Рішення № 52243370, 09.10.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2015 р.Справа № 922/4558/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровой Т.О.

розглянувши справу

за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військова частина А 1215, м. Харків. про стягнення коштів за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 за дов. №01-42юр/3207 від 30.04.15 року;

від відповідача: ОСОБА_2 за дов. №4160 від 24.09.15 року;

від 3-ї особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року АК "Харківобленерго" (надалі - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова, Військової частини А 1215 м. Харків (надалі - третя особа, яка не заяляє самостійних вимог на предмет спору настороні відповідача) в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 4 164,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем покладених на нього зобов'язань грошових зобов'язань за Договором на постачання електричної енергії № 0169 від 12.04.2006 року та додатковими угодами до нього.

28.08.2015 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява (вх. 34194) про збільшення позовних вимог, за змістом якої позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 6 233 гривень 22 копійки, з яких сума пені складає 5795 гривень 08 коп., сума 3% річних - 438,14 грн а також судові витрати.

02.09.2015 року через канцелярію суду від представника третьої особи надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 02.09.2015 року розгляд справи було відкладено на 07.10.2015 року.

Через канцелярію суду 07.10.2015 року від відповідача надійшли документи та відзив на позовну заяву, для долучення до матеріалів справи в якому посилається на скрутне матеріальне становище та зазначає, що відповідно до Положення Міністерства оборони України є розпорядником коштів четвертої черги, що значно ускладнює вчасне отримання коштів для проведення оплат за договором, у зв'язку з чим просить зменшити розмір пені до 90%.

Ухвалою господарського суду від 07.10.2015 року розгляд справи було відкладено на 09.10.2015 року у зв'язку з необхідністю надання позивачем додаткових документів.

09.10.2015 року за вх.№ 40865 від позивача через канцелярію суду надійшло додаткове письмове пояснення, відповідно до змісту якого позивач заперечує проти зменшення штрафних санкцій, вважає що відповідач не довів причини неналежного виконання договірних зобов'язань, та не надав до матеріалів справи доказів скрутного фінансового становища.

У судовому засіданні 09.10.2015р. представник позивача позов підтримав у розмірі, зазначеному в уточненій заяві (вх. 34194), наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача, присутній у судовому засіданні 09.10.2015р. не погоджувався з нарахованою сумою пені, враховуючи скрутну ситуацію у Збройних силах України, просив суд на підставі ч. 3 ст. 83 ГПК України, зменшити розмір пені на 90%. Проти задоволення судом інших вимог позивача не заперечував.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

12.04.2016р. між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (позивач) та Військовою частиною А-1215 (третя особа) було укладено договір № 0169 про постачання електричної енергії, пролонгований на 2015 рік, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язався постачати електричну енергію третій особі (споживач), а споживач - оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

05.01.2015р. між позивачем (постачальник), Військовою частиною А-1215 (споживач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова ( відповідач, платник) було укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії № 0169, яким сторони змінили в п.п. 4.1., 4.2., 4.4., 4.5., 6, 8, 10 додатку № 2 до договору "Порядок розрахунків" слова "Споживач" на "Платник".

Відповідно до умов даних додаткових угод (п. 1 та п. 2), оплата за такі види нарахувань, як вартість електроенергії (у тому числі така, що надійшла на підставі визнаної претензії або за рішенням суду) з ПДВ, здійснюється платником протягом 10 операційних днів з моменту отримання споживачем рахунку та акта звіряння взаєморозрахунків. Безоблікове споживання електричної енергії з ПДВ, по актах перевірки порушень Правил (у т.ч. розкрадань) з ПДВ. підвищена плата за споживання електричної енергії понад договірну величину, підвищена плата за перевищення договірної величини потужності здійснюється споживачем на поточні рахунки постачальника зі спеціальним режимом використання у відповідному банку. Плата за такі види нарахувань, як надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії з ПДВ, сума пені, 3 % річних, індекс інфляції, плата за надання споживачу додаткових послуг (повторне підключення, перевірка та ремонт лічильників та інші послуги, надання яких погоджено з НКРЕ та Глав КЕУ ЗС України) та інші платежі, перераховуються платником на поточний рахунок постачальника в термін 10 операційних днів після отримання споживачем рахунку, акта звіряння взаєморозрахунків або акта виконаних робіт.

Згідно з п. 2.3.5. договору, споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку №2 "Порядок розрахунків".

Відповідно до 4.2.1 договру, п. 6 додатку №2 "Порядок розрахунків" до договору № 0169, споживач, який протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен, на вимогу постачальника, сплатити суму боргу з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індексу інфляції. Сума пені нараховується споживачу з першого дня прострочення платежу до дня ліквідації заборгованості включно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю та належним чином, електричну енергію споживачу (в/ч А 1215, третій особі) постачав в повному обсязі.

Як зазначив позивач, звертаючись до господарського суду, відповідач, порушивши умови договору, не вчасно розрахувався за отриману електричну енергію, у зв'язку з чим у нього перед позивачем за період з лютого 2014 по липень 2015р. (станом на 01.08.2015р.) утворилась заборгованість в сумі 6 233,22 грн. (з яких: 5795,08 грн. - пеня за грудень 2014., та січень, березень, травень, червень, липень 2015; 438,14 грн - три відсотки річних за лютий, березень, квітень, травень 2014 рік та січень, березень, травень, червень,липень 2015 рік).

Станом на дату розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати зазначеної суми заборгованості відповідачем в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно повинно бути виконано в цей строк (дату).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч.1 ст. 612 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами 1, 3 ст.202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобовязання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобовязань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підстави припинення зобовязання передбачені ст.202-205 Господарського кодексу України, ст.ст. 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, зокрема за ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, виконання своїх зобов'язань за договором, яке виконано боржником з порушенням строків, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на які заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період прострочення платежу.

Належним виконанням зобовязання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).

Позивачем наданий обґрунтований розрахунок 3 % річних в розмірі 438,14 грн. за період з лютого 2014 по липень 2015р.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині. В зв'язку з чим, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивач, відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та у відповідності до п. 4.2.1. договору, п. 6 додатку №2 "Порядок розрахунків" до договору про постачання електричної енергії, за порушення строків виконання зобов'язання, нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу за весь час прострочення, з урахуванням шестимісячного терміну за період з грудня 2014р. по липень 2015 року в розмірі 5795,08 грн. та просить суд стягнути її на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго", надавши обґрунтований розрахунок, який перевірено судом.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобовязань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 5 795,08 грн.

Однак, розглянувши клопотання першого відповідача про зменшення розміру пені на 90%, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, суд зазначає, що при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З огляду на надані позивачем розрахунки заборгованості по пені та 3% річних, судом вбачається, що строк прострочення розрахунків за отриману електричну енергію за договором є незначним, сума заборгованості виплачена в повному обсязі.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що установа першого відповідача є неприбутковою, фінансується виключно з Державного бюджету України, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача, та, у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України, п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені на 50%. За таких обставин, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 2 897,54 грн.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.11р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, судові витрати покладаються на відповідачів в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280, п/р 35211001015404 ГУДКСУ в Х/о, МФО 851011) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954, п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_3 Аваль", МФО 380805) пеню в сумі 2 897 гривень 54 копійки, 3% річних в сумі 438 гривень 14 копійок, судовий збір в сумі 1 827 гривень 00 копійок.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_4