Рішення № 52254315, 06.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015Справа № 910/21300/15За позовом Комунального підприємства «ШКІЛЬНЕ»

до Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві

державної адміністрації

про стягнення 81 001,90 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Подгорна А.І. - директор;

Мішин Ю.С. (за довіреністю № 408 від 05.10.15р.);

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 06 жовтня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «ШКІЛЬНЕ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 81 001,98 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору він надав відповідачу послуги з організації харчування учнів 1-11 класів, які останнім не були оплачені в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.08.15р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 22.09.2015 року.

Судове засідання, яке призначене на 22.09.15р. не відбулося.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.09.15р. розгляд справи призначено на 06.10.2015 року.

Представник позивача подав в судовому засіданні додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 06.10.15 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.05.2015 р. між позивачем Комунальним підприємством «ШКІЛЬНЕ» (Виконавець) та відповідачем Управлінням освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (Замовник) було укладено Договір № 7, відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобов'язується у 2015 році надати послуги, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги 56.29.2 послуги їдалень (послуги з надання харчування).

02.07.15р. між Виконавцем та Замовником було укладено Додаткову угоду № 1/7до Договору № 7 від 14.05.15р. відповідно до якої було внесено зміни та доповнення до Договору № 7 від 14.05.15р. А саме було змінено преамбулу в якій Управлінням освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації було замінено на Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації. Також було замінено реквізити Замовника на нові, інші умови Договору залишилися не змінними.

Крім того, відповідно до листа № 105/76-153 від 17.06.15р. фінансового управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації підтверджується про наявність передбачених коштів для оплати послуг з організації гарячого харчування в сумі 7 421 100,00 грн.

Згідно з п. 2.1. Договору, виконавець повинен надати замовнику послугу (послуги), якість яких відповідає умовам: постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.11р. № 116 «Про затвердження порядку надання послуг з харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, операцій з надання яких звільняється від обкладання податку на додану вартість», постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.04 р. № 1591 «Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах», наказу Міністерства економіки України від 01.08.2006 р. № 265 «Про затвердження Методичних рекомендацій з організації харчування учнів у загальноосвітніх навчальних закладах». Товар та сировина при постачанні у заклади освіти повинні мати: - сертифікат якості; - якісне посвідчення; - висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що ціна цього Договору становить 81 001,90 грн.

Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом: оплата замовником здійснюється на підставі ст. 631 Цивільного кодексу України та ст. 49 Бюджетного кодексу України на умовах відстрочки платежу до 30 календарних днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані товари здійснюється протягом трьох банківських днів з дати отримання покупцем бюджетного призначення на фінансування товарів на свій реєстраційний рахунок. Оплата замовником здійснюється при наявності кошторисного призначення та наявності коштів на розрахунковому рахунку замовника, в зв'язку з відсутністю фінансування реєстрація може бути здійснена додатковими угодами щодо пересування коштів під час реєстрації між загальним та спеціальним фондами.

В силу п. 4.2. Договору до рахунку додаються: акт звірки розрахунків, акт виконаних робіт.

Пунктом 5.1. Договору визначено строк (термін) надання послуг: до повного використання коштів.

Пунктом 5.2 Місце надання послуг: загальноосвітні навчальні заклади Печерського району м. Києва (Додаток № 1).

Пунктом 6.1. Договору на замовника покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги з організації гарячого харчування учнів 1-11 класів на загальну суму 81 001, 0 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 12 від 19.05.2015 р., підписаним представниками сторін без зауважень та заперечень і скріпленим печатками обох підприємств.

В свою чергу, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, останній надані позивачем послуги не оплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 81 001, 90 грн., що підтверджується наданим позивачем Актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний посадовими особами сторін скріплений печатками.

З огляду на те, що відповідач повністю так і не розрахувався за надані позивачем послуги, останній вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 2 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалося вище, п. 4.1. Договору було визначено, що розрахунки проводяться наступним чином: оплата замовником здійснюється на підставі ст. 631 Цивільного кодексу України та ст. 49 Бюджетного кодексу України на умовах відстрочки платежу до 30 календарних днів.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач в обумовлені строки не сплатив вартість наданих позивачем послуг у повному обсязі, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати наданих позивачем послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (01021, місто Київ, вулиця Інститутська, будинок 24/7; код ЄДРПОУ 37451545) на користь Комунального підприємства «Шкільне» (01042, місто Київ, вулиця Миколи Раєвського, будинок 28; код ЄДРПОУ 19130066) 81 001 (вісімдесят одну тисячу одну) грн. 90 коп. - основного боргу та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.10.15р.

Суддя І.О. Домнічева