Рішення № 52243503, 06.10.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р.Справа № 922/4518/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Національної академії Національної гвардії України, м. Харків про стягнення 9291,82 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 01-42юр/3210 від 30.04.2015 р.

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю № 1/2134 від 19.11.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Національної академії Національної гвардії України (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми у розмірі 9291,82 грн., з яких: 8748,38 грн. сума за індексом інфляції, 517,56 грн. пеня та 3% річних 25,88 грн. Вимоги обґрунтовані тим, що відповідач несвоєчасно оплатив електричну енергію відповідно до умов договору про постачання електричної енергії № 4-0191 С від 18.02.2005 р.

Ухвалою суду по справі від 10.08.2015 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.09.2015 р. о 12:00.

Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 03.09.2015 р. за вх. № 35066, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 20.08.2015 р. за вх. № 33565, надав відзив на позовну заяву з додатком, який судом долучений до матеріалів справи. Згідно відзиву представник відповідача просив суд позов задовольнити частково з урахуванням його клопотання про зменшення розміру позовних вимог відповідно до якого представник відповідача просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 95% від розрахунків, наданих позивачем за договором, та залишити до сплати 5% штрафних санкцій. В обґрунтування клопотання про зменшення розміру позовних вимог представник відповідача посилався на те, що несвоєчасна оплата відбулась внаслідок несвоєчасного надходження коштів з державного бюджету, за рахунок яких фінансується установа відповідача.

У судовому засіданні призначеному на 03.09.2015 р. була оголошена перерва до 06.10.2015 р. о 10:00.

Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 06.10.2015 р. за вх. № 40214, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 04.09.2015 р. за вх. № 35165, надав письмові пояснення, які судом долучені до матеріалів справи. Згідно них представник позивача вказував, що клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій позивачем не погоджується, та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 95%.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

18.02.2005 р. між АК Харківобленерго та Військовим інститутом Внутрішніх Військ МВС України був укладений договір про постачання електричної енергії № 4-0191С (надалі договір).

Згідно позову позивач вказує, що відповідно до п.9.11 договору даний договір був пролонгований на 2015 р.

Додатковою угодою до договору від 01.09.2014 р. сторони договору змінили у преамбулі договору та у всіх додатках, які є невід'ємною частиною цього договору, слова щодо найменування споживача на - Національна академія Національної гвардії України в особі начальника Національної академії Національної гвардії України ОСОБА_3.

Пунктом 2.1.2 договору було передбачено, що постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням розділів 6, 7 договору, відповідно до додатка 1 Договірні величини споживання та додатка 2 Порядок розрахунків.

Відповідно до п. 2.2.5 договору споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування.

Згідно з п. 5 додатку 2 до договору "Порядок розрахунків" остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунку, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії. Споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

Пунктом 4.2.1. договору було передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктом 2.2.5. договору, з порушенням термінів визначених додатком № 2 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3 % річних та індекс інфляції. Сума пені нараховується споживачу з дати остаточного розрахунку, зазначеної в додатку № 2 "Порядок розрахунків", до дня ліквідації заборгованості включно та зазначається в рахунку окремою строчкою.

Пунктом 6 додатку 2 до договору "Порядок розрахунків" було передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Крім того, 21.01.2015 р. між сторонами був укладений договір про закупівлю послуги з постачання електроенергії № 4-0191/145.

В підтвердження позовних вимог позивачем були надані до суду рахунки, яки були виставлені відповідачу на оплату за використану електроенергію та перетикання реактивної електроенергії за січень 2015 р., лютий 2015 р., березень 2015 р., квітень 2015 р., травень 2015 р., червень 2015 р. Крім того, позивачем були надані до суду рахунки № 0191 на оплату пені, 3% річних та індексу інфляції за травень 2015 р. та квітень 2015 р. та доказами їх отримання відповідачем.

Згідно позову позивач вказує, що відповідачем оплата спожитої електричної енергії за період січень - червень 2015 р. була проведена не своєчасно, що підтверджується платіжним дорученням № 618 від 31.03.2015 р., платіжним дорученням № 629 від 31.03.2015 р., платіжним дорученням № 652 від 07.04.2015 р., платіжним дорученням № 936 від 15.05.2015 р. та платіжним дорученням № 1185 від 08.06.2015 р.

Отже, у зв'язку з тим, що рахунки за спожиту електричну енергію за період з січня 2015 р. по червень 2015 р. були сплачені відповідачем з порушенням строків встановлених договором, відповідачу була нарахована згідно розрахунків позивача, які є вірними, пеня в сумі 517,56 грн. за період 14.05.2015 р. - 15.05.2015 р., 3% річних в сумі 25,88 грн. за період 14.05.2015 р. - 15.05.2015 р. та індекс інфляції в сумі 8748,38 грн. нарахований в квітні 2015 р. за березень 2015 р.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено відповідальність споживачів за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді сплати на користь енергопостачальної організації двократної вартості різниці між фактично спожитою величиною електроенергії і договірною величиною.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на вищевикладене господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підтверджуються матеріалами справи та вони є обґрунтованими.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приписами частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд враховує те, що відповідач є неприбутковою організацією, фінансування відповідача здійснюється з державного бюджету, а отже відповідач не розрахувався з позивачем за спожиту електричну енергію через недостатність фінансування з державного бюджету. Суд також враховує те, що відповідачем фактично здійснена оплата спожитої електричної енергії, а за таких обставин, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір стягуваної пені на 50% відсотків, стягнувши з відповідача на користь позивача пеню в сумі 258,78грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, нараховані позивачем суми 3% річних та інфляційних не є штрафними санкціями, у зв'язку з чим вони не можуть бути зменшені судом.

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення суми за індексом інфляції у розмірі 8748,38 грн., 258,78 грн. пені та 25,88 грн. 3% річних.

Враховуючи положення ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та те, що судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру (абз. 3 п. 2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 1827,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 230, 231, 232, 233, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 551, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Національної академії Національної гвардії України (61001, м. Харків, майдан Повстання, буд. 3, ідентифікаційний код 08610502) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 149, ідентифікаційний код 00131954, п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_4 Аваль" м. Київ, МФО 380805) суму за індексом інфляції у розмірі 8748,38 грн.; 258,78 грн. пені; 25,88 грн. 3% річних та суму сплаченого судового збору у розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 12.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_5