Ухвала суду № 52249684, 23.09.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 320/3289/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Ніколова І.С.

Провадження № 22-ц/778/4484/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів: Трофимової Д.А.

ОСОБА_2

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення суми вкладу,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 11.11.2014 року між нею та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір-заяву № 313731/37270/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 3 місяці в іноземній валюті. Відповідно до п.п. 1, 2 зазначеного договору-заяви вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в іноземній валюті на Вкладний рахунок № 2630.0.025479.010 у сумі 2 200 доларів США на строк з 11.11.2014 року по 11.02.2015 року, банк нараховує і виплачує вкладникові проценти за ставкою 10,60 % річних. Внесення коштів на депозитний рахунок підтверджено меморіальним ордером № 10819805 від 11.11.2014 року.

13.02.2015 року позивач звернулася до банку з заявою про повернення суми депозиту за договором від 11.11.2014 року, проте, відповідач належні вкладнику кошти не повернув.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь суму вкладу у розмірі 2 200 доларів США.

Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_3 суму вкладу за договором-заявою № 313731/37270/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» від 11 листопада 2014 року у розмірі 2 200 доларів США.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із рішенням суду, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11.11.2014 року між сторонами було укладено договір-заяву № 313731/37270/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 3 місяці в іноземній валюті. Згідно п.п. 1, 2 зазначеного договору-заяви вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в іноземній валюті на Вкладний рахунок № 2630.0.025479.010 у сумі 2 200 доларів США на строк з 11.11.2014 року по 11.02.2015 року, за час користування коштами вкладу протягом вказаного строку банк нараховує і виплачує вкладникові проценти за ставкою 10,60 % річних (а.с. 7).

Перерахування ОСОБА_3 коштів на депозитний рахунок підтверджено меморіальним ордером № 10819805 від 11.11.2014 року (а.с. 8).

13.02.2015 року позивач звернулася до банку з заявою про видачу вкладу за вищевказаним договором, однак відповідач грошові кошти не повернув(а.с. 9).

Згідно зі ст.ст.15, 16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1ст. 14 ЦК Україницивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтями 526, 629 ЦК Українипередбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За положеннямист. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність"вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

За змістом ч. 1ст. 1058 ЦК Україниза договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3ст. 1060 ЦК Українидоговір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського строкового вкладу банк зобовязаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Згідно зі ст. 1074 ЦК Україниобмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Жодних обмежень прав позивача щодо розпорядження грошовим коштами умовами договору, укладеного між сторонами, не встановлено. Не надано відповідачем і доказів існування обмежень, передбачених ст. 1074 ЦК України.

З урахуванням викладеного вище, зважаючи на те, що відповідачем порушено умови договору строкового банківського вкладу та вимоги чинного законодавства України, і зобов'язання щодо повернення ним суми банківського вкладу, суд прийшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відмова банку у поверненні грошових коштів з банківського вкладу позивачу суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, статті 41 Конституції України, статті 1 Першого Протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статтям 1058, 1060 ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору. З урахуванням здобутих у справі доказів, встановлених обставин справи і вимог закону, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що невидачею позивачу грошових коштів із депозитного вкладу відповідач порушив його права, які підлягають захисту і стягнув суму внесених на депозитний рахунок коштів.

Посилання ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в апеляційній скарзі на постанови Національного банку України № 758 від 03.12.2014р. "Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного і валютного ринків України", № 160від 03.03.2015р., № 354 від 03.06.2015р., якими передбачено зобов'язання уповноважених банків обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати банків у межах 15 000 грн. на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Так, ця обставина не є підставою для порушення договірних зобов'язань, оскільки дані правовідносини регулюються насамперед нормамиЦК України, як нормативно-правовим актом вищої юридичної сили та положеннями укладеного між сторонами договору, за умовами якого сторони підтвердили взяті на себе зобов'язання.

Крім іншого, нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінніст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління. Зазначені постанови є розпорядчими актами, які адресовані обмеженій кількості осіб і таке регулювання здійснюється в межах адміністративно-правових відносин Національного банку України з банками, які охоплюються його наглядовою діяльністю, не розповсюджуються на необмежене коло осіб і не можуть звужувати права клієнтів, передбачені законом.

Доводи апеляційної скарги про необхідність відмови у задоволенні позову з посиланням на те, що суд при ухваленні рішення керувався лише копіями документів, що є в матеріалах справи, та не пересвідчився в наявності оригіналів депозитного договору та відповідних касових документів не є підставою для скасування рішення суду. Так, в засіданні апеляційного суду колегія оглянула в оригіналі договір-заяву № 313731/37270/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 3 місяці в іноземній валюті, меморіальний ордер № 10819805 від 11.11.2014 року, копії яких були засвідчені суддею-доповідачем (а.с. 7, 8).

Інші докази та обставини, на які посилається ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити.

Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2015 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: