Рішення № 52243572, 12.10.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2015 р.Справа № 924/1477/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління №3 УБ ХАЕС",

м. Нетішин Хмельницької області

про стягнення 20305,11 грн., з яких: 10068,64 грн. основного боргу, 882,97 грн. 3% річних, 7511,03 грн. інфляційних втрат, 1842,47 грн. пені

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 20.03.2015 р.

відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останнього 10068,64 грн. заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, надані позивачем згідно з договором №1063-127/101тэ від 01.11.2001 р., 882,97 грн. 3% річних, 7511,03 грн. інфляційних втрат, 1842,47 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконання відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості отриманих послуг з постачання теплової енергії, положеннями ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193, 232 ГК України.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням не надав, про причини неявки та неподання доказів не повідомив, своїм процесуальним правом не скористався, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи. Ухвали суду направлялись на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та Спеціальному витязі з ЄДРЮО та ФОП від 16.09.2015 р. Ухвали суду повернуті на адресу суду із відміткою відділення поштового зв'язку - "за закінченням терміну зберігання". При цьому судом враховуються положення ст. 64 ГПК України, п. 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

01.11.2001 р. між ТОВ "БМУ-3" УБ ХАЕС (споживач) та ДП НАЕК "Енергоатом" ВП Хмельницька АЕС (енергопостачальна організація) укладено договір №1063-127/101тэ (далі - договір), згідно з р. 1 якого за цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення - в період опалювального сезону, гаряче водопостачання - протягом року (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. п. 3.2.1, 3.2.2 договору споживач теплової енергії зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Енергопостачальна організація зобов'язана, зокрема, забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором (п. 4.2.1 договору); повідомляти споживача письмово про зміну тарифів (п. 4.2.3 договору).

Сторони погодили, що облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом. (п. 5.1 договору).

Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії в терміни, передбачені в додатку до цього договору. (п. 5.3 договору).

Згідно з п. 5.5 договору за відсутності приладів обліку або виходу його з ладу кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.

У п. 6.1 договору сторони передбачили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 договору).

Згідно з п. 6.3 договору якщо споживач розраховується за показаннями приладів обліку: не пізніше 25-го числа поточного місяця надає енергопостачальній організації дані показників лічильників.

Споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді (п. 6.4 договору).

Пунктом 7.2.3 договору встановлено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 10.1 договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.11.2002 р.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін. (п. 10.4 договору).

Договір підписаний сторонами, скріплений їхніми печатками. Доказів про припинення дії договору суду не подано.

18.01.2010 р. сторони уклали додаткову угоду №2 до договору від 01.11.2001 р. №1063-127/101 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якої п. 6.1 договору виклали в редакції: "Розрахунки за теплову енергію, використану споживачем, проводяться виключно в грошовій формі, відповідно до Постанови НКРЕ від 30.12.2009р. №1573 за тарифом на виробництво теплової енергії 27,81 грн. за 1 Гкал без ПДВ, 33,37 грн. за 1 Гкал з ПДВ. Попередня оплата в розмірі 50% місячної суми перераховується "Споживачем" "Енергопостачальній організації" на розрахунковий рахунок до 10 числа поточного місяця. Кінцевий розрахунок "Споживач" проводить до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим."

Також доповнено розділ 6 Порядок розрахунків п. 6.1.1 такого змісту: "6.1.1 Про зміну тарифів на теплову енергію, "Енергопостачальна організація" повідомляє Споживача листом про відповідні зміни. У разі ненадходження від "Споживача" обґрунтованих заперечень, викладених у письмовій формі, у 20-денний строк з моменту відправлення "Енергопостачальною організацією" листа щодо зміни тарифів, нові тарифи вважаються узгодженими "Споживачем". Лист про зміну тарифів є невід'ємною частиною договору."

Ця додаткова угода набирає чинності з 01.01.2010 р. та є невід'ємною частиною договору від 01.11.2001 р. №1063-127/101 (п. п. 3 додаткової угоди № 2 від 18.01.2010 р.).

Вищевказана додаткова угода підписана сторонами та скріплена печатками сторін.

Позивачем відповідачу було направлено листи щодо внесення змін в договір №1063-127/101 від 01.11.2001 р., згідно з якими позивач просив внести зміни у договір щодо розміру тарифів, а саме листи: №86-1317 від 16.06.2010 р. (тариф 78,06 грн. за 1 Гкал з ПДВ з 01.07.2010 р.), №86-342 від 04.02.2011 р. (тариф 84,36 грн. за 1 Гкал з ПДВ з 01.02.2011 р.), №86-949 від 15.03.2011 р. (тариф 85,28 грн. за 1 Гкал з ПДВ з 01.03.2011 р.), №86/2408 від 02.11.2011 р. (тариф 94,25 грн. за 1 Гкал з ПДВ з 01.11.2011 р.), №86-225 від 26.01.2012 р. (тариф 90,93 грн. за 1 Гкал з ПДВ з 01.01.2012 р.), №86-1072 від 16.03.2012 р. (тариф 87,79 грн. за 1 Гкал з ПДВ з 01.03.2012 р.), №86-263 від 29.01.2013 р. (тариф 84,88 грн. за 1 Гкал з ПДВ з 01.01.2013 р.), №86-3541/10727 від 18.10.2013 р. (тариф 87,71 грн. за 1 Гкал з ПДВ з 21.09.2013 р.), №86-1334/4529 від 29.05.2014 р. (тариф 71,16 грн. за 1 Гкал з ПДВ з 01.04.2014 р.), №86-1603/4780 від 17.05.2013 р. (тариф 86,55 грн. за 1 Гкал з ПДВ з 20.04.2013 р.), №86-1810/5151 від 11.06.2014 р. (тариф 75,504 грн. за 1 Гкал з ПДВ з 01.06.2014 р.).

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу теплову енергію за жовтень 2010 р. на суму 312,24 грн., листопад 2010 р. на суму 468,36 грн., грудень 2010 р. на суму 468,36 грн., січень 2011р. - на суму 624,48 грн., лютий 2011 р. на суму 421,80 грн., за березень 2011 р. на суму 214,92 грн., за грудень 2011 р. - на суму 565,49 грн., за січень 2012 р. - на суму 727,39 грн., за лютий 2012 р. - на суму 472,80 грн., за березень 2012 р. - на суму 272,15 грн., за грудень 2012 р. - на суму 790,13 грн., за січень 2013 р. - на суму 679,01 грн., за лютий 2013 р. на суму 424,38 грн., за березень 2013 р. - на суму 509,26 грн., за квітень 2013 р. - на суму 135,79 грн., за листопад 2013 р. - на суму 789,37 грн., за грудень 2013 р. - на суму 526,52 грн., за січень 2014 р. - на суму 701,66 грн., за лютий 2014 р. - на суму 438,54 грн., за березень 2014 р. - на суму 526,25 грн., на загальну суму 10068,63 грн., що підтверджується відповідними щомісячними актами прийому-передачі наданих послуг, які підписані представниками сторін без зауважень та заперечень, скріплені печатками сторін.

Позивачем відповідно було виставлено відповідачу рахунки на оплату наданих послуг з відпуску теплоенергії: №5208 від 29.10.2010 р. на суму 312,24 грн., №5766 від 30.11.2010 р. на суму 468,36 грн., №6415 від 31.12.2010 р. на суму 468,36 грн., №106 від 31.01.2011 р. на суму 624,48 грн., №787 від 28.02.2011 р. на суму 421,80 грн., №1545 від 31.03.2011 р. на суму 214,92 грн., №5584 від 30.12.2011 р. на суму 565,49 грн., №151 від 31.01.2012 р. на суму 727,39 грн., №695 від 29.02.2012 р. на суму 472,81 грн., №1276 від 30.03.2012 р. на суму 272,15 грн., №5325 від 29.12.2012 р. на суму 790,13 грн., №344 від 31.01.2013 р. на суму 679,00 грн., №670 від 28.02.2013 р. на суму 424,38 грн., №1301 від 29.03.2013 р. на суму 509,26 грн., №1790 від 30.04.2013 р. на суму 135,80 грн., №4876 від 29.11.2013 р. на суму 789,37 грн., №5448 від 31.12.2013 р. на суму 526,25 грн., № 198 від 31.01.2014 р. на суму 701,66 грн., №743 від 28.04.2014 р. на суму 438,54 грн., №1298 від 31.03.2014 р. на суму 526,25 грн., всього на загальну суму 10068,64 грн.

Оскільки відповідач в добровільному порядку заборгованість за спожиту теплоенергію не сплатив, позивач звернувся до суду із позов про стягнення з відповідача боргу в сумі 10068,64 грн., а також 882,97 грн. 3% річних, 7511,03 грн. інфляційних втрат, 1842,47 грн. пені.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується таке:

Відповідно до ч. 2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі, боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами 01.11.2001 року укладено договір №1063-127\10\ТЕ про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Аналогічні положення містить ст. 275 ГК України.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Невиконання зобовязання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобовязання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи слідує, що позивач надав відповідачу послуги з теплопостачання на загальну суму 10068,63 грн., що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг за жовтень 2010р. на суму 312,24 грн., листопад 2010р. на суму 468,36 грн., грудень 2010р. на суму 468,36 грн., січень 2011р. - на суму 624,48 грн., лютий 2011р. на суму 421,80 грн., за березень 2011 р. на суму 214,92 грн., за грудень 2011 р. - на суму 565,49 грн., за січень 2012 р. - на суму 727,39 грн., за лютий 2012 р. - на суму 472,80 грн., за березень 2012 р. - на суму 272,15 грн., за грудень 2012 р. - на суму 790,13 грн., за січень 2013 р. - на суму 679,01 грн., за лютий 2013 р. на суму 424,38 грн., за березень 2013 р. - на суму 509,26 грн., за квітень 2013 р. - на суму 135,79 грн., за листопад 2013 р. - на суму 789,37 грн., за грудень 2013 р. - на суму 526,52 грн., за січень 2014 р. - на суму 701,66 грн., за лютий 2014 р. - на суму 438,54 грн., за березень 2014 р. - на суму 526,25 грн.

Однак, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати наданих послуг з теплопостачання не виконав, утворивши заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 10068,63 грн. Доказів про оплату послуг з теплопостачання суду не подано.

Судом звертається увага на те, що позивачем визначено борг за надані послуги за лютий 2012 р. в сумі 472,81 грн. в той час, як відповідно до наданого акту прийому-передачі за лютий 2012 р. сума наданих послуг склала 472,80 грн., за січень 2013 р. визначено борг в сумі 679,00 грн., проте відповідно до наданого акту прийму-передачі за січень 2013 р. сума наданих послуг склала 679,01 грн., за квітень 2013р. визначено борг 135,80 грн., однак відповідно до наданого акту прийму-передачі за квітень 2013 р. сума наданих послуг склала 135,79 грн.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про стягнення 10068,64 грн. боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 10068,63 грн., в стягненні 0,01 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 7511,03 грн. інфляційних нарахувань згідно з поданим розрахунком.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд доходить висновку, що останні нараховані правомірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7511,03 грн. інфляційних нарахувань підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 882,97 грн. згідно з поданим розрахунком. Проаналізувавши поданий розрахунок 3% річних, суд зазначає, що позивачем правомірно нараховано відповідачу 882,97 грн. 3% річних згідно з поданим розрахунком. Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 882,97 грн. необхідно задовольнити.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1842,47 грн. пені, нарахованої згідно з поданим розрахунком.

Статтею 230 ГК України передбачено обовязок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548, Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобовязання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Сторони у п. 7.2.3 договору встановили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію стягується пеня в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано пеню в наступному порядку: на заборгованість за жовтень 2010 р. в розмірі 312,24 грн. за період з 21.11.2010р. по 21.05.2011 р. - в сумі 56,83 грн., на заборгованість за листопад 2010 р. в розмірі 468,36 грн. за період з 21.12.2010 р. по 21.06.2011 р. - в сумі 85,71 грн., на заборгованість за грудень 2010 р. в розмірі 468,36 грн. за період з 21.01.2011 р. по 21.07.2011 р. - в сумі 85,24 грн., на заборгованість за січень 2011 р. в розмірі 624,48 грн. за період з 21.02.2011 р. по 21.08.2011 р. - в сумі 113,66 грн., на заборгованість за лютий 2011 р. в розмірі 421,80 грн. за період з 21.03.2011 р. по 21.09.2011 р. - в сумі 78,03 грн., на заборгованість за березень 2011 р. в розмірі 214,92 грн. за період з 21.04.2011 р. по 21.10.2011 р. - в сумі 39,55 грн., на заборгованість за грудень 2011 р. в розмірі 565,49 грн. за період з 21.01.2011 р. по 21.07.201 р. - в сумі 102,92 грн., на заборгованість за січень 2012 р. в розмірі 727,39 грн. за період з 21.02.2012 р. по 21.08.2011 р. - в сумі 132,38 грн., на заборгованість за лютий 2012 р. в розмірі 472,81 грн. за період з 21.03.2011 р. по 21.09.2011 р. - в сумі 87,47 грн., на заборгованість за березень 2012 р. в розмірі 272,15 грн. за період з 21.04.2011 р. по 21.10.2011 р. - в сумі 50,08 грн., на заборгованість за грудень 2012 р. в розмірі 790,13 грн. за період з 21.01.2013 р. по 21.07.2013 р. - в сумі 143,80 грн., на заборгованість за січень 2013 р. в розмірі 679,00 грн. за період з 21.02.2013 р. по 21.08.2013 р. - в сумі 123,58 грн., на заборгованість за лютий 2013 р. в розмірі 424,38 грн. за період з 21.03.2013 р. по 21.09.2013 р. - в сумі 78,51 грн., на заборгованість за березень в розмірі509,26 грн. за період з 21.05.2013 р. по 21.10.2013 р. - в сумі 93,70 грн., на заборгованість за квітень 2013 р. в розмірі 135,80 грн. за період з 21.05.2013 р. по 21.11.2013 р. - в сумі 25,12 грн., на заборгованість за листопад 2013 р. в розмірі 789,37 грн. за період з 21.12.2013 р. по 21.06.2014 р. - в сумі 144,45 грн., на заборгованість за грудень 2013 р. в розмірі 526,25 грн. за період з 21.01.2014 р. по 21.07.2014 р. - в сумі 95,78 грн., на заборгованість за січень 2014 р. в розмірі 701,66 грн. за період з 21.02.2014 р. по 21.08.2014 р. - в сумі 127,70 грн., на заборгованість за лютий 2014 р. в розмірі 438,54 грн. за період з 21.03.2014 р. по 21.09.2014 р. - в сумі 81,13 грн., на заборгованість за березень 2014 р. в розмірі 526,25 грн. за період з 21.04.2014 р. по 21.10.2014 р. - в сумі 96,83 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Судом звертається увага на п. 2.5 постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", в якому зазначено, що приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобовязання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобовязання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобовязання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При цьому щодо строку нарахувань судом також враховується п. 1.9 вищезазначеної постанови, в якому зазначено, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).

В п. 6.1 договору сторони передбачили, що кінцевий розрахунок споживач проводить до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Враховуючи вищенаведене та аналізуючи поданий позивачем розрахунок, суд вважає, що нарахування пені на заборгованість за надані послуги в жовтні 2010 р. в сумі 312,24 грн. можливе з 20.11.2010р. по 20.05.2013 р. Позивач просить стягнути пеню з 21.11.2012р. по 21.05.2013р. (182 дні) в сумі 56,83 грн. Однак, з огляду на зазначене, підлягає стягненню пеня з 21.11.2010р. (строк, визначений позивачем) по 20.05.2011 р. (граничний строк нарахування), за 181 день в сумі 56,51 грн.

З аналогічних підстав на заборгованість за листопад 2010 р. в сумі 468,36 грн. підлягає стягненню пеня нарахована за 21.12.2010 р. - 20.06.2011 р., за 182 дні, в сумі 85,23 грн.; за грудень 2010 р. - на заборгованість в сумі 468,36 грн. - за період 21.01.2011 р. - 20.07.2011 р., за 181 день, в сумі 84,76 грн.; за січень 2011 р. на суму 624,48 грн. за період 21.02.2011 р. по 20.08.2011 р., за 181 день, в сумі 113,02 грн.; за лютий 2011 р. в сумі 421,80 грн., за період 21.03.2011 р. - 20.09.2011 р., за 184 дні, в сумі 77,61 грн., за березень 2011 р. в розмірі 214,92 грн. за період з 21.04.2011 р. по 20.10.2011 р. - в сумі 39,33 грн., на заборгованість за грудень 2011 р. в розмірі 565,49 грн. за період з 21.01.2011 р. по 20.07.2011 р. - в сумі 102,34 грн., на заборгованість за січень 2012 р. в розмірі 727,39 грн. за період з 21.02.2012 р. по 20.08.2011 р. - в сумі 131,64 грн., на заборгованість за лютий 2012 р. в розмірі 472,80 грн. за період з 21.03.2011 р. по 20.09.2011 р. - в сумі 87,00 грн., на заборгованість за березень 2012 р. в розмірі 272,15 грн. за період з 21.04.2011 р. по 20.10.2011 р. - в сумі 49,79 грн., на заборгованість за грудень 2012 р. в розмірі 790,13 грн. за період з 21.01.2013 р. по 20.07.2013 р. - в сумі 143,01 грн., на заборгованість за січень 2013 р. в розмірі 679,01 грн. за період з 21.02.2013 р. по 20.08.2013 р. - в сумі 122,90 грн., на заборгованість за лютий 2013 р. в розмірі 424,38 грн. за період з 21.03.2013 р. по 20.09.2013 р. - в сумі 78,07 грн., на заборгованість за березень в розмірі 509,26 грн. за період з 21.05.2013 р. по 20.10.2013 р. - в сумі 93,18 грн., на заборгованість за квітень 2013 р. в розмірі 135,79 грн. за період з 21.05.2013 р. по 20.11.2013 р. - в сумі 24,97 грн., на заборгованість за листопад 2013 р. в розмірі 789,37 грн. за період з 21.12.2013 р. по 20.06.2014 р. - в сумі 143,65 грн., на заборгованість за грудень 2013 р. в розмірі 526,25 грн. за період з 21.01.2014 р. по 20.07.2014р. - в сумі 95,24 грн., на заборгованість за січень 2014 р. в розмірі 701,66 грн. за період з 21.02.2014 р. по 20.08.2014 р. - в сумі 126,99 грн., на заборгованість за лютий 2014 р. в розмірі 438,54 грн. за період з 21.03.2014 р. по 20.09.2014 р. - в сумі 80,68 грн., на заборгованість за березень 2014 р. в розмірі 526,25 грн. за період з 21.04.2014 р. по 20.10.2014 р. - в сумі 96,30 грн.

Отже, підсумовуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 1842,47 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 1832,22 грн., в стягненні 10,25 грн. пені необхідно відмовити.

З огляду на вищезазначене, враховуючи приписи ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, в сумі 10068,63 грн. боргу, 1832,22 грн. пені, 7511,03грн. інфляційних нарахувань, 882,97 грн. 3% річних. В решті позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 32-34, 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м.Київ в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління №3 УБ ХАЕС", м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 20305,11 грн., з яких: 10068,64 грн. основного боргу, 882,97 грн. 3% річних, 7511,03 грн. інфляційних втрат, 1842,47 грн. пені задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління №3 УБ ХАЕС", Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків (код 31161835) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20 (код 21313677) 10068,63 грн. (десять тисяч шістдесят вісім грн. 63 коп.) основного боргу, 882,97 грн. (вісімсот вісімдесят дві грн. 97 коп.) 3% річних, 7511,03 грн. (сім тисяч п'ятсот одинадцять грн. 03 коп.) інфляційних втрат, 1832,22 грн. (одну тисячу вісімсот тридцять дві грн. 22 коп.) пені, 1826,08 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять шість грн. 08 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 13.10.2015 р.

СуддяВ.В. Виноградова

Віддрук. 4 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків 20); 3, 4 - відповідачу (а/с 123, піонерна база, м. Нетішин, 30100; вул. Енергетиків, м. Нетішин, 30100)