Постанова № 52246992, 07.10.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року Справа № 813/4077/15

14 год. 42 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карпяк О.О.

при секретарі судового засідання Дорош Х.Р.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1

від відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Інформаційно обчислювальний центр» до Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення № 16 від 30.06.2015 року, -

в с т а н о в и в :

Державне підприємство «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Інформаційно обчилювальний центр» звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення № 16 від 30.06.2015 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що норма закону, яка була застосована відповідачем при прийняття спірного рішення, а саме: п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту Закон № 1058-ІV), втратила чинність 1 січня 2011 року, тому на момент винесення рішення не могла бути застосована, у звязку з чим прийнятті рішення є протиправним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, наведених у позові, просить позов задоволити.

Позиція відповідача викладена у письмовому запереченні на позов та обґрунтовується тим, що згідно картки особового рахунку страхувальника відокремленого підрозділу ««Інформаційно обчилювальний центр» Державного підприємства «Львіввугілля» обліковувалася заборгованість із сплати фінансових санкцій на загальну суму 6289, 50 грн., за рішенням № 143 від 14.03.2011 року. Вказану суму фінансових санкцій позивачу належало сплатити протягом десяти робочих днів з дня одержання рішення, а саме до 06.04.2011 року. Позивачем вказану заборгованість в повному обсязі було сплачено згідно платіжних доручень від 28.02.2011 року № 119 та від 29.07.2014 року № 582, однак сплата відбулася несвоєчасно. Вказують, на те, що у відповідності до частини 7 Розділу VІІІ Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» управлінням застосовано фінансову санкцію згідно рішення № 16 від 30.06.2015 року.

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечила з підстав, наведених у письмових запереченнях на позов, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 30.06.2015 року начальником УПФ України в Сокальському районі Львівської області ОСОБА_3 винесено рішення №16 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, до ВП «Інформаційно обчилювальної центру» Державного підприємства Львіввугілля, згідно якого до відповідача нарахована пеня в розмірі 7139, 37 грн. за період з 06.04.2011 року до 29.07.2014 року. Вважаючи, що дане рішення винесено на підставі норми закону, яка втратила чинність, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, тексту самого рішення №16 від 30.06.2015 року, відповідач, застосовуючи до ВП «Інформаційно обчилювальний центр» ДП Львіввугілля пеню у розмірі 7139, 37 грн., за період з 06.04.2011 року по 29.07.2014 року, керувався положенням п.2 ч.9 ст.106 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (яка діяла до 01 січня 2011 року), згідно якого було передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами ПФУ, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Суд зазначає, що в період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Водночас, із набранням чинності з 01.01.2011 року Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року №2464-VI, частини 1-9 ст.106 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування були виключені.

У той же час, згідно з абз.5 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №2464-VI від 08.07.2010 року стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 04 червня 2013 року (№21-170а13) та від 20 листопада 2012 року (№21-367а12).

Системний аналіз наведених положень законодавства дає підстави вважати, що після набрання чинності Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за органами ПФУ збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій за несплату заборгованості по страхових внесках, яка виникла до 1 січня 2011 року. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту ст.106 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та застосовується з посиланням на п.7 Перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Така позиція суду повністю узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 31.03.2015 (№ 21-77а15) та від 12.05.2015 (№21-370а15).

З огляду на те, що п.2 ч.9 ст.106 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і не діяв на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, тому таке рішення відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі ст.94 вищенаведеного Кодексу з урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 71, 86, 94 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області № 16 від 30.06.2015 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплачену сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Львіввугілля» (адреса: Львівська область, м. Сокаль, вул. Героїв УПА, 11) суму сплаченого судового збору 182, 70 грн.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 12 жовтня 2015 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна