Постанова № 52250851, 29.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

29.08.2011р. справа № 2а- 9165/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників

позивач - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому сдовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Громадської організації "Організаційний комітет фестивалю журналістики" до Харківської ОДПІ прозобов'язання ухвалити податкове повідомлення - рішення, -

встановив:

Позивач, Громадська організація «Організаційний комітет фестивалю журналістики», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому (з урахуванням уточнень) просив зобовязати відповідача, Харківську обєднану державну податкову інспекцію, вчинити певні дії, а саме: прийняти підставі акту від 11.07.2011р. №1447/180/2375079 податкове повідомлення-рішення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що згідно з висновками складеного Харківською ОДПІ акту від 11.07.2011р. №1447/180/2375079 в діяльності ГО податковим органом виявлено відсутність обєктів оподаткування ПДВ. Між тим, ГО задекларувала в поданих до Харківської ОДПІ деклараціях з ПДВ податкові зобовязання за січень 2011р. в розмірі 73.558,00грн. та за лютий 2011р. в розмірі 56.922,00грн., податковий кредит за січень 2011р. в розмірі 68.357,00грн. та за лютий 2011р. в розмірі 51.948,00грн., суму податку до бюджету за січень 2011р. в розмірі 5.231,00грн. та за лютий 2011р. в розмірі 4.974,00грн. З викладених в акті від 11.07.2011р. №1447/180/2375079 висновків Харківської ОДПІ вбачається, що платник податків надміру сплатив до бюджету суми ПДВ, а відтак податковий орган мав обовязок винести податкове повідомлення-рішення про зменшення суми грошового зобовязання Громадської організації «Організаційний комітет фестивалю журналістики»з ПДВ за січень-лютий 2011р., однак протиправно не виконав такого обовязку. В судовому засідання представник позивач підтримав доводи і вимоги заявленого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Харківська ОДПІ, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що перевірка діяльності Громадської організації «Організаційний комітет фестивалю журналістики», результати якої оформлені актом від 11.07.2011р. №1447/180/2375079, була проведена ДПІ в межах повноважень податкових органів та за наявності визначених законом підстав. Висновки акту від 11.07.2011 р. №1447/180/2375079 про неможливість реального здійснення позивачем фінансово-господарської діяльності, не спрямованість укладених ним правочинів на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені, про відсутність обєктів оподаткування податком на додану вартість є правильними та обгрунтованими. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи, 23.06.2011р. за №638 відповідачем, Харківською ОДПІ було видано наказ «Про проведення документальної позапланової перевірки ГО «Організаційний комітет фестивалю журналістики»(ідентифікаційний код 23750979) з питань взаємовідносин з ТОВ «Торговий дім «Восток»(ідентифікаційний код 33062535) за січень-лютий 2001р.

З 24.06.2011р. по 11.07.2011р. відповідачем на реалізацію вказаного наказу було проведено перевірку ГО «Організаційний комітет фестивалю журналістики», результати якої оформлені актом від 11.07.2011р. №1447/180/23750979.

Згідно з висновками згаданого акту в діяльності ГО «Організаційний комітет фестивалю журналістики»податковим органом було виявлено порушення ст.ст.203, 215. 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазанчених статей на момент вчинення правочинів по придбанню та реалізації товарів (робіт, послуг) за період січень-лютий 2011р., а також відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст.ст.185, 187, 188, 198 Податкового кодексу України.

Як зясовано судом, судження Харківської ОДПІ про наявність вказаних порушень грунтуються на висновках складеного ДПІ у Святошинському районі м.Києва акту від 29.03.2011р. №67/23-60/33062535 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «Восток»за січень 2011р. та акту від 13.04.2011р. №82/23-50/33062535 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «Восток»за лютий 2011р.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість суджень викладених Харківською ОДПІ в акті від 11.07.2011р. №1447/180/23750979, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Правовідносини з приводу оформлення результатів проведених органами державної податкової служби України перевірок унормовані ст.86 КАС України, відповідно до якої результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (абз.1 п.86.1 ст.86); акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів) (абз.1 п.86.4 ст.86); податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (п.86.8 ст.86); в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (п.86.10 ст.86).

