

Відповідно до п.1.2. Договору техніка передається на зберігання за погодженням з Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (надалі іменується як "Лізингодавець").

Цей Договір набуває чинності з дати підписання акту передачі-приймання майна, і діє до 31 грудня 2015р. (п.6.1. Договору).

За актом приймання-передачі №1 відповідач передав селянському фермерському господарству "Левада" на відповідальне зберігання 2 комбайни "Дон-Лан "Акрос".

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором прямого лізингу, прокурор був вимушений звернутись до господарського суду Одеської області із даною позовною заявою за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізінг".

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що , свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Таким чином, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 806 Цивільного кодексу України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст.807 Цивільного кодексу України, предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар,визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Частиною 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивачем передано відповідачу предмети лізингу, а саме комбайн "Дон-Лан "Акрос" з двигуном ЯМЗ, зав. №11022, загальною вартістю 1 105 522,64 грн. та комбайн "Дон-Лан "Акрос" з двигуном ЯМЗ, зав. №11047, загальною вартістю 1 105 522,67 грн., а всього на загальну суму 2 211 045,31 грн., що підтверджується актами приймання-передачі від 16.05.2014р. та від 24.06.2014р.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та вищенаведеного договору, договірні зобов'язання щодо оплати вартості лізингових платежів не виконані в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 444 479,34 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за лізинговими платежами, встановлена судом в розмірі 444 479,34 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 106 718,77 грн. - пені, 71 395,30 грн. - інфляції, 5 866,11 грн. - 3% річних.

Досліджуючи розрахунок позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5 866,11 грн. суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 24% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором прямого лізингу

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних в сумі 5 866,11 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних в сумі 71 395,30 грн., суд зазначає наступне:

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційного збільшення, судом встановлено, що його здійснено належним чином, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути суму інфляційних в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 71 395,30 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Наразі, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочки60482.9418.11.2014 - 05.02.20158014.0000 %0.077 %*3711.8360482.9406.02.2015 - 03.03.20152619.5000 %0.107 %*1680.2760482.9404.03.2015 - 18.05.20157630.0000 %0.164 %*7556.2254575.3117.02.2015 - 03.03.20151519.5000 %0.107 %*874.7054575.3104.03.2015 - 17.08.201516730.0000 %0.164 %*14982.0453918.9019.05.2015 - 27.08.201510130.0000 %0.164 %*8952.0153918.9028.08.2015 - 24.09.20152827.0000 %0.148 %*2233.5753262.5018.08.2015 - 27.08.20151030.0000 %0.164 %*875.5553262.5028.08.2015 - 24.09.20152827.0000 %0.148 %*2206.3860482.5025.12.2014 - 05.02.20154314.0000 %0.077 %*1995.0960482.5006.02.2015 - 03.03.20152619.5000 %0.107 %*1680.2560482.5004.03.2015 - 25.06.201511430.0000 %0.164 %*11334.2554575.3225.03.2015 - 27.08.201515630.0000 %0.164 %*13995.2154575.3228.08.2015 - 24.09.20152827.0000 %0.148 %*2260.7653918.9125.06.2015 - 27.08.20156430.0000 %0.164 %*5672.5653918.9128.08.2015 - 24.09.20152827.0000 %0.148 %*2233.57

Отже загальна сума пені за самостійним розрахунком суду складає 82244,26 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені, встановлена судом в розмірі 82 244,26 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог в частині стягнення пеня в розмірі 24 474,51 грн. суд відмовляє.

Щодо заявлених позовних вимог в частині розірвання договору прямого лізингу, вилучення та повернення майна суд зазначає наступне:

Згідно з п. 8.3 Договору, лізингодавець має право повністю або частково відмовитись від дії договору за несплату лізингоодержувачем протягом ЗО календарних днів лізингового платежу.

У відповідності до п.8.9. договору прямого лізингу, дострокове повернення предмета лізингу Лізингоодержувачем допускається виключно на вимогу або за згодою Лізингодавця.

Згідно ст.8.10. договору прямого лізингу, сторони домовились, що Лізингодавець в разі порушення або неналежного виконання Лізингоодержувачем умов Договору застосовує до Лізингоодержувача наступні оперативно-господарські санкції: Лізингодавець має право безперешкодного доступу до предмету лізингу задля його повернення незалежно від місцезнаходження та самостійно або із залученням третіх осіб здійсню повернення (вилучення) предмета лізингу за рахунок Лізингоодержувача. Протидія Лізингоодержувача у здійсненні Лізингодавцем зазначеної оперативно-господарської санкції є посяганням на право власності Лізингодавця на предмет лізингу та є підставою для притягнення Лізингоодержувача до відповідальності, визначеної чинним законодавством України та Договором.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 3 ст.651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Разом з тим, право на одностороннє розірвання договору прямого лізингу у позивача виникає лише при настанні певних умов, зокрема, у разі не сплати відповідачем лізингового платежу частково або у повному обсязі та якщо прострочення сплати становить більше 30 днів вирішення спору у справі.

