Постанова № 52247061, 08.10.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 року №813/4034/15

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся 30.07.2015 року до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» ОСОБА_4. У позові позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідачів та зобовязати їх до вчинення дій.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2015 року позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення її недоліків.

06.08.2015 року позивач усунув недоліки позовної заяви, яку було залишено без руху ухвалою судді від 31.07.2015 року.

Ухвалами судді від 06.08.2015 року у даній адміністративній справі відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

За заявою від 21.09.2015 року, яка судом була врахована, позивачем було уточнено позовні вимоги, із урахуванням чого він просить суд:

1.Визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» ОСОБА_4 щодо не включення ОСОБА_3 до переліку вкладників та в загальний реєстр вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду за Договором 142020034862 банківського вкладу у національній валюті «СУПЕР - вклад» від 03.10.2014 року.

2.Зобовязати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (04071, м.Київ, вул.Хорива, 11-а, ЄДРПОУ 24214088) включити ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

3.Зобовязати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-а, ЄДРПОУ 24214088), які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в сумі не менше гарантованої суми вкладу 200 000 гривень.

4.Зобовязати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» ОСОБА_4 вжити заходів щодо відшкодування ОСОБА_3 коштів за Договором 142020034862 банківського вкладу у національній валюті «СУПЕР - вклад» від 03.10.2014 року в ПАТ «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у встановленому порядку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.10.2014 року між ОСОБА_5 та Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» (надалі ПАТ «Банк «Київська Русь») було укладено договір банківського вкладу у національній валюті «СУПЕР - вклад» №142020034862, згідно з яким банк прийняв від фізичної особи кошти в формі депозитного вкладу в сумі 376 900 грн. із терміном повернення вкладу 03.05.2015 року. У подальшому сума вкладу була збільшена та складала 432 560 грн.

11 березня 2015 року, за письмовою згодою ПАТ «Банк «Київська Русь», шляхом укладення договору про відступлення прав №11/03/2015-2, ОСОБА_5 відступила всі належні їй права за договором банківського вкладу №142020034862 від 03.10.2014 року ОСОБА_3. Про таке відступлення було письмово повідомлено банк 17.03.2015 року.

16 липня 2015 року було прийнято постанову Національного Банку України №460 про відкликання банківської ліцензії ПАТ «Банк «Київська Русь» і прийнято рішення про його ліквідацію. У свою чергу, виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №138 від 17.07.2015 року про ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь».

У звязку з чим, позивач звернувся до відділення ПАТ «Укргазбанк» для отримання належної йому виплати за депозитним вкладом, права на який він набув. Проте, у такій виплаті йому було відмовлено та проінформовано про те, що позивача не було включено до реєстру вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь».

Також позивач відзначає, що 01.07.2015 року він скеровував до ПАТ «Банк «Київська Русь» письмову вимогу про повернення банківського вкладу, однак, 06.07.2015 року отримав листа від банку, який не надав відповіді по суті звернення. Окрім цього, було залишено без розгляду і його звернення від 28.07.2015 року з цього ж питання до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» ОСОБА_4.

Позивач акцентує на тому, що після укладення договору відступлення права вимоги він є вкладником у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому його стосуються гарантії, передбачені зазначеним нормативно-правовим актом. Зокрема, він має право на відшкодування коштів за вкладом в граничному розмірі відшкодування, але не менше 200 000 грн. Однак, незважаючи на це його не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що грубо порушує його права.

Відтак, порушені права ОСОБА_3 підлягають поновленню судом. При цьому, слід брати до увагу встановлену чинним законодавством процедуру, яка полягає, зокрема, в складенні Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб переліку вкладників із визначенням розрахункових сум відшкодування, а також складенні й затвердженні Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на підставі такого переліку загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування. У звязку з чим, позивач вважає свої вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

На заперечення позовних вимог відповідачем Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було подано письмові заперечення на позовну заяву.

