Рішення № 52254406, 08.10.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2015р. Справа№ 914/2768/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»

(м. Львів)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Агрокультура» (м. Львів)

про: стягнення 211679,89 грн. суми основного боргу, 17912,08 грн. - пені, 3020,09 грн. - 3% річних та 48708,96 грн. - інфляційних втрат

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: Коцелко Ю.В. - довіреність б/н від 16.02.2015 року.

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (м. Львів) до Приватного акціонерного товариства «Агрокультура» (м. Львів) про стягнення 211679,89 грн. суми основного боргу, 17912,08 грн. - пені, 3020,09 грн. - 3% річних та 48708,96 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.08.2015 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 21.08.2015 року. Ухвалою суду від 21.08.2015 року розгляд справи відкладено до 27.08.2015 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 27.08.2015 року розгляд справи відкладено до 22.09.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. 22.09.2015 року по справі оголошено перерву до 24.09.2015 року, згідно клопотання сторін. Ухвалою суду від 24.09.2015 року розгляд справи відкладено до 08.10.2015 року, для надання доказів.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.08.2015 року, про відкладення від 21.08.2015 року, від 27.08.2015 року, від 24.09.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

20.08.2015 року за вх. № 34957/15 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

27.08.2015 року за вх. № 36099/15 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

22.09.2015 року за вх. № 40337/15 позивач подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

22.09.2015 року за вх. № 4277/15 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача лише 3020,09 грн. - 3% річних та 48708,96 грн. - інфляційних втрат, у зв'язку з оплатою відповідачем 211679,89 грн. суми основного боргу та 17912,08 грн. - пені.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.08.2015 року, про відкладення від 21.08.2015 року, від 27.08.2015 року, від 24.09.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить підпис повноважного представника відповідача на бланку оголошення про відкладення за 24.09.2015 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалі суду обов'язковою.

27.08.2015 року від відповідача надійшло електронне повідомлення про відкладення розгляду справи.

22.09.2015 року в судовому засіданні відповідач подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

22.09.2015 року в судовому засіданні позивач і відповідач подали спільне клопотання про оголошення перерви.

24.09.2015 року за вх. № 40854/15 відповідач подав відзив на позовну заяву.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 08.10.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 01.10.2002 року між Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" (надалі - позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Агрокультура» (в подальшому - Приватне акціонерне товариство «Агрокультура») (надалі - відповідач) було укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 5017 Р (надалі - Договір).

Позивач зазначає, що, відповідно до умов Договору, ЛМКП "Львівтеплоенерго" зобов'язувалось постачати теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобов'язувався її отримувати і оплачувати за встановленими тарифами на умовах і в терміни, що передбачені договором, своєчасно і в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1. ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Ч. 4 ст. 538 ЦК України передбачає, що, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Позивач наголошує, що, згідно п. 6.3. Договору, укладеного між Сторонами, Споживач зобов'язаний до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачувати Енергопостачальній організації вартість спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді.

Ст. 610 ЦК України передбачає, що, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач зазначає, що, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору:

2) зміна умов зобов'язання:

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Позивач звертає увагу на те, що відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті теплової енергії не виконує. Відтак, за період з 01.03.2014 р. по 30.06.2015 р. виникла заборгованість в розмірі 211679,89 грн.

На підставі ст. 232 ГК України, ст. 625 Цивільного кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ЛМКП «Львівтеплоенерго» нараховано відповідачу пеню в розмірі 17912,08 грн. інфляційні втрати в розмірі - 48708,96 грн. та 3% річних в розмірі 3020,09 грн. на суму простроченого грошового зобов'язання .

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідача, на даний час становить 281 321,02 грн.

22.09.2015 року за вх. № 4277/15 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача лише 3020,09 грн. - 3% річних та 48708,96 грн. - інфляційних втрат, у зв'язку з оплатою відповідачем 211679,89 грн. суми основного боргу та 17912,08 грн. - пені.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що ПрАТ «Агрокультура» займається вирощуванням квіткової та хвойної продукції та її реалізацією. Минулий 2014 рік став для підприємства збитковим, через те, що у весняний сезон 2014 року, коли підприємство вже понесло затрати на те, щоб виростити квіткову продукцію значно зменшилася кількість покупців в тому числі і постійних покупців / юридичних та фізичних осіб-підприємців з східних областей України та Криму, що привело до неможливості реалізації вже вирощеної продукції, а тому втрати її, а значить ї доходів, які могли б бути.

