Ухвала суду № 52250093, 06.10.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 686/1542/15-ц

Провадження № 22-ц/792/1896/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року м. Хмельницький

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі : головуючого судді Баса О.Г.,

суддів: Федорової Н.О.

Матковської Л.О.

при секретарі Бондарі О.В.

з участю: позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представника ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5, розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-/792/1896/15 за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 11 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до виконавчого комітету Хмельницької міської ради, ОСОБА_6 про визнання рішення виконкому Хмельницької міської ради незаконним та його скасування, відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,

в с т а н о в и л а :

В січні 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звертаючись до суду з позовом вказували, що вони та ОСОБА_6 є співвласниками будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_7 відмовилась в добровільному порядку розділити спірний будинок, вони змушені були звертатись до суду із позовом про виділ в натурі частини будинку. По справі було проведено 2 експертизи і їм було відмовлено в задоволенні позову тому, що виконавчий комітет Хмельницької міської ради не погодив жоден із висновків посилаючись на своє рішення №15 від 27.04.2011року. Відповідач користується спірним будинком, на власний розсуд частину будинку вивела із житлового фонду, без його розподілу в натурі, а їх не допускає до користування будинком.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради №420 від 13.06.2013 року без їх відома було дозволено проведення переобладнання та перепланування будинку АДРЕСА_1, згідно варіанту №1 висновку експерта №5-96 від 31.10.2011 року, щодо розподілу житлового будинку. З вказаного рішення вбачається, що виконавчий комітет прийняв таке рішення, розглянувши матеріали подані управлінням архітектури та містобудування департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів, в зв'язку із розглядом цивільної справи в апеляційному суді Хмельницької області, згідно заяв громадян ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та висновку експерта №5-96 від 31.10.2011 року, керуючись ст.152 ЖК України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні, рішенням шостої сесії від 27.04.2011 року №15 "Про перепланування будинків, квартир житлових та нежитлових приміщень у житлових будинках". На час прийняття оскаржуваного рішення цивільна справа в апеляційному суді Хмельницької області була вже розглянута. Заява від них, на яку йдеться посилання у рішенні була подана ними 03.01.2013 року на ім'я міського голови, і на неї вони отримали відповідь 24.01.2013 року про те, що їх питання розглянути не можливо. Рішення не відповідає вимогам рішення шостої сесії Хмельницької міської ради від 27.04.2011 року №15, оскільки прийняте без їхньої згоди на перепланування, без надання всіх передбачених рішенням документів та порушує права співвласників будинку.

Просили визнати рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №420 від 13.06.2013 року в частині п.1.1 незаконним та скасувати його; зобов'язати ОСОБА_6 відновити становище будинку, яке існувало до його перепланування за її рахунок; стягнути з відповідачів в солідарному порядку на їх користь моральну шкоду в розмірі 1500грн.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 11 серпня 2015 року позов в частині вимог про зобов'язання ОСОБА_6 за її рахунок відновити становище будинку, яке існувало до його перепланування залишено без розгляду.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 11 серпня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано п.п.1.1 рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №420 від 13.06.2013 року в частині надання дозволу на проведення переобладнання та перепланування житлового будинку по АДРЕСА_1, згідно варіанту 1 висновку експерта №5-96 від 31.10.2011 року.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.

Стягнуто з виконавчого комітету Хмельницької міської ради на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 121,80 грн. судового збору кожному.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені вимог про стягнення моральної шкоди і витрат на правову допомогу адвоката. Ухвалити нове рішення , яким задовольнити їхні вимоги в цій частині. В решті вимог вказане рішення залишити без змін. Вказують, що висновки в частині відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу не відповідає дійсним обставинам справи, порушено норми матеріального права. Оспорюваним рішенням виконавчого комітету порушено їхні права співвласників, цим рішенням без їхньої згоди виділено їм в натурі значно меншу частку будинку ніж та на яку вони мають право власності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі. Вказує, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права оскільки рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №420 від 13.06.2013 року в частині надання дозволу на проведення переобладнання та перепланування житлового будинку по АДРЕСА_1 було прийнято з дотриманням встановленого порядку з урахуванням позиції усіх співвласників сформованій у їхніх заявах.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_4 свою апеляційну скаргу підтримали, апеляційну скаргу ОСОБА_6 вважали такою, не підлягає задоволенню оскільки проведенням такого переобладнанням спільного будинку порушується їх право власності.

