Рішення № 52254151, 05.10.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" жовтня 2015 р. Справа № 906/1351/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Абрамов Д.О. - довіреність №662 від 23.12.2014;

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аско-Медсервіс" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудпак" (с.Нова Романівка, Новоград-Волинський район, Житомирська область)

про стягнення 49000,00 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу 49000,00 грн. суми страхового відшкодування.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про причини його неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином (а.с. 82).

Суд також враховує, що на час проведення судового засідання 05.10.2015 від відповідача не надходило клопотань про відкладення розгляду справи, у яких би зазначалося про існування перешкод для вирішення спору в даному судовому засіданні.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, суд вважає, що відсутність представника відповідача та неподання ним відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Аско-Медсервіс" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вудпак" (відповідач) було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом №АІ/4739876 (далі - Договір (а.с. 11), згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу УРАЛ 4320, реєстраційний номер АМ 7458 ВІ.

Як зазначив позивач у позовній заяві, 30.01.2015 о 19 год. 20 хв. на 217 км. а/д Київ-Чоп Тимошенко Олександр Юрійович (водій)Ю, з явними ознаками алкогольного сп'яніння керував ТЗ "УРАЛ", реєстраційний номер АМ 7458 ВІ, внаслідок чого сталося зіткнення з ТЗ Mersedes-Benz, реєстраційний номер АС 5223 АН, автомобілі отримали механічні пошкодження.

Після звернення потерпілої у ДТП особи - власника ТЗ Mersedes-Benz, реєстраційний номер АС 5223 АН - Пасічника Сергія Володимировича, до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування, позивачем на користь Пасічника С.В. було сплачено грошову суму у розмірі 49000,00грн.

З огляду на викладене, керуючись ст. 1172 ЦК України, ст. ст. 9, 32, 34, 35, 36, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач вважає, що після сплати ним страхового відшкодування на користь потерпілої в ДТП особи - Пасічника С.В., позивач набув право регресу безпосередньо до ТОВ "Вудпак" на сплачену суму, так як водій автомобіля УРАЛ, на час здійснення ДТП, знаходився у стані алкогольного сп'яніння та згідно подорожнього листа перебував з відповідачем у трудових відносинах.

Відповідач, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву, зсилаючись, зокрема на норми ст. 1166 ЦК України вказує, що шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Також вважає, що приписами ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи, однак оскільки ТОВ "Вудпак" не є винною особою, просить відмовити у задоволенні позову.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 ст. 20 ЗУ "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Пунктом 5 ст. 21 Закону України "Про страхування" визначено, що страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.

За приписами ч.2 ст. 34 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Частиною 35.1 ст. 35 цього ж Закону обумовлено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Так, матеріалами справи, зокрема постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області по справі № 285/520/15-п від 14.02.2015, підтверджено та не заперечується сторонами, що 30.01.2015 о 19 год. 20 хв. на 217 км. а/д Київ-Чоп Тимошенко Олександр Юрійович керував транспортним засобом УРАЛ, реєстраційний номер АМ 7458 ВІ, власником якого є ТОВ "Вудпак", з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), не вибрав безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований на узбіччі автомобіль Mersedes-Benz.

Згідно вказаної постанови Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області, Тимошенка Олександра Юрійовича визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 122-4, ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки (а.с. 10).

31.01.2015 та 03.02.2015 позивачу подано повідомлення про подію з транспортним засобом (а.с. 12-13, 19).

Відповідно до висновку №17 експертного автотоварознавчого дослідження ТЗ Mersedes-Benz 416 CDI, реєстраційний номер АС 5223 АН, матеріальний збиток, завданий власникові ТЗ Mersedes-Benz, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 66487,45грн. (а.с. 26-29).

У статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ч.1 ст. 9 ЗУ "Про страхування", страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

За ч.1 ст. 9 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 12 цього ж Закону, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Частиною 22.1 ст. 22 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У п. 36.4 ст. 36 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 ст. 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Так, матеріалами справи підтверджено, що після звернення потерпілої у ДТП особи - власника ТЗ Mersedes-Benz - Пасічника Сергія Володимировича до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 22-23), позивачем визнано ДТП страховим випадком та складено відповідний страховий акт (а.с. 24), згідно якого сума страхового відшкодування склала 49000,00грн.

При визначенні даної суми позивачем дотримано вимоги вищенаведених приписів ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

На підставі страхового акту, на користь Пасічника Сергія Володимировича було сплачено грошову суму у розмірі 49000,00грн., що підтверджується платіжним доручення №01425 від 22.05.2015 (а.с. 25).

За ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Роз'ясненням Вищого господарського суду України №02-5/215 від 01.04.1994 року "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" передбачено, що відповідно до статті 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, навіть якщо ця особа безпосередньо не здійснювала експлуатації цього джерела. ... Якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.

Водночас, згідно підпункту а частини 38.1 ст. 38 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Приписами ч. 1 ст. 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Наявним у матеріалах справи подорожнім листом (а.с. 17) підтверджено, що водій автомобіля УРАЛ реєстраційний номер АМ 7458 ВІ Тимошенко О.Ю., на момент скоєння ДТП, перебував у трудових відносинах з ТОВ "Вудпак", який є власником зазначеного транспортного засобу (а.с. 18).

Враховуючи вказані обставини, позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу саме до відповідача, Доводи відповідача про відсутність підстав для задоволення позову спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач доказів на спростування позовних вимог суду не надав. При цьому позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

За вказаного, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудпак" (11744, Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н., с. Нова Романівка, ід. код 31711882)

на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аско - медсервіс" (03150, м. Київ, Голосіївський р-н., вул. Горького, буд. 122, ід. код 13550765)

- 49000,00грн. виплаченого страхового відшкодування;

- 1827,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.10.15

Суддя Вельмакіна Т.М.

Друк:

1 - до справи;

2 - позивачу (згідно заяви: наручно)

3 - відповідачу (рек. з пов.)