Крім того, відповідач зазначає, що робота ПрАТ «Агрокультура» має виражений сезонний характер, а тому, в зимовий період, коли закладаються посадки на весну, реалізації практично немає, а значить немає фінансів, необхідних для оплати за опалення, основна сума боргу за яке якраз і збирається за зимовий період.

Відповідач наголошує, що в минулому опалювальному сезоні 2014 - 2015 років значно зросли нарахування за опалення, тому зібралася значна сума заборгованості на весну 2015 року. Частково проводилися оплати на протязі 2015 року, які ЛМКП «Львівтеплоенерго» зараховувало в рахунок нарахованої пені. ПрАТ«Агрокультура» розраховувала сплатити заборгованість по теплоенергії в травні - червні 2015 р. Але весною не вдалося отримати потрібну суму коштів, продукцію довелося реалізовувати післяоплатою, тому підприємство звернулося в червні місяці 2015 року з листом до ЛМКП «Львівтеплоенерго» (лист № 27 від 16.06.2015 р.) з проханням відтермінувати оплату на серпень - вересень 2015 року, коли були заплановані поступлення коштів за реалізовану продукцію. Згідно рахунків, що їх надавало ЛМКП «Львівтепроенерго» (два з них за липень та серпень 2015 року є в матеріалах справи) нараховувався основний борг та пеня за невчасну оплату боргу, що передбачено Угодою № 5017 від 01.10.2002 року.

Відповідач зазначає, що, згідно рахунку № 5017Р -8 від 02.09.2015 р. за серпень 2015 року, заборгованість ПрАТ «Агрокультура» перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» становила: осноновний борг - 221202,01 грн. та пеня - 16886,50 грн. При поступленні коштів від клієнтів, ПрАТ «Агрокультура» оплатила повністю заборгованість, яка склалася станом на 1 вересня 2015 року (платіжне доручення № 162 від 04.09 2015 - 30904,43 грн., платіжне доручення № 163 від 04.09.2015 року - 190297,58 грн., платіжне доручення № 164 від 07.09.2015 року - 16886,50 грн.).

За твердженням відповідача, станом на 09.09.2015 року підприємство повністю розрахувалося з боргом, нарахованим ЛМКП «Львівтеплоенерго», згідно рахунків, які надаються щомісячно.

В рахунках на оплату жодного разу не зазначалося нарахування інфляційних втрат, ЛМКП «Львівтеплоенерго» не приймало заходів, щоб попередити ПрАТ «Агрокультуру» про нарахування таких сум.

Виходячи з вищесказаного, ПрАТ «Агрокультура» повідомляє, що визнає заборгованісь з основного боргу в сумі 211679,89 грн., що склався на станом 15.07.2015 р на сьогоднішній день сплачено 221202,01 грн. - заборгованість, що склалася станом на 01.09.2015 р. та суму пені - 17912,08 грн. на сьогоднішній день сплачено 16886,50 грн., так як ЛМКП «Львівтеплоенерго» зробило уточнення, що відображено в розрахунку заборгованості за теплову енергію , що є в матеріалах справи. /.

Крім того, ПрАТ «Агрокультура» звертається до суду з проханням не стягувати з підприємства нараховані ЛМКП «Львівтеплоенерго» інфляційні втрати в сумі 48708,96 грн. та 3% річних в сумі 3020,09 грн., так як це при поганому матеріальному становищі підприємства та сезонності його роботи, приведе до неможливості сплачувати за теплоенергію в новому опалювальному сезоні, а значить поставить під загрозу роботу самого підприємства та його працівників, оскільки для вирощування квіткової продукції на весняний сезон в першу чергу необхідне опалення.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 01.10.2002 року між Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" (надалі - позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Агрокультура» (в подальшому - Приватне акціонерне товариство «Агрокультура») (надалі - відповідач) було укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 5017 Р (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору, ЛМКП "Львівтеплоенерго" зобов'язувалось постачати теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобов'язувався її отримувати і оплачувати за встановленими тарифами на умовах і в терміни, що передбачені договором, своєчасно і в повному обсязі.

Згідно п. 6.3. Договору, укладеного між Сторонами, Споживач зобов'язаний до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачувати Енергопостачальній організації вартість спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді.

Ст. 610 ЦК України передбачає, що, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору:

2) зміна умов зобов'язання:

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 Цивільного кодексу України).

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що на відміну від позивача, відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті теплової енергії не виконує. Відтак, за період з 01.03.2014 р. по 30.06.2015 р. виникла заборгованість в розмірі 211679,89 грн.