Окрім того, вимоги до оформлення результатів перевірок деталізовані нормами Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984).

Так, згідно з п.6 розділу І Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В силу приписів п.5.2 розділу ІІ Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Аналізуючи положення наведених норм чинного законодавства в кореспонденції з положеннями ст.ст.54 і 58 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що спосіб дій органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобовязання визначений п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, де указано, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54).

За правилами п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз.1 п.58.1 ст.58); податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення (абз.2 п.58.1 ст.58).

Отже, у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобовязання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобовязання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого обєкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обовязком прийняти відповідне податкове повідомлення рішення.

На наявність у відповідача обовязку діяти саме у такий спосіб вказує також зміст листа ДПА України від 31.01.2011р. №2518/7/23-4017/89 "Щодо окремих питань стосовно перевірок", де зазначено, що відповідно до впроваджених нормативно-правових актів передбачено складання податкових повідомлень-рішень не тільки на збільшення сум податкових зобов'язань платника податків, а і на їх зменшення за результатами перевірки, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 2 (форма "Р") складається також і на суму зменшення податкових зобов'язань.

Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах дійсно обтяжений обовязком прийняти податкове повідомлення рішення про зменшення суми грошового зобовязання в разі виявлення в ході перевірки та належного відображення в акті факту завищення платником податків розміру податкових зобовязань.

Втім, вивчивши зміст складеного Харківською ОДПІ акту перевірки, суд зауважує, що податковим органом не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів. Так, відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч.1 ст.228 згаданого кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що субєкт владних повноважень не надав до суду жодних доказів прийняття компетентною особою за актом перевірки діяльності платника податків рішення про порушення кримінальної справи, наявність якого згідно зі ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України є обовязковою в разі вчинення посадовими особами позивача кримінально-караного діяння у сфері оподаткування.

Перевіряючи обгрунтованість судження податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, суд вважає за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними(далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9). В силу положень п.18 згаданої Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народуземлею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

З огляду на викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень висновок відповідача про нікчемність правочинів слід визнати необґрунтованим, так як показники документів обов'язкової податкової звітності платника податків не містять фактичних даних, які б показували на наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків за ознаками складу злочину, передбаченого ст.191 КК України або ст.212 КК України, хоча саме діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною перелічених злочинів.

Окрім того, суд бере до уваги, що в ході перевірки субєктом владних повноважень не враховані приписи ч.3 ст.228 ЦК України, спірні правочини не оскаржені в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових актів про визнання спірних правочинів недійсними.

При цьому, суд відзначає, що при складанні акту перевірки від 11.07.2011 р. №1447/180/2375079 та відображенні в акті суджень про нікчемність правочинів субєкт владних повноважень помилково виходив з неможливості ГО «Організаційний комітет фестивалю журналістики»здійснити господарські операції з придбання товару у ТОВ «ТД «Восток»та поставки цього товару на користь АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика», так як предметом господарських взаємовідносин між ГО «Організаційний комітет фестивалю журналістики»та АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика»в дійсності були не операції з поставки товарів, а операції з надання послуг.

Водночас з цим, вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що жодних фактичних даних, які б засвідчували неможливість ГО «Організаційний комітет фестивалю журналістики»здійснити господарські операції саме з поставки рекламних послуг субєктом владних повноважень в акті від 11.07.2011р. №1447/180/2375079 не викладено, належності складення та достовірності відображення ГО «Організаційний комітет фестивалю журналістики»даних в первинних документах не спростовано.

Оскільки правомірність та обґрунтованість суджень субєкта владних повноважень, які викладені в акті перевірки від 11.07.2011р. №1447/180/2375079, не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду, то суд не вбачає правових підстав для покладення на податковий орган обовязку винести відносно позивача податкове повідомленнярішення про зменшення грошового зобовязання.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов Громадської організації "Організаційний комітет фестивалю журналістики" до Харківської ОДПІ про зобов'язання ухвалити податкове повідомлення - рішення залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 02.09.2011р.

Суддя Сліденко А.В.