Рішення № 52243292, 07.10.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2015 р.Справа № 922/4589/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання П'ятак А.С.

розглянувши справу

за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків до Харківська митниця ДФС, м. Харків про стягнення коштів за участю :

позивача - ОСОБА_1, за дов. № 01-42 юр/3207 від 30.04.2015 р.;

відповідача - ОСОБА_2, за дов. № 20-70-10/00-1/1465 від 25.02.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської митниці ДФС про стягнення з відповідача на користь позивача суми у розмірі 26494,68 грн., з яких: заборгованість по пені в сумі 10268,15 грн., індекс інфляції в сумі 16171,81 грн., 3% річних в сумі 54,72 грн.

Позивач в судове засідання з"явився, підтримує свої позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судвое засідання з"явився, надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Даний відзив суд долучає до матеріалів справи.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду надав письмові заперечення на відзив відповідача, які судом долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду надав письмові пояснення, які судом долучені до матеріалів справи. Згідно них представник відповідача вказував, що Харківською митницею ДФС отримала змогу здійснити оплату за спожиту електричну енергію за поточний період, а саме: 31.03.2015 р. платіжним дорученням № 1301 сплатила 45000,00 грн. на погашення заборгованості у відповідності до додаткової угоди ; 5 до договору про закупівлю послуг з постачання електроенергії за державні кошти № 17163,02/3 03.02.2014 р.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

04.10.2010 р. між АК «Харківобленерго» та Харківською обласною митницею був укладений договір про постачання електричної енергії № 17163,02.

Додатковою угодою до договору від 26.03.2015 р. сторони договору змінили в договорі та у всіх додатках, які є невід'ємною частиною цього договору, слова: «назва Споживча Харківська митниця Міндоходів» на слова «Харківська митниця ДФС».

Відповідно до п. 2.3.3 договору споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування.

Згідно з п. 1 додатку 2 до договору "Порядок розрахунків" від 01.10.2012 р., споживачу встановлено розрахунковий період з 20 числа до такого ж числа наступного місяця. Оплата обсягу спожитої електричної енергії згідно п. 1 ст. 275 ГК України та п. 10.2. Правил є обов"язком відповідача.

Відповідно до п. 7 ст. 276 ГК України, оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору, п. 2.2.2. якого передбачено, що постачальник електроенергії зобов"язується постачати електроенергію в обсягах, визначених згідно розд. 5 договору, з урахуванням розділів 6, 7 договору, згідно додатку 1 "Договірні величини постачання електричної енергії і потужності споживачу" та додатку 2 "Порядок розрахунків".

Позивач виконав свої зобов"язання за договором в повному обсязі, але відповідачем умови договору щодо сплати споживчої енергії в період з січня по червень 2015 р. у встановлені строки (протягом 10 днів з моменту отримання споживачем рахунку та акту звіряння взаєморозрахунків) виконані несвоєчасно.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено відповідальність споживачів за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді сплати на користь енергопостачальної організації двократної вартості різниці між фактично спожитою величиною електроенергії і договірною величиною.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно наданого позивачем розрахунку сума пені складає 10268,15 грн.

Суд, зазначає, що відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання.

Отже, приймаючи до уваги те, що фінансування відповідача здійснюється із державного бюджету України, а також те, що основна заборгованість за спірний період на момент звернення із позовом до суду погашена у повному обсязі, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 80% та стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 2053,63 грн.

Також позивач 06.10.2015 р. надав заперечення на відзив, в яких вказує, що відповідач платіжним дорученням № 4114 від 31.08.2015 р. сплатив 3% річних в сумі 54,72 грн., копія якого додана до справи. Тому суд припиняє провадження по справі в цй частині на підставі п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв"язку із відсутністю предмету спору в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, п.1.1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Харківської митниці ДФС (61003, м. Харків, вул. Короленко, 16-Б, код 39534151) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61003, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код 00131954) на п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_3 Аваль" м. Київ , МФО 380805, код 00131954 - інфляційні витрати в розмірі 16171,81 грн., пеню в сумі 2053,63 грн. та судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 8214,52 грн. - в позові відмовити.

В частині стягнення 3% річних - провадження по справі припинити на підставі п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Повне рішення складено 09.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_4

справа № 922/4589/15