Представник відповідача ОСОБА_5 апеляційну скаргу ОСОБА_6 підтримала. Апеляційну скаргу позивачів вважала безпідставною оскільки оскаржуваним рішенням права позивачів не порушуються.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що сторони є співвласниками будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Пунктом 4 Порядку надання дозволу на проведення переобладнання або перепланування будинків, квартир, житлових та нежитлових приміщень у житлових будинках, затвердженого рішенням Хмельницької міської ради від 27.04.2011 року №15 передбачено, що такий дозвіл надається за згодою усіх співвласників.

Задовольняючи частково позовні вимоги про визнання незаконним та скасування п.п.1.1 рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №420 від 13.06.2013 року в частині надання дозволу на проведення переобладнання та перепланування житлового будинку по АДРЕСА_1, згідно варіанту 1 висновку експерта №5-96 від 31.10.2011 року, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчим комітетом не було дотримано вимог Порядку надання такого дозволу. Такий висновок суду є вірним. Доводи апеляційної скарги про те, що згода співвласників на переобладнання була висловлена у заяві від 03 січня 2013 року до виконавчого комітету про надання дозволу на переобладнання будинку є безпідставними.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 27 вересня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 28 лютого 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про виділ в натурі частини будинку АДРЕСА_1 через відсутність дозволу на переобладнання цього будинку. Після вказаного рішення сторони не досягли згоди про порядок користування спільним будинком, переобладнання чи про його поділ. Тому підстави для вирішення питання про переобладнання спільного будинку при відсутності згоди на це усіх співвласників були відсутні.

Відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з недоведеності позову у цій частині.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Звертаючись до суду з позовом позивачі обгрунтовували позовні вимоги в частині моральної шкоди порушенням їх права власності, зокрема проведенням переплануванням. Проте, за заявою представника позивачів, позовні вимоги про зобов'язання ОСОБА_6 за її рахунок відновити становище будинку, яке існувало до його перепланування ухвалою суду від 11 серпня 2015 року залишено без розгляду.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради їм виділено значно меншу частину будинку чим та на яку вони мають право чим спричинена моральна шкода є безпідставними оскільки ні заява ОСОБА_6 ні оскаржуване рішення виконавчого комітету не свідчить про виділення позивачам якоїсь частини зі спільного майна.

Не можуть бути задоволені і вимоги про стягнення судових витрат на правову допомогу.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

У ч. 1 ст. 88 ЦПК України зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судових витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу суд першої інстанцій виходив з того, що ОСОБА_4 приймала участь у справі як представник позивачів. Договір про надання правової допомоги поданий лише в липні 2015 року. Клопотання про допуск до участі у справі як особи що надає правову допомогу позивачами не заявлялось і судом не вирішувалось. Копія угоди від 16.02.2015 з відміткою про отримання 4000 грн. не можна вважати належним і допустимим доказом понесення позивачами витрат по оплаті правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи представництво інтересів позивачів ОСОБА_4 здійснювалось на підставі загальних довіреностей від 20.06.2014 та 16.02.2015 (а.с. 26,29). Згідно розрахунку вартості послуг адвоката 1948,8 грн. отримано за ознайомлення з матеріалами попередньої справи, 974,4 отримано за консультації, запит та підготовку позовної заяви. Позовна заява подана до суду в січні 2015 року (а.с.2). Угода укладена 16.02.2015 підписана лише одним з позивачів. Представник починає виконувати роботу згідно цієї угоди після внесення коштів. З відмітки на угоді про представництво не можливо зробити висновок ким сплачені кошти і за що. Тому доводи апеляційної скарги про те, що такий документ є належним фінансовим документом, що підтверджує отримання і цільове призначення коштів є помилковим.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315, 317,319 ЦПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 11 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:/підпис/

Судді:/підписи/

Копія вірна

Суддя апеляційного суду Бас О.Г.

________________

Головуючий у першій інстанції -Козак О.В. Справа № 22ц-/792/1896/15

Доповідач - Бас О.Г. Категорія №59