На підставі ст. 232 ГК України, ст. 625 Цивільного кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ЛМКП «Львівтеплоенерго» нараховано відповідачу пеню в розмірі 17912,08 грн., інфляційні втрати в розмірі - 48 708,96 грн. та 3% річних в розмірі 3020,09 грн. на суму простроченого грошового зобов'язання .

У своєму відзиві від за вх. № 40854/15 від 24.09.2015 р. ПрАТ «Агрокультура» повідомляє, що визнає заборгованісь з основного боргу в сумі 211679,89 грн., що склався станом на 15.07.2015 р. (на день подачі пояснення сплачено 221202,01 грн.) - заборгованість, що склалася станом на 01.09.2015 р., та суму пені - 17912,08 грн. (на день подачі пояснення сплачено 16886,50 грн.), так як ЛМКП «Львівтеплоенерго» зробило уточнення, що відображено в розрахунку заборгованості за теплову енергію, що є в матеріалах справи.

Крім того, ПрАТ «Агрокультура» звертається до суду з проханням не стягувати з підприємства нараховані ЛМКП «Львівтеплоенерго» інфляційні втрати в сумі 48708,96 грн. та 3% річних в сумі 3020,09 грн., так як це при поганому матеріальному становищі підприємства та сезонності його роботи, приведе до неможливості сплачувати за теплоенергію в новому опалювальному сезоні, поставить під загрозу роботу самого підприємства та його працівників, оскільки для вирощування квіткової продукції на весняний сезон, в першу чергу, необхідне опалення.

22.09.2015 року за вх. № 4277/15 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача лише 3020,09 грн. - 3% річних та 48708,96 грн. - інфляційних втрат, у зв'язку з оплатою відповідачем 211679,89 грн. суми основного боргу та 17912,08 грн. - пені. (платіжне доручення № 162 від 04.09 2015 - 30904,43 грн., платіжне доручення № 163 від 04.09.2015 року - 190297,58 грн., платіжне доручення № 164 від 07.09.2015 року - 16886,50 грн.)

Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Отже, судом встановлено, що станом на день подачі позову сума основного боргу відповідача перед позивачем складала 211679,89 грн., 17912,08 грн. - пені, інфляційні витрати в сумі 48708,96 грн. та 3% річних в сумі 3020,09 грн., що підтверджується, крім поданих позивачем первинних бухгалтерських документів, оригіналом Акту звірки взаємних розрахунків станом на 25.08.2015 року, що підписаний уповноваженими представниками сторін, про що свідчать оригінали відтисків належних печаток сторони.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Отже, як вбачається з представлених суду доказів, оплата 211679,89 грн. суми основного боргу та 17912,08 грн. - пені відбулась тільки після звернення позивача з позовом до суду.

Враховуючи вищенаведене, тобто те, що оплату 211679,89 грн. суми основного боргу та 17912,08 грн. - пені було вчинено відповідачем після звернення позивача до суду з позовом, під час його розгляду по суті, господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Щодо прохання відповідача не стягувати з підприємства нараховані ЛМКП «Львівтеплоенерго» інфляційні витрати в сумі 48708,96 грн. та 3% річних в сумі 3020,09 грн., у зв'язку із незодавільним матеріальним станом відповідача, то судом не може братися таке до уваги, адже, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а зауважень щодо нарахування сум інфляційних втрат та 3% річних, всупереч вимогам суду, відповідачем не надано, а в судовому засіданні представником відповідача підтверджено правомірність таких позовних вимог.

Отже, судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача інфляційні витрати в сумі 48708,96 грн. та 3% річних в сумі 3020,09 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх уточнених (зменшених) позовних вимог, а відповідач уточнені (зменшені) позовні вимоги визнав у повному обсязі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Приватного акціонерного товариства «Агрокультура» про стягнення 3020,09 грн. - 3% річних та 48708,96 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (чинного на день подачі позову), ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 11583 від 31.07.2015 року на суму 5626,42 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Агрокультура» (79026, м. Львів, вул. Чмоли, 1, код ЄДРПОУ 23268047, р/р 26002000001010 у АК «Електрон банк», МФО 325213) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460, р/р 26000130262 у Львівському ЦРВ ПАТ «Мегабанк», МФО 351629) 3020 (три тисячі двадцять) грн. 09 коп. - 3% річних та 48708 (сорок вісім тисяч сімсот вісім) грн. 96 коп. - інфляційних втрат та 5626 (п'ять тисяч шістсот двадцять шість) грн. 42 коп. судового збору.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.10.2015 року