Стаття 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлює, що Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

У відповідності до ст.10 Закону України "Про фінансовий лізинг" Лізингодавець має право:

1) інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти;

2) здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання;

3) відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом;

4) вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках;

5) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

6) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору;

7) вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу.

Лізингодавець зобов'язаний:

1) у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору;

2) попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним;

3) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу;

4) відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором;

5) прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в році закінчення строку користування предметом лізингу.

Лізингодавець може мати інші права та обов'язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Враховуючи невиконання лізингоодержувачем взятих на себе за договором зобов'язань щодо сплати лізингових платежів, слід вважати її істотною умовою договору, невиконання якої може бути підставою для розірвання договору не тільки в позасудовому порядку, але в судовому порядку.

Можливість розірвання договору за вимогою однієї зі сторін договору не тільки в позасудовому порядку підтримується Вищим господарським судом України, який по аналогічній справі №909/15/13-г зазначив про те, що відмова сторони від договору лізингу, передбачена ст.ст.7, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", є правом, а не обов'язком сторони, яке може бути реалізовано в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення сторони до суду з вимогою про розірвання договору в судовому порядку.

Також, Конституційним Судом України у рішенні від 09.07.2002 по справі №15-рп/2002 передбачена можливість звернення до суду незалежно від встановлених договором або законом умов. Так, право на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативио-правовими актами.

Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не с обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

За таких обставин є підстави для розірвання договору прямого лізингу від 30.04.2014р. №15-14-5 пл-стз/203 та повернення предмету лізингу, оскільки така умова передбачена п.8.9, 8.10 Договору.

Крім того, за приписами ст.10 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст.ст.651, 653 Цивільного кодексу України, встановлено право вимагати повернення предмета лізингу в разі невиконання (прострочення виконання) грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу та його розірвання.

Таким чином, за умови встановлення судом, що відповідачем систематично порушуються умови договору лізингу, суд дійшов висновку щодо необхідності захисту порушених прав позивача, шляхом розірвання в судовому порядку договору прямого лізингу від 30.04.2014р. №15-14-5 ПЛ-СТЗ/203, укладеного між Державним публічним акціонерним товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізінг" та фермерським господарством "Акорд Агро", та відповідно вилучити у фермерського господарства "Акорд Агро" комбайн "Дон-Лан "Акрос" з двигуном ЯМЗ, зав. №11022 та комбайн "Дог-Лан "Акрос" з двигуном ЯМЗ №11047, залишковою вартістю 1 884 576,26 грн. та передати їх Державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізінг", у зв'язку з чим, заявлені позовні вимоги позивача в цій частині підлягають судом задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 5495,10 грн.

Судовий збір в розмірі 9 020,60 грн. слід стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Прокурора Фрунзівського району Одеської області в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізінг" - задовольнити частково.

2. Розірвати укладений між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, код ЄДРЮОФОП 30401456) та фермерським господарством "Акорд Агро" (66700, Одеська обл., смт. Фрунзівка, вул. Комсомольска, 31, код ЄДРЮОФОП 37564776) договір прямого лізингу від 30.04.2014р. №15-14-5 ПЛ-СТЗ/203.

3. Вилучити у фермерського господарства "Акорд Агро" (66700, Одеська обл., смт. Фрунзівка, вул. Комсомольска, 31, код ЄДРЮОФОП 37564776) комбайн "Дон-Лан "Акрос" з двигуном ЯМЗ, зав. №11022 та комбайн "Дог-Лан "Акрос" з двигуном ЯМЗ №11047, залишковою вартістю 1 884 576,26 грн. та передати їх Державному публічному акціонерному товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, код ЄДРЮОФОП 30401456).

4. Стягнути з фермерського господарства "Акорд Агро" (66700, Одеська обл., смт. Фрунзівка, вул. Комсомольска, 31, код ЄДРЮОФОП 37564776) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, код ЄДРЮОФОП 30401456) 444 479 (чотириста сорок чотири тисячі чотириста сімдесят дев'ять) грн. 34 коп. - заборгованості зі сплати лізингових платежів, 71 395 (сімдесят одна тисяча триста дев'яносто п'ять) грн. 30 коп. - інфляційних, 5 866 (п'ять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 11 коп. - 3% річних, 58 082 (п'ятдесят вісім тисяч вісімдесят дві) грн. 29 коп. - пені, 5 495 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн. 10 коп. - витрат на оплату судового збору.

5. Стягнути з фермерського господарства "Акорд Агро" (66700, Одеська обл., смт. Фрунзівка, вул. Комсомольска, 31, код ЄДРЮОФОП 37564776) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31210206783008, Отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район код отримувача ЄДРПОУ 38016923, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код класифікації: 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 9 020 (десять тисяч двадцять) грн. 60 коп. - судового збору.

6. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський