Рішення № 52254453, 07.10.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" жовтня 2015 р.Справа № 916/2320/15

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМ-АГРО-СЕРВІС"

До відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нікомарівське"

про стягнення 1 041 663,64 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

Від позивача: Гринько В.О. (за довіреністю)

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМ-АГРО-СЕРВІС", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нікомарівське" 1 041 663,64 грн., де 502 954,00 грн. - основний борг, 358 362,73 грн. - курсова різниця, 70 744,28 грн. - пеня, 100 590,80 грн. - штраф, 9 011,83 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.06.2015р. позовну заяву (вх.№2444/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/2320/15 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Клопотання відповідача про призначення судової експертизи (вх.№2-3694/15 від 17.07.2015р.) судом не задоволено, з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

07.08.2015р. на адресу суду надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№20104/15), яка судом була задоволена.

З підстав перебування судді господарського суду Одеської області Волкова Р.В. на лікарняному з 04.08.2015р., розпорядженням керівника апарату суду №1064 від 07.08.2015р. справу №916/2320/15 було призначено до повторного автоматичного розподілу.

На підставі повторного автоматичного розподілу, справу №916/2320/15 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.08.2015р. справу №916/2320/15 прийнято суддею Цісельським О.В. до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, подав до суду відзив (вх.№21241/15 від 25.08.2015р.) відповідно до якого, заявлені позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, суд встановив:

11 квітня 2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМ-АГРО-СЕРВІС" (Продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Нікомарівське" (Покупець) було укладено договір поставки №37-Н, згідно умов п.1.1. якого, Продавець зобов'язується в строки, визначені Договором, передати у власність Покупця насіння сільськогосподарських культур, надалі по тексту товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість.

Відповідно до п.6.1. Договору оплата товарів Покупцем здійснюється за ціною та у строки, зазначеними в Додатках до цього Договору (специфікаціях) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця з урахуванням індексу інфляції на момент розрахунків.

Пунктами 6.2., 6.3. Договору передбачено, що ціна та загальна вартість товару, вказана в гривнях, не є фіксованою, а підлягає коригуванню прямо пропорційно зміні курсу долара США або Євро до гривні за час від дати укладання Договору до дати оплати загальної вартості товару (чи її частини). Валютне застереження викладене в п.6.2. цього Договору застосовується тоді, коли курс долара США або Євро, що діяв на момент підписання Договору, збільшився більш ніж 0,5% до курсу, що склався на день оплати.

У відповідності до п.п.7.3., 7.4. Договору встановлено, що при недотриманні Покупцем договірних строків оплати, він зобов'язується сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання, також відшкодовує Продавцю збитки, завдані неналежним виконанням зобов'язань. У разі прострочення оплати вартості товару понад 5 банківських днів Покупець, крім пені, сплачує Продавцеві штраф у розмірі 20% (двадцяти відсотків) від вартості неоплаченого товару.

Даний Договір набирає чинності в день підписання його обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.9.3. Договору).

На виконання умов вищенаведеного договору поставки позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 802 954,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000128 від 14.04.2014р. на суму 436 240,00 грн., №РН-0000160 від 23.04.2014р. на суму 285 114,00 грн., №0000252 від 02.05.2014р. на суму 81 600,00 грн., товарно-транспортними накладними №0000000143 від 14.04.2014р., №0000000170 від 23.04.2014р., №000000266 від 02.05.2014р., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Проте, відповідачем вартість отриманого товару була оплачена частково в сумі 300 000,00 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 502 954,00 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №37-Н в частині здійснення оплати і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар,визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст.656 Цивільного Кодексу України).

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару на загальну суму 802 954,00 грн. виконані частково в сумі 300 000,00 грн., внаслідок чого за відповідачем утворилась борг, який позивачем зазначений в розмірі 502 954,00 грн., у зв'язку з чим стягненню з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нікомарівське" на користь позивача підлягає сума боргу, встановлена судом в розмірі 502 954,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 358 362,73 грн. - курсової різниці, 70 744,28 грн., 100 590,80 грн. - штраф, 9 011,83 грн. - 3% річних.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 358 362,73 грн. - курсової різниці суд зазначає наступне:

Пунктами 6.2., 6.3. Договору передбачено, що ціна та загальна вартість товару, вказана в гривнях, не є фіксованою, а підлягає коригуванню прямо пропорційно зміні курсу долара США або Євро до гривні за час від дати укладання Договору до дати оплати загальної вартості товару (чи її частини). Валютне застереження викладене в п.6.2. цього Договору застосовується тоді, коли курс долара США або Євро, що діяв на момент підписання Договору, збільшився більш ніж 0,5% до курсу, що склався на день оплати.

Частиною 2 ст.524 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

За приписами ст.533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно п.4 наказу Міністерства фінансів України від 10.08.2000р. №193 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" Вплив змін валютних курсів курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 358 362,73 грн. курсової різниці, розрахунок якої позивачем зроблено належним чином, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 358 362,73 грн. - курсової різниці.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором поставки.

Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних в сумі 9 011,83 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Як було вище встановлено судом, за порушення зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу у відповідності до приписів договору пеню в сумі 70744,28 грн. та 100 590,80 грн. штрафу, при цьому судом встановлено що надані позивачем розрахунки здійснені належним чином.

Відповідно до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст.551 ЦК України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує те, що з пояснень представника позивача, судом встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер, прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникла із-за фінансових труднощів, та оскільки, на думку суду, пеня та штраф - це фінансові санкції, спрямовані на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені та штрафу, які слід стягнути з відповідача на користь позивача та встановити пеню у розмірі 50 000,00 грн. та штраф в розмірі 50 000,00 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМ-АГРО-СЕРВІС", у зв'язку з чим стягненню з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нікомарівське" на користь позивача підлягає сума боргу в розмірі 502 954,00 грн., сума курсової різниці в розмірі 358 362,73 грн., сума пені в розмірі 50 000,00 грн., сума штрафу в розмірі 50 000,00 грн. та суму 3% річних в розмірі 9 011,83 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 20 833,27 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМ-АГРО-СЕРВІС" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нікомарівське" (66842, Одеська обл., Ширяївський район, с. Никомарівка, вул. Садова, буд. 20, код ЄДРЮЮОФОП 22515331) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМ-АГРО-СЕРВІС" (07700, Київська обл., Яготинський район, м. Яготин, вул. Сільгосптехніки, буд. 1-В, код ЄДРЮОФОП 37412862) 502 954 (п'ятсот дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. - основного боргу, 358 362 (триста п'ятдесят вісім тисяч триста шістдесят дві) грн. 73 коп. - курсової різниці, 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - пені, 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - штрафу, 9 011 (дев'ять тисяч одинадцять) грн. 83 коп. - 3% річних, 20 833 ( двадцять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 27 коп. - витрат на оплату судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський