Рішення № 52243766, 06.10.2015, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"06"жовтня 2015 року Справа № 927/1072/15

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Цимбал-Нарожної М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ІСТА

02088, вул. 1-го Травня,1-А, м.Київ;

поштова адреса: 04176,вул. Електриків,29-А, м.Київ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Транском Груп

14001, вул. Індустріальна, 5, м.Чернігів;

поштова адреса: 14033, вул. Червоногвардійська, 7, оф.5, м.Чернігів;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача: ЕООД Ра-Дуга ВЖ

Болгарія, м.Софія-1680, община Столична, р-н Вітоша, ж.к. Манастірскі Ліваді, Пірін №81, вх. В, ет.2, ап.8

про стягнення 712551,58грн.;

за участю представників сторін:

позивача: не зявились;

відповідача: не зявились;

вс т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім ІСТА звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Транском Груп про стягнення 712551,58грн. збитків, завданих втратою вантажу за договором на транспортно-експедиторське обслуговування №17-09/13 від 17.09.2013.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за договором на транспортно-екпедиторське обслуговування №17-09/13 від 17.09.2013 відповідачу було передано вантаж для перевезення, однак відповідач з вини третьої особи втратив вантаж, що належить позивачу, у звязку з чим останній поніс збитки у сумі 712551,58грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.14 ЗУ Про транспортну-експедиторську діяльність, ст. ст. 929, 932, 934 ЦК України та просить стягнути 712551,58грн. заподіяних збитків з відповідача.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 14.08.2015 розгляд справи призначено на 27.08.2015, після чого розгляд справи відкладався до 10.09.2015 та 06.10.2015.

Копії ухвал господарського суду Чернігівської області від 14.08.2015 та від 27.08.2015, які були надіслані за юридичною адресою відповідача, повернулись до суду без вручення адресату з відміткою оператора поштового зв'язку про причини повернення "за зазначеною адресою не значиться".

Копії ухвал господарського суду Чернігівської області від 14.08.2015 та від 10.09.2015, направлені на поштову адресу відповідача: 14033, вул. Червоногвардійська, 7, оф.5, м.Чернігів, отримані відповідачем, про що свідчать поштові повідомлення №1400603654848 від 27.08.2015 та №1400603593660 від 11.09.2015.

Однак, відповідач відзиву на позов не подав, представників в судові засідання не направив.

Представник позивача в судове засідання не зявився, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

17.09.2013 між ТОВ Траснком-Груп (Експедитор) та ТОВ Торговий дім ІСТА (Замовник) укладений договір №17-09/13 на транспортно-експедиторське обслуговування (далі - Договір) за умовами якого, експедитор зобов'язується організувати за рахунок Замовника перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України та в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг Замовнику за погодженням Сторін.

Так, до спірних правовідносин застосовуються положення Законів України Про транспортно-експедиторську діяльність, Про транспорт, Статуту автомобільного транспорту України та інших нормативних актів, що регулюють питання виконання міжнародних перевезень вантажів.

Відповідно до п. 1.2. Договору, під кожне конкретне перевезення Замовник надає Експедитору письмову заявку, в якій вказує найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення, місце завантаження, місце доставки вантажу, місця митного оформлення, плановану дату надання вантажу відправником, терміни доставки вантажу в місце доставки, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоодержувача, та іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО.

Відповідно до заявки Позивача (без номеру та дати) транспортно-експедиційні послуги надавалися за маршрутом Берлін, Германія - Гурець, Польща (назва та кількість вантажу відсутні); вантажовідправник ATB AccutTec GmbH, Берлін, Германія, вантажоодержувач - компанія Mortex Sp. Z.o.o, Гурець, Польща.

Правовідносини, які випливають з Договору міжнародного перевезення вантажу, врегульовані, зокрема, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956 зі змінами та доповненнями від 05.07.1978, до якої 10.08.1983 приєднався СРСР (далі-Конвенція), а в подальшому був прийнятий Закон України Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 01.08.2006.

Конвенція має так званий відкритий характер. Для застосування її положень достатньо, щоб одне з двох місць - призначення вантажу до перевезення або призначення для його здачі - розташовувались у двох різних країнах, з котрих хоча б одна була учасницею Конвенції.

Таким чином, Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956 є обовязковою для застосування її Україною під час перевезення вантажу в сфері міжнародного автомобільного перевезення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України від 29.06.2004 чинні міжнародні договори України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

З врахуванням ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 4 Господарського процесуального кодексу України положення зазначеної Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Згідно п. 5 ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956 Договірні Сторони погодилися не змінювати будь-які з положень цієї Конвенції шляхом спеціальних угод між двома чи декількома Договірними Сторонами, за винятком скасування її застосування до їхніх прикордонних перевезень або дозволу використовувати вантажні накладні, що встановлюють право власності на вантаж при перевезеннях, які виконуються цілком в межах їхніх територій.

Як зазначає позивач, відповідачем для перевезення вантажу було залучено третю особу - ЕООД Радуга ВЖ (Болгарія) (договір в матеріалах справи відсутній).

Листом від 17.11.2014 Вантажоотримувач - компанія Mortex Sp. Z.o.o. повідомила позивача про те, що вантаж, відповідно до Контракту купівлі-продажу №30-04/2014 від 30.04.2014 між ним та ТОВ Торговий дім Іста (позивачем), а саме акумуляторні батареї на суму 29324,80 Євро, відповідно до інвойсу від 03.09.2014 та специфікації №1 до Контракту ним не отримані.

Зазначені обставини слугували підставою для звернення позивача з позовом до відповідача (Експедитора).

Відповідно до п.5.2.3. Договору, відповідальність Експедитора визначається з урахуванням положень документів (CMR) підтверджують наявність і зміст договорів укладених Експедитором від імені і за рахунок Замовника. При цьому відповідальність за наземне транспортування по території України автомобільним і залізничним транспортом, застосовується з урахуванням нормативно-правових актів, що регламентують даний вид перевезень.

Відповідно до п. п.11, 12 ст.9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність, перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути, зокрема, міжнародна автомобільна накладна (CMR); факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Виходячи з викладеного та враховуючи характер міжнародних перевезень, належним первинним доказом передачі-прийняття вантажу є вантажна митна накладна (CMR).

Відповідно до ст.6 Конвенції, вантажна накладна містить такі дані:

a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім'я та адреса відправника; c) ім'я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім'я та адресаодержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

2. У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: a) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов'язується сплатити; c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику.

3. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Відповідно до ч.1 ст.5 Конвенції, вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Так, позивачем надано належним чином завірені дві різні копії однієї міжнародної вантажної накладної (арк. справи 18 та арк. справи 90) з заповненням різних граф. Оригінал суду не надано, а відтак господарський суд не може встановити відповідність наданих копій до оригіналу.

Крім того, в даних копіях CMR не заповнені графи місця відвантаження вантажу (графа 3), кількість вантажу (графа 7) не співпадає з інвойсом, відсутній перелік документів, що додаються до накладної (графа 5). Графа 21 (місце та дата складення СMR) є незаповненою як і інші графи.

Отже, господарський суд не може прийняти вищезазначені копії міжнародної вантажної накладної без номеру і дати складання як належний доказ передачі вантажу Експедитору чи особі, уповноваженій ним для здійснення перевезення.

Будь-яких інших належних доказів, що підтверджують факт передачі вантажу позивачем не надано, а відтак суд не може застосувати положення статті 4 Конвенції.

В наявних в матеріалах справи листах за підписом ОСОБА_1 відсутні будь-які посилання на Договір на транспортно-експедиторське обслуговування №17-09/13 від 17.09.2013, укладений між позивачем та відповідачем.

Таким чином, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами факту відвантаження та передачу вантажу відповідачу Експедитору, що є підставою для відмови у позові.

Згідно статті 49 ГПК України та Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 року № 3674-VI, господарський суд вважає за необхідне покласти судові витрати на позивача.

Керуючись ст. 49, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити повністю.

СуддяЦимбал-Нарожна М.П.