Рішення № 52242664, 08.10.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2015 р. Справа № 911/3470/15

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Охтирська молочна промислова компанія «Славія»

до Приватного підприємства «Рось» в особі філії «Роменський молочний комбінат»

про стягнення 51 448,43 грн

За участю представників:

від позивача не з’явились;

від відповідача не з’явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Охтирська молочна промислова компанія «Славія» (далі – позивач) звернулося з позовом до Приватного підприємства «Рось» в особі філії «Роменський молочний комбінат» (далі – відповідач) про стягнення 51 448,43 грн заборгованості, з яких: 36 573,53 грн основного боргу, 6 493,05 грн пені, 6 217,50 грн інфляційних втрат та 2 164,35 грн 20 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань з оплати отриманого згідно договору поставки №20-МП від 29.01.2015 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.08.2015 порушено провадження у справі № 911/3470/15, розгляд справи призначено на 10.09.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.09.2015 розгляд справи відкладено на 08.10.2015.

Відповідач не скористався своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

23.09.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла довідка (вх. №22497/15 від 23.09.2015) та пояснення по справі (вх. №22487/15 від 23.09.2015), згідно яких позивач повідомив, що 15.04.2015 була здійснена остання оплата від відповідача у розмірі 100 000,00 грн, таким чином станом на дату подання позову заборгованість відповідача складала 36 573,53 грн.

Представник позивача та представник відповідача у судове засідання 08.10.2015 не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

29.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Охтирська молочна промислова компанія «Славія» (постачальник) та Приватним підприємством «Рось» в особі філії «Роменський молочний комбінат» (покупець) було укладено договір поставки № 20-МП, згідно якого постачальник зобов’язався у встановлений договором строк поставити та передати товар у власність покупця, а покупець зобов’язався прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах договору.

Згідно п. 2.9 договору документом, що підтверджує факт поставки вважається підписана сторонами видаткова накладна на товар.

Відповідно до п. 4.1 договору ціна товару вказується в накладних, окремо на кожну партію товару, загальна сума договору складається з сум товару за всіма накладними.

Покупець здійснює оплату товару на адресу постачальника по факту поставки в той же день. У випадку поставки товару в неробочий або святковий день день оплата проводиться в перший робочий день, який слідує після неробочого або святкового, за всі попередні дні в який були здійснені поставки. (п. 4.5 договору).

Згідно п. 11.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016.

На виконання умов договору позивач за період з 30.01.2015 по 15.04.2015 поставив відповідачу товар на загальну суму 2 625 706,37 грн, відповідач в свою чергу частково здійснив оплату за отриманий товар, залишивши при цьому суму боргу в розмірі 36 573,53 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості позивача.

Крім того, 03.06.2015 ТОВ «Охтирська молочна промислова компанія «Славія» на адресу відповідача направило лист-вимогу №юр-03/06 від 03.06.2015, згідно якого просило відповідача в семиденний термін сплатити заборгованість у розмірі 56 106,68 грн, з яких 36 573,53 грн основного боргу, 4 689,43 грн пені, 3 657,35 грн штрафу, 9 623,23 грн інфляційних втрат та 1 563,14 грн 20% річних.

11.06.2015 відповідач направив позивачу відповідь №748 від 11.06.2015 на зазначений вище лист-вимогу, згідно якої визнав заборгованість у розмірі 36 573,53 грн з оплати поставленого товару.

Предметом позову є вимоги про стягнення 36 573,53 грн основного боргу, 6 493,05 грн пені, 6 217,50 грн інфляційних втрат та 2 164,35 грн 20 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір встановленого боргу відповідає фактичним обставинам справи та не спростовано відповідачем, вимога позивача про стягнення 36 573,53 грн основного боргу за поставлений згідно договору поставки №20-МП від 29.01.2015, товар є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором поставки №20-МП від 29.01.2015, позивачем за період з 15.04.2015 по 31.07.2015 нарахована пеня в сумі 6 493,05 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.1.2 договору сторони погодили, зокрема, що за порушення зобов’язань з оплати товару покупець без попередньої письмової вимоги постачальника сплачує на підставі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, що діяла у період, за який сплачується пеня за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 15.04.2015 по 31.07.2015 становить 6 493,05 грн. Отже, вимога про стягнення 4 693,05 грн пені підлягає задоволенню повністю.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язання за договором поставки №20-МП від 29.01.2015, позивачем за період з 15.04.2015 по 31.07.2015 нараховано 6 217,50 грн інфляційних втрат та 2 164,35 грн 20 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.1.2 договору сторони погодили, зокрема, що на підставі ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від суми боргу за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати.

Враховуючи положення вищезазначених норм, пункт 6.1.2 договору, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 15.04.2015 по 31.07.2015 складає 5 778,62 грн інфляційних втрат та 2 164,35 грн 20 % річних. Відтак, вимоги про стягнення 6 217,50 грн інфляційних втрат та 2 164,35 грн 20 % річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 5 778,62 грн інфляційних втрат та 2 164,35 грн 20 % річних.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 36 573,53 грн основного боргу, 6 493,05 грн пені, 6 217,50 грн інфляційних втрат та 2 164,35 грн 20 % річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 36 573,53 грн основного боргу, 6 493,05 грн пені, 5 778,62 грн інфляційних втрат та 2 164,35 грн 20 % річних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Рось» (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Р. Люксембург, буд. 14; ідентифікаційний код 32191954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Охтирська молочна промислова компанія «Славія» (42700, Сумська область, м. Охтирка, пров. Фурманова, буд. 1А; ідентифікаційний код 37761522) 36 573 (тридцять шість тисяч п’ятсот сімдесят три гривні) 53 коп. боргу за поставлений товар, 6 493 (шість тисяч чотириста дев’яности три гривні) 05 коп. пені, 5 778 (п’ять тисяч сімсот сімдесят вісім гривень) 62 коп. інфляційних втрат, 2 164 (дві тисячі сто шістдесят чотири гривні) 35 коп. 20 % річних та 1 811 (одну тисячу вісімсот одинадцять гривень) 41 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог – відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 13.10.2015

Суддя В.М. Антонова