У таких запереченнях Фонд відзначає, що позивача не слід вважати вкладником у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Таким вкладником була виключно ОСОБА_5, яка під час ліквідаційної процедури щодо ПАТ «Банк «Київська Русь» вже отримала відшкодування в розмірі гарантованої суми в 200 000 грн. Відповідач при цьому акцентує на тому, що право вимоги на іншу частину належного їй депозиту, не покритого відшкодуванням, було відступлено вкладником на користь позивача саме з метою додаткового отримання відшкодування в розмірі гарантованої суми, що слід розцінювати не інакше як штучну конструкцію для позачергового отримання коштів за рахунок держави, а не за рахунок ліквідаційної маси банку.

Таким чином, на переконання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, договір про відступлення прав №11/03/2015-2 від 11.03.2015 року є нікчемним, позаяк він порушує публічний порядок відшкодування коштів вкладникам неплатоспроможних банків.

Окрім того, на думку відповідача, в даному випадку заміна кредитора за договором про відступлення прав №11/03/2015-2 від 11.03.2015 року не могла відбутися, оскільки Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлює обмеження для вчинення такого правочину.

Відповідач також підкреслює, що чинним законодавством України обумовлено можливість здійснення відшкодування лише вкладнику, яким є лише фізична особа (крім фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. У той же час, позивач не укладав із ПАТ «Банк «Київська Русь» такого договору і не є власником іменного депозитного сертифіката. При цьому, виходячи з приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо відшкодування в розмірі гарантованої суми лише вкладникам, слід дійти висновку, що таке зобовязання нерозривно повязане з особою конкретного вкладника, відтак, в силу приписів ст.515 Цивільного кодексу України заміна кредитора в такому зобовязані є неможливою.

Таким чином, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вважає позовні вимоги позивача безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити повністю.

На заперечення позовних вимог відповідачем Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» було подано письмові заперечення на позовну заяву.

У таких запереченнях відповідач посилається на норми ч.3 ст.36, п.4 ч.2 ст.37, ч.ч.1-3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та стверджує, що в силу їх приписів договір щодо відступлення права вимоги за договором банківського вкладу на користь позивача є нікчемним.

У звязку з чим, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, уточненнях до неї та просила суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб проти позову заперечив та просив у позові відмовити повністю.

Відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_5 уклала з ПАТ «Банк «Київська Русь» договір банківського вкладу у національній валюті «СУПЕР - вклад» №142020034862 від 03.10.2014 року.

Відповідно до п.п.2.1, 2.3, 2.5 цього договору ОСОБА_5 як вкладник надала ПАТ «Банк «Київська Русь» на зберігання грошові кошти 376 900 грн. в формі депозитного вкладу під 23% річних із правом поповнення вкладу. Як передбачено п.2.2 договору, для розміщення вкладу банком було відкрито рахунок №2630301393008.980., а пунктом 2.4 договору було визначено терміном повернення вкладу 03.05.2015 року, з настанням якого грошові кошти вкладу повертаються банком.

У подальшому, за сімома договорами про внесення змін до договору банківського вкладу №142020034862 від 03.10.2014 року, які укладалися ОСОБА_5 з ПАТ «Банк «Київська Русь» 07.10.2014 року, 11.11.2014 року, 05.12.2014 року, 09.01.2015 року, 06.02.2015 року, 06.02.2015 року та 04.03.2015 року, сума вкладу поповнювалася й у кінці (із 04.03.2015 року) складала 432 560 грн.

Судом встановлено, що 11.03.2015 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір про відступлення прав №11/03/2015-2.

Відповідно до п.1.1 такого договору про відступлення прав, ОСОБА_5 передала позивачеві, а той прийняв, належні їй права, що випливають з банківського вкладу, згідно договору банківського вкладу у національній валюті «СУПЕР - вклад» №142020034862 від 03.10.2014 року на суму банківського вкладу 432 560 грн. та суми усіх процентів і права на стягнення всіх штрафних санкцій, пені тощо. Пунктом 1.2 даного договору сторони обумовили, що ОСОБА_3 займає місце ОСОБА_5 щодо всіх прав та обовязків, що випливають із договору банківського вкладу. Як випливає з п.2.1 договору про відступлення, він є платним і плата обумовлюється в окремому додатку.

При цьому, як вбачається з листа №358.1 від 06.03.2015 року, ПАТ «Банк «Київська Русь» надав ОСОБА_5 письмову згоду на відступлення прав за договором банківського вкладу у національній валюті «СУПЕР - вклад» №142020034862 від 03.10.2014 року на користь ОСОБА_3, тобто відступлення прав за договором №11/03/2015-2 від 11.03.2015 року відбулося за попередньою письмовою згодою банку.

Повідомленням від 13.03.2015 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 спільно проінформували ПАТ «Банк «Київська Русь» про відступлення усіх майнових прав за договором банківського вкладу у національній валюті «СУПЕР - вклад» №142020034862 від 03.10.2014 року на суму вкладу 432 560 грн. Як засвідчується штампом на такому повідомленні, воно було отримане банком 17.03.2015 року (вхідний №329.1).

Таким чином, суд приходить до висновку про факт відступлення ОСОБА_5 на користь позивача всіх прав за договором банківського вкладу у національній валюті «СУПЕР - вклад» №142020034862 від 03.10.2014 року з сумою депозитного вкладу 432 560 грн., тобто на всю суму внесеного нею вкладу.

У матеріалах справи також наявна довідка №1193 від 21.07.2015 року, видана ПАТ «Банк «Київська Русь», якою банк засвідчує, що ОСОБА_3 має в банку відкритий депозитний рахунок №2630301393008(980) в гривні (тобто той же рахунок, який за п.2.2 договору банківського вкладу відкривався ОСОБА_5), залишок коштів на якому станом на 21.07.2015 року становить 432 560 грн., що також підтверджує викладений вище висновок суду.

Як стверджується та не заперечується сторонами, постановою Правління Національного банку України №190 від 19.03.2015 року ПАТ «Банк «Київська Русь» було віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №61 від 19.03.2015 року було розпочато процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації.

У подальшому, 16.07.2015 року постановою Правління Національного банку України №460 було відкликано банківську ліцензію ПАТ «Банк «Київська Русь» і прийнято рішення про його ліквідацію, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №138 від 17.07.2015 року було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» і призначено Уповноважену особу Фонду на його ліквідацію. Одночасно було оголошено про початок процедури виплати коштів вкладникам ПАТ «Банк «Київська Русь».

Проте, як підтверджується матеріалами справи та засвідчується поясненнями сторін, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» не визнають права ОСОБА_3 на отримання відшкодування за вкладом у гарантованій сумі 200 000 грн. і, відповідно, відмовляються у вжитті заходів для проведення такого відшкодування.

У звязку з чим, суд відзначає, що відносини, які виникають у звязку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування за вкладами визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №14 від 09.08.2012 року.

Так, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку (ч.1 ст.3 закону).

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і надалі в редакції чинній на час прийняття рішення про ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь») Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Як встановлено ч.1 ст.28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Отже, після 16.07.2015 року дійсно розпочалася процедура виплати відшкодування депозитних вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк «Київська Русь» Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі гарантованої суми не менше 200 000 грн., що відповідає гарантіям чинного законодавства України щодо відшкодування коштів вкладників банку за їх вкладами.

Згідно з пп.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вклад кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

У відповідності до пп.4 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частина 1 ст.509 Цивільного кодексу України визначає, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник), зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Як визначено ч.2 цієї ж статті, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобовязанні є боржник і кредитор, у зобовязанні на стороні боржника або кредитора або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Як установлено ч.1 ст.1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст.1060 Цивільного кодексу України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу на вимогу банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

За договором банківського строкового вкладу банк зобовязаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, відповідно до договору банківського вкладу у національній валюті «СУПЕР - вклад» №142020034862 від 03.10.2014 року, між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_5 виникло зобовязання, за яким банк прийняв від ОСОБА_5 грошову суму депозитного вкладу, зі спливом строку якого повинен повернути такий вклад.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 за даним договором банківського вкладу, з врахуванням доповнень, було внесено на депозитний рахунок у ПАТ «Банк «Київська Русь» загалом коштів у розмірі 432 560 грн.

Статтею 12 Цивільного кодексу України передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на свій розсуд. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, за винятком випадків, передбачених законом.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи договору банківського вкладу у національній валюті «СУПЕР - вклад» №142020034862 від 03.10.2014 року, він не містить обмежень щодо можливості передачі кредитором своїх прав або обмеження обсягу прав, які передає кредитор.

Згідно з нормами ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обовязку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обовязку боржника третьою особою.

Кредитор у зобовязанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобовязанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобовязанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною 1 ст.516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заміна кредитора у зобовязанні по договору банківського вкладу у національній валюті «СУПЕР - вклад» №142020034862 від 03.10.2014 року за договором про відступлення прав №11/03/2015-2 від 11.03.2015 року була здійснена за згодою боржника (ПАТ «Банк «Київська Русь») у відповідності до порядку, визначеного ст.ст.512-517 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первинного кредитора у зобовязанні в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, що в результаті укладання між ОСОБА_5 та позивачем договору про відступлення прав №11/03/2015-2 від 11.03.2015 року ОСОБА_3 отримав усі права вкладника за договором банківського вкладу у національній валюті «СУПЕР - вклад» №142020034862 від 03.10.2014 року, які випливають із суми вкладу, належного новому кредитору, в розмірі 432 560 грн.

Суд відзначає, що аналогічної позиції дотримується й Вищий адміністративний суд України, зокрема, така була викладена в ухвалі від 20.02.2014 року у справі К/9991/7694/11.

Узявши ж до уваги доводи відповідачів на заперечення правомірності відступлення прав за договором банківського вкладу №142020034862 та переходу їх до ОСОБА_3, суд оцінює їх критично та відзначає таке.

Так, суд надає критичної оцінки твердженням відповідача про те, що зобовязання щодо виплати банківського вкладу є таким, що нерозривно повязане з особою, яка первинно уклала договір депозиту (в даному випадку з ОСОБА_5), що в силу приписів ст.515 Цивільного кодексу України виключає можливість заміни кредитора в такому зобовязані.

Проте, наводячи таке твердження, відповідач не надає йому жодного належного нормативного обґрунтування та не покликається на відповідні норми закону, а суд у свою чергу не вбачає в чинному законодавстві України такого роду обмежень щодо відступлення прав за договором банківського вкладу. Більш того, суд звертає увагу на те, що нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено можливість виплати вкладу спадкоємцям вкладника (у т.ч. й шляхом гарантованого відшкодування коштів вкладникам), що з врахуванням норм ст.ст.608, 1219 Цивільного кодексу України свідчить про те, що такого роду зобовязання не є нерозривно повязаним із особою, яка первинно уклала договір депозиту, оскільки інше виключало би можливість спадкування права на вклад у банку.

Також необґрунтованим вважає суд вказівку відповідача на нібито порушення договором про відступлення прав №11/03/2015-2 від 11.03.2015 року публічного порядку та його нікчемність, відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Суд, зокрема, звертає увагу на те, що в п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відзначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 Цивільного кодексу України, й такими є: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо. А при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, відповідач, стверджуючи про порушення договором про відступлення прав публічного порядку, жодним чином не вказує на обставини, які це обумовлюють, не наводить належні й допустимі докази, які це безсумнівно можуть підтверджувати, а також відповідач і не обґрунтовує вини особи.

Окрім цього, безпідставним є й твердження відповідача про нібито встановлення Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмежень щодо можливості вчинення передбаченого нормами цивільного законодавства України правочину про заміни кредитора в зобовязанні, позаяк позивач не наводить конкретної норми закону, яка це передбачає, а суд зі своєї сторони не вбачає існування таких законодавчих заборон чи обмежень.

