Ухвала суду № 52249659, 12.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/3127/15 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.

Провадження № 22-ц/783/5326/15 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.

Категорія:19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Гірник Т.А.

суддів - Бакуса В.Я., Левика Я.А.

секретар - Симець В. І.

з участю представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 15 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, з участю третьої особи: Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про визнання нікчемним акту розподілу часток (квартир, паркомісць) будинку, -

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваною ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 15 травня 2015 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову та накладено арешт на квартири №1, №2, №5, №7, №8, №9, №11 та 8 паркомісць, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать на праві власності ОСОБА_5.

Ухвалу оскаржила відповідач ОСОБА_5 Вважає таку незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права, без з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі вказує на те, що суд не з'ясував обсяг позовних вимог. Не врахував, що ймовірне рішення суду про задоволення вимог цього позову буде лише доведеним фактом про недійсність певного документу з моменту його укладення. Тому арешт зазначених квартир та паркомісць, як вид забезпечення такого позову, не відповідає вимогам закону. Суд постановив ухвалу без даних про приналежність арештованих квартир та паркомість апелянту.

Окрім того, акт від 3 січня 2014 року, який імовірно оспорюється позивачем з участі апелянта не укладався та підписувався трьома іншими особами, а саме ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Жодного відношення до його укладення та підписання немає. Певні квартири та паркомісця, вона набула на підставі договорів купівлі-продажу, а не на підставі оспорюваного акту. Крім цього, в даному акті значиться всього 12 квартир і 7 паркомісць, проте судом накладено арешт на 7 квартир, які їй належать та 8 паркомісць, з яких лише 4 їй належать.

З огляду на наведене просить ухвалу суду про забезпечення позову скасувати, справу передати до суду першої інстанції для повторного вирішення питання по заяві.

В судовому засіданні апелянт доводи апеляційної скарги підтримала.

В підтримання апеляційної скарги висловився відповідач ОСОБА_4

Представник позивача ОСОБА_7 при розгляді справи в суді апеляційної інстанції проти доводів апеляційної скарги заперечила. Вважає ухвалу суду першої інстанції обгрунтованою , просить врахувати що у вересні 2015 року позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог за змістом яких оспорюються свідоцтва про право власності на ряд квартир , власником яких є відповідач ОСОБА_5

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

З виділених матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про визнання нікчемним акту розподілу часток (квартир, паркомісць) будинку АДРЕСА_1.

Заявою від 14 травня 2015 року у порядку забезпечення позову просив накласти арешт на квартири №1, №2, №5, №7, №8, №9, №11 та 8 паркомісць, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать на праві власності ОСОБА_5. Мотивував тим, що відповідач ОСОБА_5 може відчужити зазначені об»єкти нерухомості, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та накладаючи арешт на майно, як належне відповідачу ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, внаслідок чого права позивача не будуть захищені. Інших мотивів задоволення заяви про забезпечення позову в ухвалі не наведено.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується і вважає, що ухвала суду підлягає безумовному скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до ч.5 ст.153 ЦПК України про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Згідно п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася в суд з такою заявою.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

П.7 цієї Постанови передбачено, що ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст.209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Грубо порушуючи вище зазначені вимоги процесуального закону, суд першої інстанції ряд перелічених вище норм не врахував.

В ухвалі не зазачено підстави обрання такого виду забезпечення позову, як і не обґрунтувано підстави застосування заходів по забезпеченню позову. Суд не вказав які саме права позивача можуть бути порушені у випадку невжиття задодів забезпечення позову та не врахував, що у позові позивач не вказав на що саме та які його права підлягають захисту в судовому порядку і в чому такі права порушуються відповідачем ОСОБА_5

Суд не зазначив обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Судом не з'ясовано та не перевірено обставин приналежності відповідачу ОСОБА_5 майна, на яке накладено арешт в порядку забезпечення позову.

Суд не врахував, що до відповідача у справі ОСОБА_5 позивачем взагалі не пред»явлено жодних вимог.

Суд першої інстанції вирішив питання забезпечення позову ОСОБА_2 про визнання нікчемним акту розподілу часток/ квартир ,паркомісць / будинку АДРЕСА_1 та не з»ясував яке відношення до зазначеного акту має відповідач ОСОБА_5, не встановив про який саме акт йде мова у позові, коли та ким такий акт складений. Суд прийняв позов без долучення до такого оспорюваного документу чи його копії до позовної заяви, що убачається з переліку документів, які значаться додатками до позову. / а.с. 2/.

Ні до позовної заяви, ні до заяви про забезпечення позову не долучено доказів приналежності арештованого майна відповідачу ОСОБА_5, знову ж таки за відсутності до останньої позовних вимог.

Суд не мотивував за яких обставин у разі визнання нікчемним акту розподілу часток квартир по зазначеній вище адресі не вжиття заходів забезпечення позову у спосіб визначений позивачем, виконання рішення може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Враховуючи додану копію акту розподілу площ від 3 січня 2014 року, який лише апелянтом долучено до апеляційної скарги як імовірно оспорюваний позивачем правочин , то з такого убачається, що відповідач ОСОБА_5 в його складанні участі не брала.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про грубе порушення судом першої інстанції вимог чинного законодавства, яким врегульовані питання забезпечення позову, оскаржувана ухвала підлягає безумовному скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції. .

Керуючись ст.303, 304 , п.3 ч.1 ст. 312 , 313, 315 , 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити .

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 15 травня 2015 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді