Постанова № 52243885, 05.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2015 р. Справа№ 910/9481/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Сухового В.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

ОСОБА_2

на рішення Господарського суду м. Києва

від 26.05.2015

у справі № 910/9481/13 (головуючий суддя Морозов С.М., судді: Пукшин Л.Г., Пінчук В.І.)

за позовом 1) ОСОБА_2,

2) ОСОБА_3,

до Приватного акціонерного товариства "Готель "Салют",

про укладення договорів,

за участю представників сторін:

від позивача 1: 1) ОСОБА_2 - паспорт серія НОМЕР_1

від 12.03.1998;

2) ОСОБА_4 - представник (довіреність № б/н від 05.06.2015);

від позивача 2: не з'явився;

від відповідача: Дедюк Є.М. - представник (довіреність № 1-ю від 04.11.2014);

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі - позивач 1) та ОСОБА_3 (надалі - позивач 2) звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Готель "Салют" (надалі - ПрАТ «Готель «Салют», відповідач) про укладення договорів на обов'язковий викуп товариством належних акціонерам акцій.

Під час судового розгляду справи місцевий господарський суд прийняв подану позивачами 23.09.2013 в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивачі просять суд вважати договір про обов'язковий викуп товариством належних акціонеру акцій №1 між ОСОБА_2 та ПрАТ «Готель «Салют» укладеним на умовах, поданого нею проекту від 19.03.2013 та вважати договір про обов'язковий викуп товариством належних акціонеру акцій №2 між ОСОБА_3 та ПрАТ «Готель «Салют» укладеним на умовах, поданого ним проекту від 19.03.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2015 у справі №910/9481/13 позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано укладеним договір №1 про обов'язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства «Готель «Салют» між ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством «Готель «Салют». Визнано укладеним договір №2 про обов'язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства «Готель «Салют» між ОСОБА_3 та Приватним акціонерним товариством «Готель «Салют». В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2015 у справі №910/9481/13 змінити в частині визначення у договорі ціни однієї акції за ринковою вартістю, яка складає 0,71 грн за одну акцію, визначеною за результатами проведення судової експертизи, без застосування понижуючого коефіцієнту властивостей та викласти підпункти 3.1. та 3.2. договору №1 у запропонованій нею редакції.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням судом норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2015 апеляційну скаргу у справі №910/9481/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Суховий В.Г. та призначено розгляд справи на 07.09.2015.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 у зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. на лікарняному, справа № 910/9481/13 передана для розгляду судовій колегії у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Агрикова О.В., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 справу №910/9481/13 прийнято до провадження вищезазначеною колегією суддів.

В судовому засіданні 07.09.2015, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 05.10.2015 у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача 2.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити, пункт 2 рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2015 змінити частково.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

Позивач 2 свого уповноваженого представника у судове засідання не направив, про дату, місце та час судового засідання були повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення даній особі поштового відправлення.

Вислухавши думку представників позивача 1 і відповідача щодо можливості розгляду апеляційної скарги без участі уповноваженого представника позивача 2, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника позивача 2.

05.10.2015 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 є акціонером Приватного акціонерного товариства «Готель «Салют» та власником простих іменних акцій вказаного товариства в кількості 210 116 штук, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 23.04.2013 (т.1,а.с.14).

ОСОБА_3 є акціонером Приватного акціонерного товариства «Готель «Салют» та власником простих іменних акцій вказаного товариства в кількості 114 188 штук, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 23.04.2013 (т.1,а.с.15).

21.11.2011 відповідачем було направлено позивачам повідомлення про проведення 28.12.2011 позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ «Готель «Салют».

28.12.2011 відбулися загальні позачергові збори акціонерів Приватного акціонерного товариства «Готель «Салют», оформлені протоколом №15/1, до порядку денного яких були включені наступні питання:

1. Про обрання робочих органів та затвердження регламенту роботи зборів.

2. Про продовження на 2 (два) роки терміну дії Договору про мультивалютну кредитну лінію №915м-01-04 від 19.11.2004р. з АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

На вказаних загальних зборах акціонерів ПрАТ «Готель «Салют» було прийнято рішення, зокрема, продовжити договір про мультивалютну кредитну лінію №915м-01-04 від 19.11.2004 з АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на строк 24 місяці до 24.11.2013 з фіксованою процентною ставкою 10,25%. Цільове призначення кредиту - поповнення обігових коштів Приватного акціонерного товариства «Готель «Салют».

Звертаючись з даним позовом до суду, позивачі зазначають, що на позачергових загальних зборах акціонерів Приватного акціонерного товариства «Готель «Салют», які відбулися 28.11.2011, було прийнято рішення про укладення значного правочину. Оскільки акціонери ОСОБА_2 і ОСОБА_3 голосували проти прийняття вказаного рішення, у них виникло право вимагати здійснення обов'язкового викупу товариством належних їм акцій.

Місцевим господарським судом встановлено, що 03.01.2012 позивачі в порядку частини 2 статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства» подали Приватному акціонерному товариству «Готель «Салют» вимоги про викуп належних їм акцій (т.1,а.с.19-20), які листом відповідача від 18.01.2012 №6 були відхилені з тих підстав, що на загальних зборах акціонерів Приватного акціонерного товариства «Готель «Салют» 28.12.2014 не приймалося рішення про укладення значного правочину, оскільки укладення додаткової угоди, якою продовжено строк дії договору, не вважається укладенням нового договору (т.1,а.с.21-22).

19.03.2013 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 направили відповідачеві пропозицію по укладенню договорів на обов'язковий викуп товариством належних їм простих іменних акцій ПрАТ «Готель «Салют» разом з проектами вказаних договорів, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист з відміткою УДППЗ «Укрпошта», а також поштовим повідомленням про вручення 21.03.2013 поштового відправлення відповідачеві (т.1,а.с.32-33).

За твердженням позивачів, відповіді на вказану пропозицію від відповідача не надійшло, договорів про обов'язковий викуп акцій укладено не було, що і змусило їх звернутися до суду з позовом про визнання таких договорів укладеними в редакції проектів від 19.03.2013.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення вказаного позову з огляду на наступне.

Відповідно до приписів частин 1, 3 статті 68 Закону «Про акціонерні товариства» кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами певних рішень, зокрема, про вчинення товариством значного правочину, а акціонерне товариство, відповідно, зобов'язане викупити належні акціонерові акції.

Пунктом 4 частини 1 статті 2 вказаного Закону встановлено, що значний правочин - це правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.

Як встановлено судом першої інстанції, 19.11.2004 між ПрАТ «Готель «Салют» та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір № 915м-01-04 про надання мультивалютної кредитної лінії.

На позачергових загальних зборах акціонерів ПрАТ «Готель «Салют», що відбулися 28.12.2011, було прийнято рішення продовжити строк дії цього договору ще на два роки.

Оскільки позивачі голосували проти прийняття вищевказаного рішення, у них виникло право вимагати у ПрАТ «Готель «Салют» обов'язкового викупу належних їм акцій.

Відповідно до статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства» протягом 30 днів після прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій, акціонер, який має намір реалізувати зазначене право, подає товариству письмову вимогу. У вимозі акціонера про обов'язковий викуп акцій мають бути зазначені його прізвище (найменування), місце проживання (місцезнаходження), кількість, тип та/або клас акцій, обов'язкового викупу яких він вимагає.

Посилаючись на те, що рішення щодо вирішення питання про продовження строку дії кредитного договору не підпадає під визначення «вчинення значного правочину» позивач відмовив акціонерам у викупі акцій.

За результатами здійсненої перевірки постановою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.06.2012 №372-ЦА-КП-Р до ПрАТ «Готель «Салют» було застосовано санкцію у вигляді попередження за порушення вимог законодавства щодо цінних паперів, а саме, частини 3 статті 68 Закону України «Про акціонерні товариства»(т.1,а.с.50-51).

Також розпорядженням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.06.2012 №166-ЦА-КП-Р «Про усунення порушень законодавства про цінні папери» зобов'язано ПрАТ «Готель «Салют» у термін до 21.12.2012 усунути виявлені порушення законодавства.

Не погоджуючись із прийнятими Національною комісії з цінних паперів та фондового ринку рішеннями, відповідач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання нечинними та скасування постанови від 22.06.2012 №372-ЦА-КП-Р та розпорядження від 22.06.2012 №166-ЦА-КП-Р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.10.2013, в позові відмовлено повністю.

Наведеними судовими рішеннями було встановлено правомірність та обґрунтованість зазначених вище рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо виявлених у діях відповідача порушень вимог законодавства про цінні папери в частині нездійснення обов'язкового викупу акцій ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Як вбачається зі змісту договору від 19.11.2004 №915м-01-04, банк надає позичальнику кредит в сумі 55 000 000,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти до 21.11.2006 та виплатити за користування кредитом відсотки у розмірі 19% річних.

Згідно з умовами Додаткової угоди від 26.10.2011 до кредитного договору, пункт 1.1.1. погоджено викласти у новій редакції, а саме, «предоставление кредитных средств будет осуществляться отдельными частями (траншами) на условиях, определенных настоящим Договором в пределах мультивалютной кредитной линии с лимитом максимальной задолженности в размере - 470 521 140,00 грн и с учетом его уменьшения согласно графика снижения лимита с уплатой за пользование кредитными средствами процентов согласно п. 3.1».

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно частини 1 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору, зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання.

Укладаючи Додаткову угоду від 26.10.2011 до кредитного договору сторонами було погоджено всі передбачені законодавством Україні істотні умови такого договору.

Крім того, як встановлено місцевим судом та вбачається з протоколу №15/1 позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ «Готель «Салют», співвідношення загальної суми кредиту до вартості активів товариства на початок звітного періоду становить 46,92%.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладення Додаткової угоди від 26.10.2011 до кредитного договору є вчиненням значного правочину в розумінні Закону України «Про акціонерні товариства».

Враховуючи те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були присутні на позачергових загальних зборах акціонерів ПрАТ «Готель «Салют», голосували проти вчинення значного правочину та звернулись до відповідача з вимогою про викуп належних їм акцій, у чому їм відповідачем було відмовлено, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про порушення відповідачем частини 3 статті 68 Закону України «Про акціонерні товариства» та виникнення у нього зобов'язання щодо обов'язкового викупу належних позивачам простих іменних акцій.

Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлений загальний порядок укладення господарських договорів.

Відповідно до частин 2-3 статті 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Згідно зі статтею 187 ГК України спори, які виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону або в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

З огляду на вимоги статей 68, 69 Закону України «Про акціонерні товариства» судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що укладення договорів про обов'язковий викуп товариством належних акціонерам простих іменних акцій між позивачами та відповідачем в даному випадку є обов'язковим.

Відповідно до статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства» ціна викупу акцій не може бути меншою, ніж їх ринкова вартість. Ціна викупу акцій розраховується станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій. Ринкова вартість акцій визначається в порядку, встановленому статтею 8 цього Закону. Договір між акціонерним товариством та акціонером про обов'язковий викуп товариством належних йому акцій укладається в письмовій формі.

Згідно частини 2 статті 8 Закону України «Про акціонерні товариства» ринкова вартість емісії цінних паперів, які не перебувають у обігу на фондових біржах, визначаються відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Направляючи відповідачеві проекти договорів, позивачами було самостійно здійснено розрахунок вартості простих іменних акцій, що підлягають викупу, за яким вартість однієї акції була визначена ними в розмірі 7,65 грн.

Місцевим господарським судом правомірно відхилено наданий позивачами розрахунок, оскільки він не відповідає вимогам частини 2 статті 8 та статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства», адже позивачі не є суб'єктами оціночної діяльності, а крім того, проведений ними розрахунок був виконаний не на конкретну дату - день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, а лише за показниками Балансу відповідача станом на 30.09.2011 та Звіту про фінансові результати за 9 місяців 2011 року.

З метою визначення ринкової вартості простих іменних акцій емітента ПрАТ «Готель «Салют» станом на 22.11.2011 Господарським судом міста Києва у даній справі була призначена судова експертиза, проведення якої було доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Згідно висновку експерта № 2858/14-53, загальна ринкова вартість простих іменних акцій у бездокументарній формі кількістю 210 116 штук емітента ПрАТ «Готель «Салют», що належать ОСОБА_2, станом на 22.11.2011 складала 105 058,00 грн, загальна ринкова вартість простих іменних акцій у бездокументарній формі кількістю 114 188 штук емітента ПрАТ «Готель «Салют», що належать ОСОБА_3, станом на 22.11.2011 складала 57 094,00 грн. При цьому, вартість однієї акції ПрАТ «Готель «Салют» у пакеті акцій до 25% від статутного капіталу станом на 22.11.2011 з урахуванням понижуючого коефіцієнту (Квл) визначена у розмірі 0,50 грн.

У відповідності до частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що висновок експерта містить докладний опис проведених досліджень та обґрунтовані відповіді на поставлені питання, місцевий суд встановив, що зроблені експертом висновки є такими, що відповідають наявним в матеріалах справи документам і фактичним обставинам справи, а також нормам законодавства в сфері цінних паперів.

Оскільки судовим експертом було встановлено, що ціна викупу акцій, належних кожному з позивачів відрізняється від ціни, визначеної останніми в проектах договорів, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість їх вимог до ПрАТ «Готель «Салют» про визнання договорів на обов'язковий викуп товариством акцій укладеними в редакції позивачів, за виключенням умов щодо ціни акцій.

Не погоджуючись з таким висновком місцевого господарського суду, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначила, що викуп належних їй акцій має бути здійснений з урахуванням ринкової вартості однієї акції у 100 % пакеті акцій емітента, а саме, 0,71 грн за одну акцію, без застосування понижуючого коефіцієнту властивостей акцій.

Дані твердження апелянта колегія суддів находить безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Судовою експертизою було встановлено, що ринкова вартість однієї акції ПрАТ «Готель «Салют» у 100 % пакеті складає 0,71 грн.

Проте при визначенні вартості акцій судовим експертом було застосовано понижуючий коефіцієнт (Квл) у розмірі 0,7, що враховує властивості оцінюваного пакету акцій у відповідності до Додатку 3 Наказу Фонду державного майна України від 23.01.2004 №105 «Порядок визначення початкової вартості пакетів акцій публічних акціонерних товариств, що підлягають продажу на конкурсах».

Таким чином, з урахуванням знижки на властивість пакету акцій судовою експертизою було встановлено вартість однієї акції у пакеті до 25 відсотків від статутного капіталу - 0,50 грн, яка і була застосована місцевим господарським судом при винесенні рішення.

Відповідно до пункту 1.4. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо. Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження) належить до компетенції експерта.

Надаючи оцінку наявному у матеріалах справи висновку експерта як одному із доказів, колегія суддів встановила, що такий викладений чітко, містить конкретні та повні відповіді на поставлені питання, оформлений у відповідності до вимог, які передбачені вищенаведеною Інструкцією та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, а тому судова колегія не вбачає обставин, які б викликали сумнів у правильності та обґрунтованості наданого висновку чи компетентності судового експерта.

Твердження позивача 1 про те, що судовим експертом помилково застосовано понижуючий коефіцієнт не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відтак, місцевим господарським судом було правомірно прийнято висновок судового експерта як належний та допустимий доказ для визначення вартості простих іменних акцій емітента ПрАТ «Готель «Салют» та здійснено розрахунок ціни викупу належних позивачам акцій у розмірі 0,50 грн за одну акцію.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 26.05.2015 у справі №910/9481/13 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_2 без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 96, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2015 у справі №910/9481/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2015 у справі №910/9481/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/9481/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді В.Г. Суховий

О.В. Агрикова