Ухвала суду № 52254464, 12.10.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

УХВАЛА

"12" жовтня 2015 р.Справа № 922/5570/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Коваленко М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод", 63501, м. Чугуїв, мікрорайон "Авіатор", 162, код 08305644; до Державного підприємства "Східний експертно-технічний центр" Держгірпромнагляду України", 61002, м. Харків, вул.Чернишевська , 72, код 212248750 про стягнення коштів 14835,24 грн. за участю сторін:

позивача -не з'явився;

відповідача - Денисенко С.Г., довіреність від 12.10.2015р.

В розпочатому 12.10.2015 року судовому засіданні роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» звернулося до господарського суду Харківської області до державного підприємства «Східний експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» з позовом про стягнення заборгованості у сумі 14835, 24 грн.

Свої вимоги позивач мотивує невиконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг № 3611 та ненаданням відповіді на вимогу повернути документи та грошові кошти, що були передані на виконання договору. Також, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 1, якою відповідача було повідомлено про відмову від договору № 3611 та вимагалось повернення передоплати в сумі 14835,24 грн. та документів. На зазначену претензію відповіді не надійшло. В якості правових підстав позову вказує на норми ст.ст. 526, 611,612 ЦК України, 2, 22, 29, 193 ГК України.

Ухвалою суду від 05.10.2015 р. за позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12.10.2015р.

Позивач свого повноваженого представника в судове засідання 12.10.2015 р. не направив, однак до суду 09.10.2015 р. від позивача надійшла заява, в якій позивач вказує на те, що відповідачем сплачено суму основної заборгованості в повному обсязі в сумі 14835,24 грн. та просить припинити провадження у справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.10.2015 р. зазначив, що сума основного боргу в сумі 14835,24 грн. ним повністю сплачена.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між державним підприємством «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» та державним підприємством «Східний експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» 05.12.2014 р. було укладено договір про надання послуг № 3611, далі - договір, за яким відповідач зобов'язався надати ДП «ЧАРЗ» послуги відповідно до умов договору.

Як слідує з позовної заяви, згідно з п. 2.1. договору ДП «ЧАРЗ» на поточний рахунок відповідача було перераховано 100 % передоплату в сумі 14835,24 грн. згідно платіжного доручення № 2016 від. 12.12.2014 р. Відповідно до п.п. 3.2.1. та 3.2.2. договору позивачем відповідачу було передано всі необхідні документи. Згідно з п. 6.2. договору строк надання послуг складає 40 робочих днів з дня погодження грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

За твердженнями позивача, відповідач не виконав зобов'язань за договором щодо надання послуг позивачу, а згодом не надав відповіді на вимогу повернути документи та грошові кошти, що були передані на виконання договору. Крім того, залишив без відповіді претензію № 1, якою було повідомлено відповідача про відмову позивача від договору № 3611 та вимагалось повернення передоплати в сумі 14835,24 грн. та документів, у зв'язку з чим останній звернувся з даним позовом до суду.

Разом з тим, в процесі розгляду справи, позивач звернувся до суду із заявою про відмову від позову у зв'язку із сплатою відповідачем 05.10.2015р. заборгованості у сумі 14835,24 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №317 від 05.10.2015р.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд, вирішуючи питання щодо прийняття відмови позивача від позову, керується наступним.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відмова від позову є правом позивача, що передбачене частиною четвертою статті 22 ГПК України і може бути реалізоване останнім до прийняття рішення судом першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, приймаючи до уваги, що позивач відмовився від заявлених позовних вимог, дана відмова подана у відповідності до ст. 22 ГПК України, відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, не порушує чиї - не будь права та охоронювані законом інтереси і не суперечить чинному законодавству України, при цьому наслідки такої процесуальної дії роз'яснено заявнику, а тому приймається судом і провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.4 ст. 80 ГПК України.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Так, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі.

Аналізуючи приписи зазначеної статті, можна дійти висновку, що в числі підстав повернення судового збору не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (ст. 80 ГПК України). Водночас, суд зазначає, що закриття провадження у справі, про яке йдеться у п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно ст. 205 Цивільного процесуального кодексу України і ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються. Аналогічна правова позиція викладена у п. 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених ст. 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Приймаючи до уваги, те що відповідачем заборгованість сплачена після звернення позивача з позовом до суду (02.10.2015р. позивач звернувся до суду, а 05.10.2015р. здійснено сплату боргу відповідачем), тобто з його (відповідача) неправильних дій справу доведено до розгляду господарським судом, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 78, п.4 ч.1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1.Провадження у справі №922/5570/15припинити на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

2. Стягнути з державного підприємства «Східний експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» (61002, м. Харків, вул.Чернишевського, 72, ІКЮО 21224850) на користь державного підприємства «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» (63501, Україна, м. Чугуїв, Харківська область, мікрорайон «Авіатор», ІКЮО 08305644) 1218,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Суддя Н.А. Новікова