Рішення № 52248178, 12.10.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8556/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді: БАРТАЩУК Л.П.

при секретарі: Ізвольській С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся з позовом про стягнення боргу за договором позики в сумі 71 456,16 грн. з відповідача - ОСОБА_2

Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 28.05.2015 року позивач просить стягнути з відповідача на його користь борг за договором позики в сумі 90 020,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.12.2013 року між сторонами було укладено Договір позики грошових коштів № 1/12/2013.

Відповідно до Договору Позики, позивач надав відповідачу в борг грошові кошти у сумі 50 000,00 грн.

Надання грошових коштів було здійснено у безготівковій формі шляхом грошового переказу на рахунок відповідача.

Банківські рахунки сторін, через які здійснювалося надання грошових коштів у позику, відкриті у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Відповідно до п. 3.2. Договору позики, повернення позики здійснюється позичальником одним траншем до 31 грудня 2014 року.

Станом на дату подання позовної заяви до суду відповідач не виконав своїх зобов'язань, передбачених пунктом 3.2 Договору позики, не повернув гроші, отримані в борг.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підставі статті 1046 Цивільного кодексу України, а також пункту 3.2 Договору позики, позивач має право вимагати від відповідача повернення позики у сумі 50 000,00 грн.

Крім цього, згідно ч. 2 ст. 625 ЦПК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

У зв'язку з цим, позивач вимагає стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції за період часу з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року.

Відповідно до інформації Державної служби статистики України протягом січня - квітня 2015 року індекс інфляції в України був наступний: січень 2015 року - 103,1 %; лютий 2015 року - 105,3 %; березень 2015 року - 110,8 %; квітень 2015 року - 114,0 %.

Сума заборгованості з врахуванням індексу інфляції за період січень - квітень 2015 року становить 68 564,00 грн. (50 000,00 грн. * (1,031*1,053*1,108*1,140)).

Відповідно до ст.ст. 627, 628 Цивільного кодексу України, а також пункту 5.1 Договору позики, позивач також просить стягнути з відповідача сплати штраф у розмірі 10 000 гривень (20 % від 50 000 гривень - суми, яка не повернута вчасно).

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

На підставі статті 1048 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача проценти за період з 26 листопада 2013 року до 31 грудня 2014 року на рівні облікової ставки Національного банку України:

6.5 % річних за період 11 грудня 2013 року - 14 квітня 2014 року, детальний розрахунок 50000,00 * 6.5% / 365 * 124 = 1 104,11 грн.;

9.5 % річних за період 15 квітня 2014 року - 16 липня 2014 року, детальний розрахунок 50000,00 * 9.5% / 365 * 93 = 1 210,27 грн.;

12.5 % річних за період 17 липня 2014 року - 12 листопада 2014 року, детальний розрахунок 50000,00 * 12.5% / 365 * 119 = 2 037,67 грн.;

14 % річних за період 13 листопада 2014 року - 31 грудня 2014 року, детальний розрахунок 50000,00 * 14% / 365 * 85 = 939,73 грн.

Оскільки п. 5.2 Договору позики передбачено, що у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань повернути позикодавцю грошові кошти, позичальник буде зобов'язаний сплатити Позикодавцю проценти за ставкою 30 (тридцять) процентів річних, які нараховуються на суму, яка не була повернута.

На підставі пункту 5.2 Договору позики позивач просить стягнути з відповідача відсотки на рівні ставки 30 % річних за період 01 січня 2015 року - 31 травня 2015 року, детальний розрахунок 50000,00 * 30% / 365 * 150 = 6 164,38 грн., які передбачені Договором позики.

Загальна сума заборгованості, яку просить стягнути позивач з відповідача, становить 90 020,16 грн.

Представник позивача, підтримавши позовні вимоги, просив позов задовольнити, не заперечував проти заочного розгляд у справи через повторну неявку відповідача в судове засідання.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання, згідно зі ст.ст. 74 -77 ЦПК України вважається належним чином повідомлений, доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

Згідно ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача і, враховуючи згоду представника позивача, постанови ухвалу про заочний розгляд справи.

За згодою позивача суд ухвалив про заочний розгляд справи, - на підставі наявних доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2013 року сторонами було укладено Договір позики грошових коштів № 1/12/2013 (а.с. 21-28).

Відповідно до п. 1.2 Договору позики позикодавець надає позичальникові позику - грошові кошти у сумі 50 000,00 грн.

Згідно п. 1.4 Договору позики позичальник зобов'язується повернути позикодавцю надані грошові кошти у строк та у порядку, встановленому цим Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору позики надання позикодавцем грошових коштів позичальнику здійснюється позикодавцем шляхом банківського переказу з банківського рахунку позикодавця на банківський рахунок позичальника одним або декількома траншами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав зазначені в Договорі позики грошові кошти у передбачений Договором спосіб - шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача, відкритий у ПАТ «РайффайзенБанк Аваль».

Відповідно до п. 3.2. Договору позики, повернення позики здійснюється Позичальником одним траншем до 31 грудня 2014 року.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України у справі за № 6-1206цс15 від 23.09.2015р., - згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

У матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем свого зобов'язання, передбаченого пунктом 3.2 Договору позики, щодо своєчасного повернення позики на банківський рахунок позивача або шляхом реального повернення коштів останньому.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідач порушив умови Договору позики, тому на підставі статті 1046 Цивільного кодексу України, 3.2 Договору позики, позивач має право вимоги до відповідача щодо повернення йому переданий на умовах позики грошових коштів в сумі 50 000,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦПК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до інформації Державної служби статистики України протягом січня - квітня 2015 року індекс інфляції в України був наступний: січень 2015 року - 103,1 %; лютий 2015 року - 105,3 %; березень 2015 року - 110,8 %; квітень 2015 року - 114,0 %.

Сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції за період січень - квітень 2015 року становить 68 564,00 грн. (50 000,00 грн. * (1,031*1,053*1,108*1,140)).

Відповідно до ст. ст. 627, 628 Цивільного кодексу України, а також пункту 5.1 Договору позики, з відповідача також належить стягнути штраф у розмірі 10 000 гривень (20 % від 50 000 гривень - суми, яка не повернута вчасно).

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 5.2 Договору позики передбачено, що у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань повернути позикодавцю грошові кошти, позичальник буде зобов'язаний сплатити позикодавцю проценти за ставкою 30 (тридцять) процентів річних, які нараховуються на суму, яка не була повернута.

Оскільки Договором позики встановлений розмір і порядок сплати процентів за користування грошовими коштами, правових підстав для стягнення з відповідача процентів за період з 26 листопада 2013 року до 31 грудня 2014 року на рівні облікової ставки Національного банку України в загальній сумі (згідно розрахунку позивача) 5 291, 78 грн., суд не убачає.

На підставі пункту 5.2 Договору позики позивач має право на отримання від відповідача відсотків на рівні ставки 30 % річних за період 01 січня 2015 року - 31 травня 2015 року, (розрахунок 50000,00 * 30% / 365 * 150) в сумі 6 164,38 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача належить стягнути 84 728, 38 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачений судовий збір в сумі 901,00 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до частини задоволених позовних вимог, тобто, в сумі 847, 28 коп.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 16, 546, 610-612, 625, 1046, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224-226, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики від 11.12.2013 р. в розмірі 84 728, 38 грн. та судовий збір в сумі 847, 28 грн., а всього стягнути 85 575, 66 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Дніпровський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: