Постанова № 52246569, 28.09.2015, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/10177/15-а

2-а/296/347/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2015 р. м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Маслак В.П., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського міського центру зайнятості, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПАТ "Верстатуніверсалмаш", про визнання неправомірними дій, визнання рішення неправомірним та зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій Житомирського міського центру зайнятості щодо відмови у перерахунки допомоги по безробіттю, просить визнати рішення Житомирського міського центру зайнятості від 21.08.2015р. №3540 неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, та зобовязати Житомирський міський центр зайнятості провести ОСОБА_1 перерахунок допомоги по безробіттю, з врахуванням сум сплаченого єдиного соціального внеску, починаючи з моменту виплати допомоги, з 03.04.2015р., і до закінчення виплати.

Позов мотивований тим, що 02.03.2015р. позивача було звільнено з ПАТ "Верстатуніверсалмаш". З 03.04.2015р. ОСОБА_1 отримав статус безробітного та розпочато виплату йому допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі як особі, що не має страхового стажу. Наведене не відповідає діючому законодавству, оскільки враховуючи його стаж роботи та надані довідки, допомога повинна розраховуватися виходячи із довідок про середню заробітну плату, з врахуванням страхових внесків.

Житомирський міський центр зайнятості у письмовому відзиві №4004 від 23.09.2015р. заперечило проти доводів та вимог позовної заяви, вказавши, що за даними Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування в період з вересня 2014 року по січень 2015 року ПАТ "Верстатуніверсалмаш" не було сплаченого єдиного соціального внеску, тому відповідно до вимог законодавства про зайнятість допомога по безробіттю позивачу була призначена в мінімальному розмірі.

Розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження у відповідності із ст.183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, трудової книжки ОСОБА_1, відповідно до наказу ПАТ "Верстатуніверсалмаш" №11-к від 02.03.2015р. позивача звільнено за скороченням штату.

Згідно запису в трудовій книжці позивача з 03.04.2015р. йому розпочато виплату допомоги по безробіттю.

11.08.2015р. ОСОБА_1 звернувся до Житомирського міського центру зайнятості із заявою про здійснення перерахунку розміру допомоги по безробіттю.

В листі №3540 від 21.08.2015р. Житомирський міський центр зайнятості вказав, що допомога по безробіттю призначена ОСОБА_1 відповідно до п.2 ст.22, п.22 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки в період з вересня 2014 року по січень 2015 року ПАТ "Верстатуніверсалмаш" не було сплаченого єдиного соціального внеску, тому відповідно до вимог законодавства про зайнятість допомога по безробіттю позивачу була призначена в мінімальному розмірі.

Як визначено п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Згідно ч.1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків. Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Відповідно до ч.3 ст.23 вказаного Закону допомога по безробіттю особам, зазначеним у частині другій статті 22 цього Закону, виплачується у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.

Як вбачається з наданої позивачем довідки про середню заробітну плату за період з вересеня 2014 року по лютий 2015 року, з його заробітної плати було відраховано 782,04 грн. страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Крім того, згідно платіжних доручень від 18.12.2014р. та довідки ПАТ «Верстатуніверсалмаш» від 01.04.2015р. підприємство перерахувало 66750 грн. відрахування єдиного страхового внеску із заробітної плати працівників за грудень 2014 року в січні 2015 року; за січень 2015 року 45000 грн. в лютому 2015 року; за лютий 2015 року 60000 грн. в березні 2015 року.

Тобто, безпідставним є твердження відповідача, що в період з вересня 2014 року по січень 2015 року ПАТ "Верстатуніверсалмаш" не було сплаченого єдиного соціального внеску

Крім того, слід зазначити, що статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску це, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.6 вказаного Закону платник єдиного внеску зобов'язаний пред'являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч.11 ст.9 Закону)

Адміністративну відповідальність за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску несуть посадові особи платників єдиного внеску (ч.1 ст.26 Закону).

Виходячи зі змісту наведених норм, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов'язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.

При цьому, особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних гарантій. А відтак, несплата підприємством страхових внесків, які роботодавець попередньо відрахував із заробітної плати працівника, не може бути підставою для позбавлення його права на отримання соціальних гарантій, оскільки це призведе до порушення принципу рівності особи перед законом.

Аналогічна позиція з даного питання викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.03.2015р. у справі № К/800/21378/13.

Враховуючи вищевикладене, відповідач безпідставно призначив позивачу допомогу по безробіттю в мінімальному розмірі на підставі ч.3 ст.23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", не застосувавши приписи ч.1 ст.23 вказаного Закону.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дій Житомирського міського центру зайнятості щодо відмови у перерахунку допомоги по безробіттю та зобовязання Житомирського міського центру зайнятості провести позивачу перерахунок допомоги по безробіттю, з врахуванням сум сплаченого єдиного соціального внеску за період роботи у ПАТ «Верстатуніверсалмаш», починаючи з моменту виплати допомоги - 03.04.2015р.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Нормативно-правовий акт це офіційний письмовий документ, який приймається уповноваженим органом держави та встановлює, змінює, припиняє чи конкретизує певну норму права. Для віднесення акту до категорії нормативно-правових необхідно співпадання водночас сукупності ознак, таких як: поширення на всю територію України, вміст норм права, неодноразове застосування, поширення дії акту на невизначене коло осіб.

Правовий акт індивідуальної дії породжує права і обов'язки лише у тих конкретних суб'єктів, яким він адресовані, у конкретному випадку і місить такі ознаки: видається правозастосовними органами; не містить норм права; не є джерелом права; юридично обовязковий тільки для зазначених осіб; видається у формі указів, постанов, наказів, розпоряджень щодо згаданих у них осіб або конкретних обставин; спрямовується на врегулювання конкретних видів соціальної поведінки; поширюється лише на персонально визначених осіб; не передбачає повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; має переважно короткостроковий характер, припиняється після реалізації відповідних індивідуальних правових приписів.

Аналіз вище наведеного свідчить, що рішення Житомирського міського центру зайнятості №3540 від 21.08.2015р., яке просить визнати неправомірним та скасувати позивач, не відноситься до нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії, а є листом-відповіддю на звернення ОСОБА_1

За вказаних обставин, позивачем обраний невірний спосіб захисту порушеного права, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дій Житомирського міського центру зайнятості щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунки допомоги по безробіттю.

Зобовязати Житомирський міський центр зайнятості провести ОСОБА_1 перерахунок допомоги по безробіттю, з врахуванням сум сплаченого єдиного соціального внеску за період роботи у ПАТ «Верстатуніверсалмаш», починаючи з моменту виплати допомоги - 03.04.2015р.

В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. П. Маслак