Також суд приходить до висновку про безпідставність доводів відповідача щодо нікчемності договору про відступлення прав №11/03/2015-2 від 11.03.2015 року, які він обґрунтовує вимогами ч.3 ст.36, п.4 ч.2 ст.37, ч.ч.1-3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Так, за вказаними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» нікчемними є правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію. А також, нікчемними є правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку з підстав, якщо:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобовязання без встановлення обовязку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобовязання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобовязань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобовязаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобовязання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з повязаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Проте, відповідач не наводить конкретних обставин для висновку щодо нікчемності договору про відступлення прав №11/03/2015-2 від 11.03.2015 року з наведених вище підстав, а також і матеріалами справи не підтверджується наявність обставин, визначених ч.3 ст.36 і ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які могли би бути підставою для визнання такого правочину нікчемним.

Інші доводи відповідачів також залишилися не підтвердженими матеріалами справи й належними і допустимими доказами, обовязок доказування чого в силу приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладався саме на відповідачів.

Відтак, суд приходить до висновку, що правомірно отримавши всі права вкладника за договором банківського вкладу у національній валюті «СУПЕР - вклад» №142020034862 від 03.10.2014 року, які випливають із суми вкладу в розмірі 432 560 грн., ОСОБА_3 у тому числі має право на відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладом у розмірі гарантованої суми в звязку з відкликанням банківської ліцензії та ліквідацією ПАТ «Банк «Київська Русь».

З огляду на що, суд відзначає, що за правилами ч.ч.1-3 ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Зазначене також передбачено п.п.3, 4 розд.ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №14 від 09.08.2012 року, якими встановлено, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку станом на день отримання рішення формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Згідно з ч.5 ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом шести днів з дня отримання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Зазначене також передбачено і п.п.2, 4 розд.IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №14 від 09.08.2012 року, у відповідності до яких Фонд гарантування вкладів фізичних осіб складає на підставі переліку загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за встановленою формою, який затверджується виконавчою дирекцією Фонду протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відтак, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 як особа, що має право на відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладом у розмірі гарантованої суми за вкладом в сумі 432 560 грн. за договором банківського вкладу у національній валюті «СУПЕР - вклад» №142020034862 від 03.10.2014 року, повинен був бути включеним до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, а також до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

А тому, бездіяльність відповідачів, яка полягала у невключенні позивача до таких переліків і реєстрів, є протиправною й відповідні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Окрім цього, враховуючи визнання судом неправомірною та протиправною бездіяльність відповідачів, суд вправі зобовязати їх вчинити певні дії у спосіб, визначений чинним законодавством України, якими може бути захищено та відновлено порушене право позивача, у звязку з чим підлягають до задоволення вимоги позивача про зобовязання відповідачів включити його до переліку та загального реєстру вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У той же час, суд відзначає, що резолютивна частина рішення суду в адміністративній справі не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобовязання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє, як про це зазначає Пленум Вищого адміністративного суду України в п.10.3 постанови №7 від 20.05.2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі». Однак, вимога позивача про зобовязання відповідачів вжити заходів щодо відшкодування йому коштів за договором банківського вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у встановленому порядку за своїм змістом не слідує з встановленої судом неправомірної бездіяльності відповідачів, а фактично вказує на можливі порушення в майбутньому щодо не вжиття передбачених законом заходів, відповідно, така вимога до задоволення не підлягає.

А тому, з урахуванням усіх встановлених дійсних обставин справи, базуючись на приписах чинного законодавства України, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 частково.

Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» ОСОБА_4 щодо не включення ОСОБА_3 до переліку вкладників та в загальний реєстр вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду за Договором 142020034862 банківського вкладу у національній валюті «СУПЕР - вклад» від 03.10.2014 року.

Зобовязати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (04071, м.Київ, вул.Хорива, 11-а, ЄДРПОУ 24214088) включити ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобовязати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (04071, м.Київ, вул.Хорива, 11-а, ЄДРПОУ 24214088), які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в сумі не менше гарантованої суми вкладу 200 000 гривень.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) сплачений судовий збір у сумі 219 (двісті девятнадцять) грн. 24 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13 жовтня 2015 року.